Оцінка і визначення пріоритетності проектів

Відбір проектів — одна із управлінських задач, де проявляється пріоритетність напрямків вкладання коштів.

При визначенні пріоритетів і загальному розподілу ресурсів підприємство повинне керуватися чотирма критеріями:

1. максимізація довгострокового доходу на вкладений капітал;

2. збереження збалансованого портфелю проектів;

3. контроль за ризиком;

4. збереження сприятливого клімату для творчості і інновацій.

Процедура відбору може бути поділена на три етапи:

1. попередня оцінка проекту;

2. комплексна експертиза;

3. підготовка висновку про доцільність виконання проекту.

Експертиза здійснюється за наступними критеріями:

1. Відповідність цілям підприємства (узгодженість зі стратегією підприємства, допустимі ризики, час впровадження).

2. Ринкові критерії (ймовірність комерційного успіху, очікуваний ріст продаж, вплив на існуючі продукти, передбачувані витрати і доходи, поведінка конкурентів, початкові витрати).

3. Науково-технічні критерії (узгодженість з загальною стратегією наукових досліджень, ймовірність технічного успіху, патентна чистота, наявність науково-технічних ресурсів.

4. Фінансові критерії (вплив на інші проекти, рух доходів і витрат в часі).

5. Виробничі критерії (витрати виробництва, наявність обладнання, кадрів, ресурсів, необхідні виробничі потужності, виробнича безпека).

6. Екологічні критерії (вплив на зовнішнє середовище, додаткове енергоспоживання, тощо).

Існує велика кількість методів оцінки проектів як кількісних, так і якісних, але на практиці дуже мало із них використовується.

Методи оцінки інноваційних проектів

Найпоширенішими методами оцінки інноваційних проектів є метод зворотного розрахунку, метод розрахунку прибутковості капітальних вкладень, методи, які базуються на співвідношеннях і тенденціях, методи дослідження операцій та інші.

Метод зворотного розрахунку був запропонований Ральфом Х. Менлі, як спосіб адекватності кошторису на розробку і реалізацію проектів. Загалом він виходить з передумови, що кінцевий прибуток повинен складати суму, яка була б достатньою для покриття витрат на ці роботи, на будь-які нові споруди і обладнання, необхідні для виробництва і збуту нової продукції. Щоб провести зворотній розрахунок, необхідно оцінити ці фактори, а потім, після обліку максимального періоду окупності, визначити витрати, які, згідно логіці, можуть бути затрачені на розробку і реалізацію інноваційних підприємницьких проектів. Метод зворотного розрахунку найкраще використовувати в розробках або дослідженнях прикладного характеру.

Другий метод – метод розрахунку прибутковості капітальних вкладень – часто використовують для загальної перевірки кошторисних заявок на розробку і реалізацію інноваційних підприємницьких проектів. Він базується на формулі прибутковості капітальних вкладень. Ця формула звичайно використовується в дослідних роботах на рівні підприємств, керівники яких затверджують кошторисні заявки відділів та підрозділів з розробки даних проектів. Формула, на якій базується цей метод, має вигляд:

П_о-С_пп=J_н•НП (6.1)

П_о - очікуваний річний прибуток для компенсації витрат на розробку і реалізацію інноваційних проектів, грн.;

С_пп - сумарні річні витрати на розробку та реалізацію інноваційних проектів, грн.

J_н - загальні річні інвестиції на розробку і реалізацію інноваційних проектів;

НП - бажана річна норма прибутковості капіталовкладень, %.

Сутність формули полягає в тому, що очікуваний дохід, який залишився після покриття вартості розробки і реалізації інноваційного проекту, повинен забезпечити хоча б мінімальну норму прибутку на інвестиції. Використання цієї формули дає відповідь на питання про те, скільки коштів слід вкласти в розробку і реалізацію інноваційних підприємницьких проектів на протязі року без втрати норми прибутковості. При цьому головна увага має бути зосереджена на тому, щоб дослідна програма не виходила за встановлені кошторисом межі.

Показники, які не враховують фактор часу

Для оцінки ефективності інноваційних проектів можуть використовуватись такі основні показники, які не враховують фактор часу:

• показник прибутковості

• показник окупності;

• показник порівняльної цінності;

• показник ризику.

Оцінка інноваційних підприємницьких проектів за показником прибутковості здійснюється за формулою, яка передбачає тільки період надійного збуту продукції, виготовленої внаслідок розробки і реалізації інноваційного проекту, на ринку, який характеризується незмінно високим рівнем продаж і прибутку (6.2):

ПП= (6.2)

де J_HY - імовірність наукового успіху інноваційного проекту;

J_КУ - імовірність комерційного успіху інноваційного проекту;

N_n - річний обсяг продажу продукції, виготовленої згідно запропонованої розробки і реалізації інноваційного проекту (шт.);

Ц_п - ціна одиниці продукції, грн.;

Т_нз - період надійного збуту продукції, років;

С_пп - вартість розробок і реалізації підприємницьких проектів, грн;

С_вто - витрати в період виробничо-технічного освоєння продукції, грн.;

С_птр - витрати, які пов’язані із просуванням даної продукції на ринок.

Проте ця формула ефективна тільки в тому випадку, коли є можливість розрахувати річний обсяг майбутніх продаж і ціну одиниці продукції. Однак включення одного тільки періоду стійкого збуту слід розглядати як прояв деякої обережності, оскільки передбачений проектом період можливого скорочення збуту продукції не приймається в розрахунок. Замінюючи дані щодо продажу сумою економії, цю формулу можна використовувати також і для інноваційних проектів.

