Тема 10. Державна підтримка інноваційної діяльності

Чинники формування і розвитку ринку інновацій

Модель ринку інновацій – це сукупність основних властивостей і механізмів, які регулюють процеси розробки, впровадження і дифузії інновацій. До загальних чинників, які впливають на формування ринку інновацій, можна віднести:

• ступінь участі держави в управлінні інноваційними процесами;

• рівень вилучення державою первинних доходів;

• рівень розвитку ринкової інфраструктури;

• ступінь інтеграції науки і виробництва;

• рівень конкурентоспроможності технологій на світовому ринку;

• рівень економічного розвитку країни.

Розглянемо особливості впливу названих чинників.

Державна участь в управлінні інноваційними процесами. Характер втручання держави в управління інноваційними процесами зв’язаний в основному з необхідністю забезпечення інноваційної безпеки, державних науково-технічних пріоритетів і створення умов підприємництва.

Макроінноваційна безпека може бути розглянута як стан, як процес і як система.

Макроінноваційна безпека як стан – це наявність чи відсутність економічних, виробничих і технологічних умов, які дозволяють економіці країни здійснювати інновації на основі власних ресурсів.

Макроінноваційна безпека як процес – це сукупність дій і механізмів по створенню і зміцненню умов, які забезпечують стійкий науково-технічний розвиток економіки в теперішньому і майбутньому на основі власних ресурсів.

Під стійким науково-технічним розвитком розуміється таке протікання інноваційних процесів, яке характеризується:

• темпами зростання кількості запатентованих винаходів, розроблених всередині країни, не нижче середньосвітових;

• відношенням витрат на НДДКР до валового внутрішнього продукту на рівні, не меншому, ніж середній рівень по групі країн;

• долею витрат на воєнні НДДКР в загальному обсязі НДДКР, достатньою для забезпечення середнього науково-технічного рівня воєнної техніки;

• зростанням чи стабілізацією долі країни на світовому ринку високотехнологічних товарів.

Макроінноваційна безпека як система – передбачає виділення основних сфер і напрямів, які забезпечують макроінноваційну безпеку нації. Їх можна поділити на чотири групи:

• підтримка сфери фундаментальних і стратегічних досліджень;

• забезпечення взаємозв’язку науки і виробництва;

• розвиток системи технологічного трансферу, в тому числі із сфери оборонних НДДКР в цивільну економіку;

• рівень розвитку системи інформаційного і патентно-ліцензійного забезпечення НДДКР.

Проблема макроінноваційної безпеки включає проблему державних науково-технічних пріоритетів.

Другим чинником, який впливаєь на формування ринку інновацій, є рівень вилучення державою первинних доходів. Ступінь централізації національного доходу характеризується долею його вилучення через податкову систему і різного роду платежі в бюджет. Висока ступінь централізації являється основою існування державного ринку науково-технічної продукції, низька ступінь – передумова створення недержавного ринку цієї продукції.

Висока ступінь централізації гальмує розвиток недержавного ринку науково-технічної продукції. Конкретна величина вилучення первинних доходів залежить від прийнятої концепції розвитку держави.

Якщо передбачається ставку робити на розвиток інноваційного підприємництва, то норма вилучення повинна бути низькою. Але існує мінімальна норма вилучення, величина якої зв’язана з необхідністю фінансування оборонних програм, соціальної підтримки населення, розвитку охорони здоров’я та інше.

Третій чинник - ринкова інфраструктура. Стан ринкової інституціональної інфраструктури (грошово-кредитного ринку, фондового ринку, страхових, пенсійних і інвестиційних фондів) може гальмувати чи, навпаки, прискорювати розвиток ринку науково-технічної продукції. Не секрет, що матеріалізація ідей чи винаходів вимагає вкладення значних коштів. Основними важелями їх формування являються довгострокові кредити, а також механізм ринку цінних паперів.

Дорогий кредит - один із чинників стагнації ринку науково-технічної продукції. Більш-менш серйозний науково-дослідний проект вимагає 2-3 роки науково-дослідних розробок, плюс стільки ж часу на дослідно-конструкторські розробки, плюс час на підготовку виробництва. Оскільки до комерційної реалізації проект буде вимагати вкладень, то його хтось повинен фінансувати. В розвинених країнах для цієї цілі використовують механізм венчурного фінансування. Активне використання цього механізму сприяє розвитку особого сегменту ринку науково-технічної продукції – ринку ризикових інноваційних проектів.

