Глава VIII Суб'єкти міжнародного права

мірою кожна конвенція, що породжує зобов'язання тако­го типу, веде до певних обмежень у реалізації державою своїх суверенних прав у тому сенсі, що вони окреслюють напрямок цієї реалізації. Але характерна ознака держав­ного суверенітету саме й полягає в можливості брати на себе міжнародні зобов'язання».

Коли йдеться про державу як суб'єкт міжнародного права, то мається на увазі саме держава, а не її органи та посадові особи. На практиці часто вживають терміни «на­род», «нація», «уряд», «міжурядова організація», «міжуря­дові угоди», «міжвідомчі угоди» тощо. Як правило, зде­більшого йдеться про одну сторону, одного учасника, од­ного суб'єкта міжнародного права — державу.

Міжнародна правосуб'єктність міжнародних організацій

Вперше питання визнання міжнародної правосуб'єкт-ності міжнародних організацій постало практично у зв'яз­ку з діяльністю Ліги Націй. Створення цієї організації ви­сунуло перед державами-членами завдання наділення її правами, властивими суб'єкту міжнародного права, на­дання посадовим особам Ліги Націй привілеїв та імуніте­ту, вирішення інших проблем міжнародної правосуб'єкт-ності. Укладення угоди між Лігою Націй і Швейцарією (1926), в якій Ліга виступає як рівноправний суб'єкт до­говору, зняло більшість сумнівів щодо міжнародної пра­воздатності та дієздатності міжнародної організації.

Але в науці міжнародного права ще тривалий час па­нувала думка, що міжнародні організації не можуть бути суб'єктами міжнародного права. Не відставали в таких твердженнях і вітчизняні вчені. Не поколивало цієї пере­конаності навіть створення ООН і наділення її ще чіт­кішими правами та обов'язками суб'єкта міжнародного права.

Не вдаючись до аргументів, радянські вчені (С. Б. Кри-лов, Л. А. Моджорян, М. К. Коростаренко, Є. О. Коровін та ін.) продовжували стверджувати, що не можна розгля­дати як суб'єктів міжнародного права численні міжна-

зіб

Міжнародна правосуб'єктність міжнародних організацій

родні організації, адміністративні органи міжнародного характеру, які створювалися спеціальними договорами, річкові комісії, різні бюро, санітарні комісії тощо. Навіть такі організації, як ООН, на їхню думку, не слід вважати суб'єктами міжнародного права, бо вони створювалися для практичної допомоги державам у міжнародному спів­робітництві, а не для заміни їх на міжнародній арені.

Не вплинув на зміну позиції противників міжнарод­ної правосуб'єктності міжнародної організації і Міжна­родний Суд ООН, який у своєму консультативному вис­новку «Про відшкодування збитку, завданого на службі ООН» (прийнятий у зв'язку з убивством службовця ООН у Палестині) визнав можливість міжнародної організації бути суб'єктом міжнародного права.

На той час у твердженні «міжнародна організація — суб'єкт міжнародного права» вбачалося: 1) спробу досяг­ти буржуазними країнами світового панування через на­дання ООН «наддержавних» функцій; 2) намагання при­низити роль суверенітету держави — «єдиного показника наявності міжнародної правосуб'єктності»; 3) спробу вті­лити в життя концепцію примату міжнародного права над національним через «становлення міфічного наддержав­ного міжнародного правопорядку»; 4) домогтися невиз­нання «науково встановлених радянськими вченими об'єк­тивних критеріїв міжнародної правосуб'єктності» та ін.

Але вже наприкінці 60-х років крига невизнання між­народної правосуб'єктності міжнародних організацій скрес­ла. З багатьма застереженнями (як-от: міжнародні органі­зації мають деякі несуттєві за певних обставин права і зо­бов'язання) міжнародна правосуб'єктність міжнародних організацій починає визнаватися. На Заході ще й нині фун­кціонують цілі школи і напрями невизнання міжнародної правосуб'єктності міжнародної організації.

У вітчизняній науці на сьогодні переважає визнання за міжнародними організаціями властивостей суб'єкта між­народного права. Ця правосуб'єктність вторинна. Міжна­родні організації беруть участь у міжнародних правовідно­синах: володіють правосуб'єктністю в межах, установле­них міжнародними угодами — установчими актами цих організацій.

Міжнародні організації володіють спеціальною міжна­родною правосуб'єктністю. Спеціальна правосуб'єктність

317