Глава XIII Реалізація норм міжнародного права

з подвійним смисловим навантаженням; 11) договір по­винен тлумачитися у світлі його об'єкта й відповідних цілей; 12) не можна тлумаченням обмежувати права однієї зі сторін договору; 13) сумнів тлумачиться на користь зо­бов'язаної сторони; 14) при тлумаченні спеціальні норми мають перевагу над загальними та ін.

За способами тлумачення поділяють на: а) граматич­не, або словесне, тобто з'ясування норми через аналіз її тексту під кутом зору його етимології, морфології, лекси­ки, синтаксису, стилістики. Коли договір укладено двома й більше мовами, де всі тексти однаково автентичні, тлу­мачення має бути сумісним з усіма текстами; б) історич­не: зіставлення тексту нового договору з попередньою угодою, вивчення матеріалів, які передували укладенню договору (дипломатичного листування, документів пере­говорів або конференції тощо), обставин створення нор­ми і ситуації на період її застосування та ін.; в) логічне: аналіз змісту норми законами і правилами логіки через поняття і категорії та їх співвідношення; г) систематичне: аналіз норми як елемента системи норм договору та між­народного права в цілому. Співвіднесення цієї норми з основними принципами і нормами сучасного міжнарод­ного права; д) спеціально-юридичне: встановлення пра­вових особливостей норми міжнародного права (кола її суб'єктів, юридичної сили, терміну дії тощо) та ін.

Важливою умовою забезпечення реалізації норм між­народного права є міжнародний контроль. Суть його поля­гає у збиранні та оцінці інформації, з'ясуванні фактичних обставин діяльності суб'єктів міжнародного права щодо ре­алізації міжнародно-правових норм. Контроль може бути локальним (партикулярним), регіональним та універсаль­ним. Міжнародний контроль здійснюється як індивідуаль­но, так і колективними зусиллями держав. Він може бути спеціальним, тобто стосовно певної конвенції, і загальним. Результати контролю оформлюються в доповіді, повідом­ленні, резолюції, які можуть мати певні правові наслідки.

Правозастосовче сприяння реалізації норм міжнарод­ного права є власне індивідуальною або колективною ді­яльністю суб'єктів міжнародного права щодо втілення норм у життя. До неї вдаються в разі порушення перед­баченого процесу реалізації норми міжнародного права. Повноваження здійснювати правозастосовче сприяння

438

Внутрішньодержавний механізм реалізації норм міжнародного права

реалізації норм міжнародного права мають Рада Безпеки ООН, Міжнародний Суд ООН, інші міжнародні судові та арбітражні установи. Здійснюють вони ці повноваження через вияснення фактичних обставин (отримання інфор­мації), юридичну кваліфікацію та прийняття рішення. Та­ке рішення може бути ухваленням конкретного правозас-тосовчого акта рекомендаційного або обов'язкового ха­рактеру (рішення Ради Безпеки, міжнародних судових ус­танов тощо).

Міжнародний інституційний механізм реалізації норм міжнародного права складають: держави, міжнародні ор­гани, міждержавні організації (регіональні та універсаль­ні), комісії (слідчі та узгоджувальні), міжнародні судові інститути га установи.

Внутрішньодержавний механізм реалізації норм міжнародного права

Внутрішньодержавний (або національний) механізм реа­лізації норм міжнародного права складається з національ­ного нормативно-правового забезпечення та інституцій-ного (організаційно-правового) механізму.

Нормативно-правове забезпечення розпочинається із законодавчого визначення ставлення держави до норм міжнародного права. Це може проявитись у проголошенні переваги (примату) норм міжнародного права перед нор­мами національного законодавства, визнанні міжнарод­них договорів та звичаїв частиною національного законо­давства, невизнанні можливостей дії норм міжнародного права у внутрішньодержавній сфері, а відтак виробленні спеціальних правових механізмів переведення міжнарод­них зобов'язань у національно-правові та ін.

Незалежно від того, яке ставлення до норм міжнарод­ного права проголошують держави, на практиці вони пра­гнуть розробити додаткові правові механізми національ­но-правового забезпечення ефективності реалізації міжна­родно-правових актів.

У сукупності тих засобів, до яких удаються різні дер­жави, можна вирізнити такі: а) засоби забезпечення юри-

439