Четвертий - законодавство. Розвиток законодавчої бази вливає на характер ринку науково-технічної продукції. Мова йде перш за все про патентно-ліцензійне законодавство. Власний ринок ліцензій – це одна із основних форм існування ринку науково-технічної продукції. Якщо в економічній системі немає патентів і ліцензій, то розвинутого ринку науково-технічної продукції також немає, оскільки відсутні основні правові форми ринкової передачі інтелектуального продукту.

Відсутність патентно-ліцензійної системи впливає двояко на інноваційні процеси. З однієї сторони, прямий доступ виробника до новацій знімає на його шляху бар’єри впровадження, які пов’язані з небажанням розробників продавати інтелектуальний продукт. Така ситуація виникає в умовах панування державної власності. З іншої сторони, в таких умовах розробник мало зацікавлений в створенні оригінальних, високоефективних, інтелектуальних продуктів.

П’ятий - інтеграція науки і виробництва. Важливим чинником, який впливає на характер ринку науково-технічної продукції, являється переважаюча форма організації НДДКР, яка зв’язана з рівнем інтеграції науки і виробництва. Крайностями можуть бути дві форми здійснення наукової діяльності – в складі виробничих одиниць і поза ними.

Якщо переважає перша форма, то на ринок виводиться інтелектуальний продукт, який має технологічно завершену форму і в основному уже апробований у виробництві. Але такий продукт, як правило, має меншу новизну і прогресивність. Справа в тому, що підприємству не вигідно випускати на сторону ефективну технологію, так як це, по-перше, створює йому конкуренцію, а по-друге, не дозволяє „зняти вершки” у вигляді доданого прибутку. Якщо науково-технічна продукція реалізується на ринку самостійною науковою організацією, то в цьому випадку вище прогресивність і новизна продукції, а можливо, і більш низька її вартість (виробничі і ринкові можливості продукту на цьому етапі недостатньо ясні).

Шостий - рівень конкурентоспроможності технологій на світовому ринку. Недостатня конкурентоспроможність технологій на світовому ринку передбачає ряд заходів впливу на ринок науково-технічної продукції, а саме:

• розширення державного ринку НДДКР з метою стимулювання розробки високотехнологічних проектів НДДКР;

• розширення неринкового сектору інтелектуального продукту, збільшення державних витрат на освіту;

• збільшення обсягу імпорту передових технологій з метою їх адаптації у вітчизняному виробництві;

• розширення імпорту науково-технічних ідей з метою їх подальшого доведення до стадії технологічної завершеності на основі власних розробок.

Якщо слабка технологічна завершеність, необхідно стимулювати залучення інвестицій в сферу виробничої реалізації винаходів, розвивати найбільш ефективні форми інтеграції науки і виробництва, надавати пільгові кредити науці на цілі створення дослідних і виробничих підрозділів.

Сьомий - рівень економічного розвитку. Даний чинник впливає на розвиток ринку в наступних напрямах:

• спад рівня розвитку виробничої сфери приводить до зменшення попиту платоспроможного на інновації. Ринок науково-технічної продукції звужується;

• спад рівня економічного розвитку веде до зменшення доходів держави, а значить і її витрат на науку;

• зменшення витрат на науку веде до звуження ринку науково-технічної продукції;

• падіння обсягів виробництва і дефіцит держбюджету веде до інфляції, подорожчанню кредитів, що негативно відображається на ринку довгострокових проектів НДДКР, які, як правило, є високотехнологічними і найбільш перспективними.

Макроекономічні моделі ринку інновацій і науково-технічної продукції

Виділяють державний сектор ринку інновацій і ринок науково-технічної продукції промислових підприємств.

Державний сектор ринку інновацій . На даному ринку існує дві основні моделі: воєнно-орієнтована модель і пріоритетно-орієнтована модель.

Пріоритетно-орієнтована модель державного сегменту ринку науково-технічної продукції передбачає фінансування зі сторони держави НДДКР по широкій системі державних пріоритетів і програм.. Ця модель має дві різновидності: бюджетну і змішану-дольову.

Бюджетна пріоритетно-орієнтована модель характерна для майже стопроцентного фінансування НДДКР по державним науково-технічним пріоритетам і програмам за рахунок державного бюджету.

Змішано-дольова пріоритетно-орієнтована модель. Держава приймає участь у фінансуванні НДДКР разом з приватними науковими організаціями.

Ринок науково-технічної продукції промислових підприємств. На цьому ринку можна виділити:

• контрактну модель (розробники не мають чіткої спеціалізації, контракти носять випадковий характер);

• монопсонічну модель (розробник працює на одного споживача; модель одного замовника);

• поліпсонічна модель (один розробник зв’язаний з декількома підприємствами-споживачами);

• модель монополії розробника (орієнтація споживача на одного розробника);

• конкурентна модель.

Таблиця