Стан і перспективи венчурного фінансування в Україні

В Україні ще не склалися повною мірою умови, що сприяють становленню ринку венчурного капіталу. Недостатньо розвинена інноваційну інфраструктуру в Україні, практично не існує спеціалізованих організацій підтримки й обслуговування інноваційних підприємстві, вкрай мало інноваційних центрів (технопарків, бізнесінкубаторів). Значно гальмує розвиток венчурингу в країні і відсутність розвинутого фондового ринку, по великому рахунку, як такий, він взагалі не існує.

Проте, незважаючи на несприятливі умови для розвитку венчурингу, сьогодні вже наявні певні здобутки в цій галузі.

Основними гравцями на українському ринку венчурного капіталу в даний час є: Western NІ Enterprіse Fund, Barіng Vostok Capіtal Partners, Euroventures Ukraіne, Aventures і Commercіal Capіtal Group, Сукупний розмір венчурних інвестицій в Україні складає більше 300 млн. дол. .

Варто зазначити, що в Україні сьогодні не існує жодного підприємства, зв’язаного з венчурним бізнесом, яке мало хоча б частку українського капіталу.

Аналіз венчурної діяльності вищеназваних іноземних компаній в України показує, що, по-перше, вони не дотримуються основної мети венчур­ного бізнесу — інвестування в пошук та впровадження „наднової, інновацій­ної ідеї”, а зводять свою діяльність до інвестицій в прибутковий та майже не ризикований сектор національної еко­номіки. Для всіх функціонуючих компаній пріо­ритетними є проекти в агробізнесі, хар­чопереробній галузі, у виробництві меблів та промисловості будівельних матеріалів По-друге, всі можливі надпри­бутки, створені на теренах України, за­лишаться за її межами.

Таким чином єдиним логічним шля­хом є поява та розвиток національних венчурних фондів та підприємств, провідну роль в чому повинна зіграти держава.

Управління венчурингом на різних стадіях інноваційного проекту

Рішення про фінансування венчурних проектів здійснюється на основі професійної науково-технічної експертизи, що підтверджує реальність ідеї проекту, і детального фінансово-економічного аналізу. При цьому критеріями експертної оцінки для венчурного проекту здебільшого обирають наступні:

• наявність інноваційної ідеї;

• величина прибутку, що перевищує середні показники для даної галузі;

• наявність бізнес-плану, розробленого відповідно до загальноприйнятих світових стандартів, що визначає стратегію розвитку й ефективність проекту;

• технологічна можливість реалізації;

• кваліфікація керуючої групи; екологічні критерії;

• соціальні критерії.

Експертиза проектів включає наступні питання, які аналізуються на основі бізнес-планів та інших джерел:

1. Цілі, стратегія і політика підприємства включає оцінку сумісності проекту з поточною стратегією, погодженості проекту з уявленнями споживачів про підприємство, відповідності проекту відношенню підприємства до ризику.

2. Експертиза продукту включає оцінку технічних, функціональних, споживчих та інших властивостей, а саме.

• оцінку ступеня новизни інноваційного продукту, його функціональних і споживчих властивостей у порівнянні з характеристиками існуючих продуктів-замінників (якщо вони існують);

• оцінку реальності концепції нового продукту і можливості виконання ним тих функцій, що декларуються ініціаторами проекту;

• оцінку собівартості нового продукту в залежності від обсягів виробництва;

• оцінку залежності (і в якому ступені) збуту нового продукту від реалізації інших, супутніх продуктів;

• оцінку вимог і складності підготовки споживачів для використання нового продукту;

• оцінку вимог до контролю якості нового продукту.

Прийнятним для венчурного фінансування вважається лише той проект, в результаті якого утворюється продукт з принципово новими характеристиками і такий, що матиме попит на ринку.

3. Характеристика ринку. Аналіз ринку при експертизі інноваційного проекту включає оцінку:

• потенціалу ринку і його масштаб (розміри, загальна ємність);

• рівня і перспектив розвитку ринку, а також незалежних прогнозів щодо розвитку ринку з урахуванням тенденції попиту в майбутньому;

• передбачуваної частки ринку нового продукту;

• планів щодо закордонних ринків (експортного потенціалу);

• особливих цілей на ринку;

• специфічних особливостей ринку, наприклад, труднощів доступу до операцій на ринку;

• готовності ринку до прийому нового продукту;

• конкурентів і конкуренції на ринку;

• готовності каналів розподілу нового продукту;

• потреби в рекламі;

• відповідності проекту визначеним потребам ринку.

4. Характеристика НДДКР та виробництва.

. Стадія НДДКР – початкова стадія венчурного проекту, включає:

• оцінку ймовірності досягнення науково-технічних показників проекту і його впливу на діяльність підприємства;

• оцінку можливих перспектив розробки сімейства продуктів протягом декількох років, а також перспектив застосування відповідної технології для подальших розробок нового продукту чи інших сфер його застосування. Більш привабливим є венчурний проект, який має довгострокові перспективи з позицій досягнення науково-технічних критеріїв.

При оцінці венчурного проекту необхідно перевірити, чи не порушує реалізація проекту права на інтелектуальну власність певного патентодержателя, перевірити, чи не ведуться конкурентами аналогічні розробки і чи не подані заявки в патентне відомство по даному проекту. У противному випадку, ефективність проекту може бути оцінена невірно.

