Глава XV Міжнародно-правова відповідальність

вової відповідальності держав Комісія міжнародного пра­ва вирішила присвятити спеціальну главу обставинам, що виключають протиправність, а відтак і міжнародно-пра­вову відповідальність.

Такі обставини можна розділити на дві групи: а) об­ставини, що виключають виникнення міжнародно-право­вої відповідальності; б) обставини, що звільняють від реа­лізації міжнародно-правової відповідальності.

Необхідно відрізняти поведінку суб'єкта міжнародно­го права за обставин, що звільняють його від міжнарод­но-правової відповідальності, від поведінки, яка не є між­народним правопорушенням (у разі недружніх актів, зло­чинних вчинків фізичних осіб проти міжнародного пра­ва, спірних ситуацій). У першому випадку є всі елементи міжнародного правопорушення, але додаткові обставини, що виникли, не дають змоги застосувати міжнародно-пра­вову відповідальність. У другому випадку відсутні ті еле­менти міжнародного правопорушення, без яких воно не може кваліфікуватися як таке.

У попередній кодифікації Комісії міжнародного права в основному охоплено питання виключення виникнення міжнародно-правової відповідальності. На порядку денно­му вчених і практиків міжнародного права — вироблення критеріїв звільнення від реалізації відповідальності.

Обставинами, що виключають виникнення міжнарод­но-правової відповідальності, Комісія міжнародного пра­ва вважає «випадки, коли, незважаючи на наявність двох умов існування міжнародного протиправного діяння, не можна зробити висновок про його існування». Комісія не допускає можливості існування таких обставин, які звіль­няли б суб'єкта міжнародного права від відповідальності за порушення імперативних норм (jus cogens).

В цілому серед обставин, які виключають протиправ­ність і які зазначені Комісією, розрізняють дві групи: а) ті, що є результатом вольових дій, реалізації права; б) обста­вини, що склалися незалежно від волі суб'єкта. До першої групи належать згода, відповідні заходи і самооборона. Другу групу складають непереборна сила, непередбачений випадок, форс-мажор, стихійне лихо, стан необхідності.

Згідно зі ст. 29 проекту Комісії згода однієї держави на поведінку іншої держави як таку, що не відповідає її міжнародним зобов'язанням щодо першої, виключає що-

478

Обставини звільнення від міжнародно-правової відповідальності

до неї і протиправність у межах отриманої згоди. Отже, можливість відповідальності не виключається за межами згоди. Згода повинна відповідати умовам та вимогам, які стосуються згоди держави на дійсність для неї міжнарод­ного договору, тобто виключаються тиск, помилка, підкуп або насильство над тим, хто дає згоду. Згода не може ма­тися на увазі, а завжди має бути чітко виражена. Вона не знімає відповідальності щодо третьої держави. Важливою умовою відповідності такої згоди вимогам міжнародного права є висловлення її до здійснення відповідних дій.

Правомірні дії однієї держави у відповідь на непра­вомірні дії іншої (контрзаходи, здійснення міжнародно-правових санкцій) можуть також привести до порушень. Але їх відповідний характер виключає відповідальність, і вина потерпілої сторони особливо до уваги не береться. Відповідні дії також не можуть бути безмежними. Виклю­чені збройні репресалії, певні позаправові заходи, які не можна визнати як відповідні, тобто не пов'язані з кон­кретним правопорушенням заходи непотерпілої сторони. Відповідні правомірні дії повинні відповідати насамперед принципу пропорційності та режиму міжнародної відпо­відальності. Не можуть відповідні правомірні заходи на ординарне міжнародне правопорушення бути такими, як заходи у відповідь на найтяжчі міжнародні злочини.

Не є протиправними дії держави, якщо вони є закон­ними заходами самооборони відповідно до ст. 51 Статуту ООН (закріплено невід'ємне право держави на застосуван­ня збройної сили у відповідь на збройний напад). Само­оборона має відповідати таким вимогам: повинен бути по­передній збройний напад, повинна застосовуватися до вживання заходів Радою Безпеки ООН, не повинна під­міняти повноважень Ради Безпеки ООН. У ст. 34 проекту Комісія міжнародного права закріпила: «Протиправність діяння держави, яка не відповідає міжнародним зобов'я­занням цієї держави, виключається, якщо ці діяння є за­конними заходами самооборони, застосованими відповід­но до Статуту Організації Об'єднаних Націй». При само­обороні необхідно дотримуватися принципу пропорцій­ності. Як зазначив Міжнародний суд ООН у 1986 р. щодо дій у Нікарагуа і проти Нікарагуа, «правомірність реакції на агресію залежить від критеріїв необхідності і пропор­ційності заходів, застосованих у межах законної оборони».

479