Висновки
Отже, ми побачили, що для вивчення історії первісного суспільства існує так би мовити спектр різних наук, які допомагають вивченню саме цієї науки. На мою особисту думку, археологія становить найбільшу цінність для історії первісного суспільства. Адже речові джерела говорять нам набагато більше від усіх інших джерел. Археологічні пам’ятки є безпосереднім зв’язком між первісністю і нашим сучасним світом науки. Але все-таки потрібне комплексне вивчення даного предмету. Також антропологічні залишки є досить цінним матеріалом. За ними науковці встановлюють фізичні, розумові здібності людини того чи іншого часу, встановлюють різницю між людиною однієї епохи й наступної чи попередньої. Але археологічні матеріали часто-густо викликають суперечки між вченими. Ось,наприклад, одні й ті самі залишки жител приводять різних дослідників до абсолютно протилежних висновків щодо форм сім’ї у колективів, що населяли ці житла; встановлені на підставі археологічних матеріалів факти переміщення сировини і навіть деяких знарядь праці одні дослідники трактують як доказ наявності обміну інші – лише результат шлюбних зв’язків між цими колективами. Дані етнографії не завжди добре репрезентовані, адже це наука про народи, їхню культуру і побут. Джерелом вивчення первісних суспільств для етнографії становлять відсталі племена сучасності, які застрягли на тисячоліття в одному періоді. Проте, етнографам не вдалося вивчити жодного племені хоча б пізньопалеолітичного часу. Так, європейці на найнижчому рівні розвитку застали аборигенів Австралії. Вони вели полювання без лука і стіл, техніка нагадувала багато чим пізньопалеолітичну, проте у той же час мала деякі риси мезоліту і подекуди навіть неоліту. Типовим методом етнографії є метод пережитків – залишки минулого, що збереглися в пізніших культурних системах. Творцем цього методу є Е.Тайлор, який порівнював пережиток з рудиментом у живому організмі й вважав основною ознакою його невідповідності даному станові культури. Отже, ми можемо побачити, що історія первісного суспільства немає власних джерел. Її дослідження базується на матеріалах таких наук, як археологія, етнографія, антропологія, з широким залученням й інших наук, які були описані вище. Займаючись дослідженням первісної історії гуманітарні знання дослідника є вирішальними. Речі та явища мають значення лише тоді, коли вони співвіднесені з відповідною поведінкою людини. І лише у контексті людської діяльності вони стають джерелами для пізнання історичного розвитку подій. Я хочу наголосити на тому, що використання однієї науки для вивчення історії первісного суспільства є непродуктивним методом дослідження. Тут потрібно використовувати усі науки у комплексі, адже тільки всебічне комплексне вивчення джерел за допомогою застосування найсучасніших методів дослідження можуть мати успіх у розв’язанні та поновленні тих чи інших питань історії первісного суспільства.
Додаток
Поліхромний малюнок з печери Альтаміра (Іспанія)
Малюнок з печери Ласко (Франція)
Малюнки бізонів у Каповій печері
Дископодібний
нуклеус (1) і трикутні сколи з нього
(2-4), з яких виготовлені однобічні
гостроконечник (2) та скреблю (3),
а також двобічнооброблений гостроконечник
(4). Левалуазький нуклеус черепахоподібного
типу (5) та сколи з нього (6). Левалуазькі
нуклеуси для вістер (10,11) і сколи з них
(7-9).
З
наряддя
праці пізнього палеоліту:
а – Крем’яний ніж, тильна сторона якого оброблена методом віджимання.
б – крем’яне скребло, округлене з одного боку методом віджимання.
в - Дототопобідний різець для обробки рогу, кістки або дерева.
г - Маленьке свердло для проколювання отворів у шкірі, дереві, кості або розі.
д - Кістяна голка з вушком, проколота маленьким свердлом.
Список використаної літератури :
Колективна монографія – Історія первісного суспільства – К.,1980 (Перщіц,Монгайт,Алексеєв)
Колективна монографія – Історія первісного суспільства – К.,1999 (Станко,Гладких,Сегеда)
Колективна монографія - Етнічна історія давньої України - К.,2000
І.Г. Шовкопляс – Основи археології – К.,1972
Л. Залізняк – Стародавня історія України – К.,2012