Основні напрями та принципи державного регулювання інноваційної діяльності

Принципи	Напрями
Втілення інноваційної моделі розвитку економіки	Фінансування інноваційної діяльності за рахунок бюджетних коштів і коштів спеціальних фондів
Визначення державних пріоритетів інноваційного розвитку	Підтримка розвитку науки і формування малого інноваційного підприємництва
Формування відповідної нормативно-правової бази	Формування портфелю державних замовлення на здійснення науково-дослідних робіт
Ефективне використання ринкових механізмів	Формування, раціональне розміщення, ефективне управління інноваційним потенціалом
Збереження і розвиток інноваційного потенціалу	Створення сприятливого клімату для залучення інвестиційних ресурсів в інноваційну сферу, координація інноваційної діяльності
Підтримка міжнародної науково-технологічної кооперації	Створення правової бази інноваційних процесів
Розвиток інноваційної інфраструктури	Кадрове забезпечення інноваційної діяльності шляхом створення відповідних програм навчання в державних навчальних закладах
Інформаційне забезпечення суб’єктів інноваційної діяльності	Формування відповідної інноваційної інфраструктури
Сприяння підготовці відповідних кадрів	Регулювання міжнародних аспектів інноваційної діяльності шляхом визначення загальноекономічної та наукової стратегії

Таким чином, державне регулювання інноваційного розвитку є складовою системи управління господарюванням країни. Використовуючи важелі державного регулювання державні органи формують інноваційну систему держави, визначають конкретні цілі, завдання, напрями інноваційних процесів та інноваційної діяльності, забезпечують можливості та умови для розвитку інноваційної сфери на рівні підприємства, галузі та регіону, країни в цілому.

Формування інноваційної моделі розвитку держави визначає державна інноваційна політика.

Державна інноваційна політика – комплекс принципів та взаємо підтримуючих економічних, правових, організаційних, соціальних методів планування, стимулювання, регулювання та контролю процесів інноваційної діяльності у науково-технічній та виробничій сферах.

Метою інноваційної політики є сприяння розвитку науки, техніки, технологій, підвищенню інноваційної активності, що забезпечує конкурентоспроможність національної продукції на світовому ринку, обороноздатність країни, покращує екологічну ситуацію, сприяє розвитку венчурного довгострокового бізнесу. Виходячи з цієї мети, держава визначає пріоритетні напрямки розвитку інноваційної діяльності та обирає основні шляхи підтримки підприємств, які працюють над виконанням державних інноваційних програм.

За рівнем і формами підтримки у світовій практиці виділяють державні стратегії, що направлені на активізацію інноваційної діяльності:

• стратегія активного втручання – цільове фінансування, значні пільги для комерційних організацій, які здійснюють власні НДДКР;

• стратегія децентралізованого регулювання – складний механізм участі держави в науковій та інноваційній сферах. На перший план в науково-технічній та інноваційній діяльності виходять суб’єкти господарювання, а держава намагається створити їм сприятливі правові, економічні та інші умови для цієї діяльності (використовуються податкові пільги та інші інструменти стимулювання інноваційної діяльності);

• змішана стратегія використовується в країнах, де в економіці значну частину складає державний сектор. У даному випадку щодо державних підприємств держава використовує стратегію активного втручання, а до інших - стратегію децентралізованого регулювання. Така стратегія характерна для Швеції.

Засоби державного регулювання у сфері інноваційної діяльності