21.Антиінфляційні заходи держави.

Антиінфляційна політика-комплекс заходів держави, встановлений на відповідності між темпами зростання грошової маси і темпами зростання реального ВВП.

Існує адаптивна та активна політики.

Адаптивна-проводять, коли темпи інфляції незначні ,застосовують у ролі інструментів-індексацію доходів, регулювання цін, стабілізацію цінових очікувань, поступове обмеження грошової пропозиції.

Активна-передбачає різке скорочення пропозиції грошей і застосовується при гіперінфляції.

При виборі моделі політики застосовують :1.Активно-бюджетну політику.-маневрування держ. витратами та доходами з метою впливу на платоспроможний попит. 2.Монетарну-підтримка стабільного темпу зростання грошової маси на рівні 3-5 % на рік відповідно зростанню ВВП.

Антиінфляційна стратегія-прагнення уряду не допустити інфляції в довгостроковому періоді. Практичні кроки проведенню антиінфл.поліики вимагають урахування закону зв’язку між інфл. і безробіттям. Філліпс першим звернув на це увагу, аналізував ек. показники, встановив наявність зворотнього зв’язку між зміною номінальної з\п і безробіттям. Коли збільшується попит на робочу силу-збільшується з\п. Трохи пізніше була зроблена модель,що визначає інфляцію як функцію, залежну від безробіття.

22.Економічний кругообіг в умовах чистого ринку закритої економіки, змішаної закритої економіки та змішаної відкритої економіки.

Найважливішою проблемою макроекономіки є проблема макрорівноваги з метою її дослідження вчені вже з кінця 19.ст.почали розробляти моделі кругообігу, які схематично показують яким чином в економіці іде безперервний рух ресурсів, продуктів, доходів між ек. суб’єктами. Вперше таку модель запропонував швейц. вчений Леон Вальрас і представив ї в праці «Елементи чистої політекономії»1874. Ця 1 модель розглядає рух потоків в економіці закритого типу без участі держави. За допомогою ринку ресурсів (ринок, на якому підп-ва купують у дом.господарств ресурси, необхідні їм для вир-ва: робочу силу, капітал і природні ресурси) домогосподарства постачають свої ресурси підприємствам за ринковими цінами. В результаті купівлі-продажу ресурсів домогосподарства одержують грош.доходи (з/п, ренту тощо), а підп-ва несуть виробничі витрати. Це означає, що витрати з боку підприємств перетворюються у доходи з боку домогосподарств. В умовах рівноваги витрати дорівнюють доходам. Підп-ва постачають на ринок продуктів товари та послуги, а домогосподарства купують їх за ринковими цінами. В зворотному напрямку рухаються грош.доходи підп-в та споживчі витрати домогосподарств. Пізніше з’являється 2 модель, в якій фігурує держава і виконує 3 функції:1.здійснює державні закупки і несе відповідні витрати.2.надає домогосподарствам і підприємствам суспільні блага, які пов’язані з утриманням бюджетної сфери.3.для здійснення своїх витрат уряд формує держ. доходи за рахунок податків. В середині 20 ст., коли почали активно формуватися світові зв’язки, з’явилася 3 модель-для змішаної відкритої економіки.

23. Сукупний попит. Крива сукупного попиту

Сукупний попит–це та кількість реального обсягу продукції (товарів та послуг), що їх покупці бажають придбати за кожного можливого рівня цін.

Основними суб’єктами, які купують вітчизняні товари–дом. господарства, держава, фірми, зарубіжний сектор. Існує 4 складові сукупного попиту: AD: споживання, інвестиції, держ.закупки, чистий експорт.AD = C + I + G + NX.

Таким чином AD-сума зовнішнього і внутрішнього попиту на вітчизняні товари та послуги.

Крива сукупного попиту–це крива з від’ємним нахилом. Від’ємний нахил відображає обернену залежність між рівнем цін і закупками реального національного продукту. Обернена залежність (від’ємний нахил)пояснюється впливом так званих цінових чинників.

На криву сукупного попиту впливають цінові та нецінові фактори.

Цінові фактори :1.Ефект багатства або майна (ефект Пігу)–зростання цін зменшує купівельну спроможність фінансових активів, а отже менше буде куплено реального національного продукту і навпаки. AD зменшується.

2.Ефект процентної ставки – зростання цін збільшує попит на гроші, гроші дорожчають, що викликає зростання процентних ставок. AD зменшується.

3.Ефект обмінного курсу – зростання цін веде до зростання процентних ставок й відповідно до підвищення обмінного курсу національної валюти порівняно до іноземних, а отже до скорочення національного експорту. Нецінові фактори викликають зміщення кривої сукупного попиту. Збільшення AD переміщує AD вправо вгору і навпаки.

1.Політико-економічні чинники. Вони перебувають під контролем уряду. Це передусім інструменти монетарної та фіскальної політики.

2.Зміна очікувань споживачів та підприємців.

3.Зміна економічної ситуації у зарубіжних країнах (обсяг виробництва в зарубіжних країнах, обсяг та динаміка активів).

Нецінові чинники здатні змінити обсяги закупки національного продукту за незмінного рівня цін.