3.3. Технопаркові структури інноваційної діяльності

Особливу роль серед структур, що підтримують розвиток інноваційної діяльності, грають технопаркові структури, що перетворять вхідні ресурси у вихідні інноваційні послуги. Технопаркові структури значно розрізняються за структурою й обсягом вхідних ресурсів і вихідних послуг. По наростанню ступеня складності технопаркові структури можна розташувати в такий спосіб: інкубатори, технологічні парки, технополіси, регіони науки і технологій.

Інкубатор бізнесу – це структура, яка спеціалізується на створенні сприятливих умов для ефективної діяльності малих інноваційних організацій, які реалізують оригінальні науково-технічні ідеї.

Інноваційна організація в залежності від її технологічного профілю купує чи орендує у інкубатора той чи інший набір інноваційних послуг, куди обов’язково входить оренда приміщення. Інкубаційний період організації-клієнта триває 2-3 роки, рідше 5, по закінченню цього терміну інноваційна організація лишає інкубатор і починає самостійну діяльність.

Інкубатори бізнесу можуть функціонувати і поза технопарками як самостійно існуючі організації. В цьому випадку між цими інноваційними структурами можна виділити ряд відмінних особливостей:

• інкубатори бізнесу підтримують виключно щойно створені організації, які знаходяться на ранній стадії свого розвитку;

• інкубатори підтримують не тільки організації високих технологій, але і малий бізнес найширшого спектру;

• інкубатори не мають землі, а, отже, і програм залучення на неї філій і представництв великих корпорацій, здачі в оренду ділянок під будівництво офісів і інших приміщень;

• політика постійного оновлення клієнтів в них дотримується жорсткіше, ніж в технопарках.

Технопарк

Науково-технологічний парк – це самостійна організаційна структура, яка створюється у сфері науки і наукового обслуговування з метою підтримки малого науково-технічного підприємництва і формування середовища для освоєння виробництва і реалізації на ринку високотехнологічної продукції.

Основні задачі створення технопарків:

• перетворення знань і винаходів в технології;

• перетворення технологій в комерційний продукт;

• передача технологій в промисловість через сектор малого наукоємкого підприємництва;

• формування і ринкове становлення наукоємких організацій;

• підтримка організацій у сфері наукоємкого підприємництва.

Технопарки дозволяють сформувати економічне середовище, яке забезпечує стійкий розвиток науково-технологічного і виробничого підприємництва, створення нових малих і середніх організацій, розробку, виробництво і поставку на вітчизняний і зарубіжний ринки конкурентоспроможної наукоємкої продукції.

Регіон, який сприяє створенню і розвитку технопарків, отримує можливість формувати і прискорювати розвиток науково-виробничої і соціальної інфраструктури, залучати в регіони висококваліфікованих фахівців, підтримувати і розвивати сектор економіки і зрозуміло, створювати нові робочі місця.

Промисловим організаціям надається можливість повною мірою використовувати потенціал науково-технічного комплексу регіону для прискорення конкурентоспроможності своєї продукції, прискореного упровадження нових технологій, цільового відбору випускників, що пройшли школу в малих інноваційних і ризикових організаціях.

Технопарки можна класифікувати за наступними групами:

1. Дослідницький парк здійснює неприбутковий, як правило, фундаментально-прикладний науковий трансфер, діє від стадії завершення фундаментальних досліджень. Його основним об'єктом є новітні, авангардні наукові ідеї і витікаючі з них проекти і розробки, що можуть мати або мають прикладне значення, нерідко в довгостроковій перспективі (понад 10 років). Тому держпідтримка тут повинна бути визначальною.

2. Науково-технологічний парк здійснює прибутковий або неприбутковий прикладний науково-експериментальний трансфер, функціонує переважно від стадії прикладних НДДКР до стадії виробництва дослідно-експериментальної партії нового продукту нерідко середньострокової перспективи (понад 5 років). Організації технопарку тиражують технічну документацію і готують продукт (технологію) до освоєння у виробництві (випуск першої промислової партії). Тут слід говорити про паритетну підтримку державою і бізнесом.

3. Технологічний парк здійснює, як правило, прибутковий експериментально-виробничий трансфер. Діє переважно від стадії дослідно-конструкторських і експериментальних робіт до організації серійного виробництва нової продукції (освоєння нової технології), що має майже гарантований попит на ринку. Організації технопарку реалізують готову документацію (ноу-хау), проводять новий продукт (можливо малими партіями) або беруть участь в його серійному виробництві. Тут очевидна головна роль бізнес-підтримки.

4. Промислово-технологічний парк здійснює прибуткову діяльність, пов'язану з наданням в тимчасове користування площ, приміщень і устаткування для організації виробництва нової продукції за новою технологією. Такого роду парки можуть повністю підтримуватися бізнесом.

Технопарки відрізняються від традиційних виробничих і впроваджувальних організацій тим, що:

• технопарк представляє «фабрику» з виробництва і випуску малих і середніх інноваційних організацій;

• технопарки розташовуються поблизу джерела сировини, якою в даному випадку виступає інтелект, але технопарк не стільки споживає інтелект, скільки сприяє його розвитку, працює на нього;

• в технопарку організації не можуть залишатися назавжди, повинен дотримуватися закон «кругообігу, приток свіжих сил»;

• виключно ринкова націленість діяльності технопарку.

Всі технопаркові структури мають ряд спільних рис, а саме:

- наявність університету чи іншого вищого навчального закладу, який виконує роль ядра наукового парку;

- наявність інкубатора малого бізнесу;

- наявність венчурних фірм чи інших джерел для пільгового фінансування з метою підтримки підприємницькі проекти;

- наявність економічних умов для успішної діяльності малого і середнього бізнесу;

- вигідне географічне положення, близькість до магістральних автомобільних, залізничних трас і т.д.

-- підтримка зі сторони держави, місцевих органів і адміністрації відповідного університету.

Технополіс являє собою цілісну науково-виробничу структуру, створену на базі окремого міста, в економіці якого помітну роль грають технопарки й інкубатори. Нові товари і технології, розроблені в наукових центрах, використовуються для вирішення всього комплексу соціально-економічних проблем міста. Технополіси можуть бути утворені на основі як нових міст, так і що реконструюються. Існують також технополіси "розмитого" типу, звичайно вони виникають на базі великих міст, що при відсутності чітко обкреслених високотехнологічних зон володіють проте розвиненими інноваційними структурами.

Регіон науки і технологій охоплює значну територію, межі якої можуть збігатися з межамими цілого адміністративного району. В економіці такого району велику роль грає інноваційна діяльність, яка підтримується технопарковими структурами. Науково-виробничий комплекс представляє тут єдине ціле, оскільки нові технології, створювані в наукових центрах, відразу ж впроваджуються у виробничому секторі. В регіоні науки і технологій функціонують крупні наукові установи і промислові підприємства, які спеціалізуються на виробництві наукоємної продукції. В цей комплекс входять виробнича і побутова інфраструктура, малий і середній бізнес, фонди і фінансові інститути і т.д.