Глава X!

Міжнародна правосвідомість

Функції міжнародної правосвідомості

здійснює три основні функції: а) пізнавальну; б) оціноч­ну; в) регулятивну.

Через пізнавальну функцію суб'єкти міжнародної пра­восвідомості з'ясовують особливості наявних міжнародних відносин та можливості встановлювати нові відносини, що підпадають під міжнародно-правове регулювання і вже врегульовані, або такі, що містять прогалину в міжнарод­ному праві. Суб'єкти міжнародної правосвідомості через пізнавальну функцію встановлюють, якою ще (крім між­народного права) управлінською системою (політикою, мораллю, релігією тощо) можна врегулювати відповідні міжнародні відносини.

Тобто здійснення пізнавальної функції міжнародної правосвідомості надає змогу встановити межу можливого міжнародно-правового і неправового впливу на відповід­ну сферу міжнародних відносин. Це настільки важливо для здійснення пізнавальної функції і воно настільки час­то відокремлено проявляється, що деякі дослідники про­понують вважати визначення межі міжнародно-правового і неправового впливів на міжнародні відносини окремою її функцією.

Однією з функцій міжнародної правосвідомості, вважає І. І. Лукашук, є визначення сфери дії міжнародно-право­вого регулювання.

З'ясуванням об'єкта міжнародно-правового регулю­вання, ступеня його врегульованості правом і неправови-ми засобами, встановленням існуючих прогалин та мож­ливостей їх урегулювання, з'ясуванням інших питань пред­мета і об'єкта міжнародного права та ступеня їх урегу-льованості обмежується пізнавальна функція міжнародної правосвідомості.

Оціночна функція міжнародно-правової свідомості до­зволяє на основі зібраних фактів дати їм правову оцінку. При цьому оцінюється не лише сам факт, а ситуація, за якої він склався в цілому. Виробляється судження про від­повідність певних фактів, ситуацій у міжнародному праві, міжнародній законності та їх можливий вплив на між­народний правопорядок.

У ході реалізації оціночної функції виробляється став­лення суб'єкта міжнародної правосвідомості до існуючої врегульованості міжнародних відносин на даному етапі. На цьому етапі встановлюється практична необхідність

408

(користь) від чинної норми міжнародного права, її від­повідність новим потребам та інтересам суб'єкта міжна­родного права.

Досить часто міжнародно-правова свідомість суб'єктів міжнародного права створює ідеальну (для себе) модель необхідної норми. Якщо така модель суттєво розходиться з чинною нормою, то міжнародно-правова оцінка пород­жує в правосвідомості мотив.

Міжнародно-правовий мотив узгоджується з вираже­ними в правосвідомості потребами, інтересами суб'єкта міжнародного права і в разі їх відповідності породжує пев­ну ціль. Тут потрібно розрізняти ціль як елемент міжна­родної правосвідомості, спрямований на створення нор­ми міжнародного права, і ціль як складову змісту чинної норми.

Останні також безпосередньо стосуються міжнародної правосвідомості. Але це вже існуючі нормативні моделі бажаної поведінки в майбутньому, стосовно яких вироб­лені спільні елементи правосвідомості.

Такі цілі в міжнародному праві, що закріплені у Ста­туті ООН, як: підтримувати мир і безпеку, розвивати дружні відносини, здійснювати співробітництво у вирі­шенні проблем міжнародного економічного, соціально­го, культурного і гуманітарного характеру, сприяти роз­витку поваги до прав людини та основних свобод, ство­рювати умови, за яких можуть дотримуватися справед­ливість і повага до зобов'язань, що випливають із дого­ворів та інших джерел міжнародного права, — самі є потужним фактором впливу на міжнародну правосвідо­мість.

Вони є важливим регулятором міжнародних відносин і, як справедливо зазначають деякі науковці (В. А. Васи­ленко, Г. В. Ігнатенко, Г. 1. Курдюков, Н. М. Ульянова та ін.), є юридично обов'язковими, породжують певні права та обов'язки.

Ціль міжнародної правосвідомості, яка формулює іде­альну модель правового регулювання, що фіксує певні прогалини в міжнародному праві і намагання їх уникну­ти, не узгоджена з іншими суб'єктами міжнародного пра­ва. Максимум, до чого вона може привести (а може, й не привести), — це до вироблення міжнародно-правової волі окремо взятого суб'єкта міжнародного права. Така воля в

409