Стадія виробництва – заключна стадія реалізації венчурного проекту – вимагає ретельного аналізу виробничого процесу, організації системи випуску продукції; чітко визначеної системи контролю над виробничими процесами; розрахунків необхідної кількості і видів обладнання, в тому числі спеціалізованого устаткування, його розміщення; потреб виробництва у висококваліфікованих кадрах.

Якщо певні роботи по проекту підприємство не може виконати самостійно, треба оцінити потенційних субпідрядників і ринкову вартість виконуваних ними робіт.

5. Юридична оцінка включає:

• відповідність нового продукту і технології його виробництва поточному і перспективному законодавству;

• оцінку ліцензій, сертифікатів на нову продукцію або дозволів для виконання проекту, шляхів і вартості їх отримання;

• патентно-ліцензійного захист нового продукту;

• відповідність проекту нормам по безпеці й екології;

• характеру ввізних тарифів і квот;

• наявності обмежень на імпорт на ринках збуту за кордоном;

• договорів оренди, найму, ліцензійних угод;

• висновку служб державного пожежного нагляду, державного нагляду з питань екології і безпеки, санітарно-епідеміологічних служб.

6. Фінансові аспекти. Проект повинний розглядатися в сукупності з проектами, які фінансуються. Концентрувати всі фінансові ресурси підприємства на одному венчурному проекті підприємство може дозволити лише за умови, якщо гарантований 100% технічний і комерційний успіх. В інших випадках підприємству вигідніше диверсифікувати зусилля за декількома проектами з метою зниження ризику підприємницької інноваційної діяльності. Тоді можлива невдача одного з них буде компенсована успіхом інших.

Оцінка всіх можливих витрат по проекту. Основні витрати проекту складаються з витрат на НДДКР, включаючи створення досліджуваного зразка, капітальні вкладення у виробничі потужності і первісні стартові витрати. Одна з головних проблем, що стоїть перед будь-яким підприємством, це правильне планування готівки. Дуже часто цілком рентабельний венчурний проект може виявитися неспроможним неефективної при реалізації через недолік фінансових засобів у конкретний термін. Тому необхідно співвіднести в часі прогноз грошових надходжень із прогнозом реальних грошових витрат по проекту.

Оцінка потенційної ефективності венчурного фінансування здійснюється на основі розрахунку та аналізу наступних показників:

• чистих грошових потоків;

• чистого приведеного доходу;

• індексу доходності (рентабельності);

• періоду окупності;

• норми прибутку тощо.

Оцінка ефективності венчурного фінансування на різних стадіях

Залежно від результатів і витрат можна виділити такі види ефек­тивності:

1. науково-технічна (новизна, корисність, естетичність, компак­тність);

2. фінансова (розрахунок показників ґрунтується на фінансових показниках);

3. ресурсна (показники відображають вплив інновацій на обсяг виробництва і споживання певного виду ресурсу);

4. соціальна (показники враховують соціальні результати реа­лізації інновацій);

5. екологічна (показники враховують вплив інновацій на нав­колишнє середовище).

Організаційні форми венчурних підприємств

Венчурне підприємництво має численні організаційні форми. Основні серед них такі:

• „незалежні” малі венчурні фірми: високопотенційні, середнього рівня, низькопотенційні (з використанням капіталу інвестиційних компаній малого бізнесу і „незалежних” закритих венчурних фондів);

• „зовнішні” венчури корпорацій (з ви­користанням венчурного капіталу корпорацій та „зовнішніх” відкритих венчурних фондів);

• „внутрішні” венчури корпорацій (з використанням корпоративного венчурного капіталу);

• науково-дослідні консорціуми (з використанням капіталу „зовнішніх” відкритих венчурних фондів).

Залежно від інвестиційних перспектив виділяють три типи венчурних підприємств:

1. „низькопотенційні” підприємства для венчурного капітал (Life-stile), прибутки яких за 5 років становлять 50 млн доларів. Такі підприємства не приваблюють венчурних інвесторів, їх кількість на ринку сягає 90% усіх венчурних підприємств;

2. „венчури середнього ринку” (Midle-market), прибутки яких коливаються від 10 до 50 млн доларів щорічно. Саме такі підприємства потребують участі венчурного капіталу;

3. „високопотенційні підприємства” (High-potential), які мають понад 50 млн доларів щорічного прибутку впродовж 5 років. Вони найпривабливіші для венчурних інвесторів. Ці підприємства, як правило, мають корпоративну форму власності і становлять 1% за загальної кількості інноваційних підприємств .

Як уже відмічалось, незалежно від організаційної форми, венчурні фірми є тимчасовими структурами, які націлені на певний кінцевий результат діяльності, на вирішення конкретної проблеми. Після завершення роботи, заради якої створювались венчурні підприємства, вони або розформовуються і призупиняють свою діяльність або поглинаються великою фірмою.

За оцінками спеціалістів, які вивчають американський досвід венчурного підприємництва, період формування і „дозріван­ня” малих інноваційних фірм триває в середньому 5-7 років. Потім приблизно 20% малих фірм перетворюються у відкриті корпорації, 60% поглинаються потужнішими конкурентами, а 20% стають банк­рутами