Для обчислення другого показника оцінки ефективності інновацій, а саме показника окупності, науковцями пропонується використовувати наступну формулу (6.3):

nO= , (6.3)

nO - показник окупності;

n_m - розрахунковий прибуток від розробки і реалізації інноваційного проекту, грн.;

К_ніу - розрахунковий коефіцієнт імовірності наукового успіху;

С_пп - розрахункові витрати на розробку і реалізацію інноваційного підприємницького проекту, грн..

Розрахункові показники імовірності успіху і вартості успіху інноваційного підприємницького проекту не вимагають детальних пояснень, але визначити віддачу цих показників не так просто. Використовуючи формулу для обґрунтування ефекту наукових обґрунтувань інноваційних підприємницьких проектів, наприклад техніки і технології, у цьому випадку ефектом буде сума отриманої економії.

Показник порівняльної цінності передбачає включення окремих оцінок імовірності комерційного успіху залежно від якості нової продукції та інших економічних факторів, досягнутих в результаті розробки і реалізації інноваційних проектів (6.4):

ПЦ= , (6.4)

J_куя - імовірність комерційного успіху від якості продукції;

К_омд - коефіцієнт оцінки майбутніх доходів від розробки і реалізації інноваційного проекту;

ΔК_нкв - необхідні нові капітальні вкладення, грн.

Показники, що враховують фактор часу.

За їх розрахунку здійснюється процедура дисконтування, тобто визначення поточної вартості майбутніх грошових потоків і нарахувань від здійснення інноваційного проекту, а саме:

- чистий дисконтова ний дохід;

- індекс рентабельності інвестицій в інноваційний проект.

- внутрішня норма прибутковості;

- дисконтований період окупності інвестицій;

- точка беззбитковості.

Найбільш складним в оцінці економічної ефективності інноваційних проектів є обґрунтування майбутніх вхідних і вихідних грошових потоків. Надходження готівки забезпечується за рахунок власних (чистого прибутку, амортизаційних відрахувань), позикових (кредитів, емісії облігацій), залучених (емісії акцій) джерел фінансування інноваційного проекту. Видатки коштів виникають при здійсненні інвестицій, окрім того відтік готівки відбувається через поточні інноваційні витрати, сплату податків, відсотків за кредитами, погашення позик.

Величина грошового потоку може бути обчислена методом прямого розрахунку, якщо певний варіант інвестицій в інноваційний проект є повною мірою фінансово відокремленим, тобто має певні комерційні результати (створення нового підприємства, філій тощо). При цьому основою розрахунків є виручка від реалізації інновацій, надходження і видатки готівки на здійснення інноваційного проекту.

Альтернативним підходом до визначення грошових потоків інноваційних проектів є непрямий метод (метод коригування), за яким величина прибутку коригується на доходи і витрати, що не пов’язані з рухом грошових коштів, операційної дебіторської і кредиторської заборгованості тощо.

Рух грошових коштів може визначатись як першим так другим методом за видами діяльності: операційною, інвестиційною, фінансовою.

Для розрахунку дисконтних показників економічної ефективності використовуються однакові вихідні дані, але в різних комбінаціях і з різними ставками дисконту. Обґрунтування ставки дисконту є самостійною науковою проблемою, яка вирішується для кожного інноваційного проекту окремо.

Існують дві точки зору на проблему визначення ставки дисконту:

- ставка має відображати вартість залучення коштів у проект;

- при визначенні ставки слід враховувати альтернативні можливості використання цих коштів.

За першим підходом за основу береться без ризикова ставка (наприклад, LIBOR – річна процентна ставка, прийнята на Лондонському міжбанківському ринку банками першої категорії для оплати взаємних кредитів), яка збільшується на величину премії за ризик, премії за інфляцію, премії за низьку ліквідність.

Якщо інноваційний проект фінансується за рахунок одного джерела (власного чи позиченого капіталу), за основу береться та ставка відсотка, яку потрібно виплатити інвестору за користування його капіталом, і потім додаються премії за ризик, інфляцію, низьку ліквідність.

У разі фінансування проекту з декількох джерел за основу береться середньозважена вартість капіталу, що показує середню доходність на яку очікують власники й кредитори.

У рамках другого підходу ставку дисконту визначають як максимальне значення ставок прибутковості всіх можливих альтернативних варіантів інвестицій в інноваційний проект.

Як свідчить світовий досвід, при оцінці ефективності інвестицій найчастіше застосовують показник внутрішньої норми рентабельності. другий за частотою застосування показник – період окупності інвестицій, третій – чистий поточний ефект.

У зарубіжній та вітчизняній практиці економічний ефект інноваційної діяльності визначається показником чистий дисконтований дохід (NPV, Net Present Value) – це різниця між дисконтованими грошовими потоками за весь життєвий цикл інноваційного проекту та інвестицій в інноваційний проект:

(6.5.)

PV – поточна вартість майбутніх грошових потоків;

І – одноразова інвестиція в інноваційний проект;

CF – грошовий потік від здійснення інноваційного проекту в t-му році;

r – ставка дисконту.

Якщо інноваційний проект передбачає послідовне інвестування фінансових ресурсів фірми протягом декількох років, показник NPV має вигляд:

(6.6.)

І – інвестиція у відповідному періоді.

Якщо NPV>0 – інноваційний проект доцільно прийняти, якщо NPV<0 – інноваційний проект є збитковим, приймати його недоцільно. Якщо NPV=0 – проект ні збитковий, ні прибутковий. У такому випадку вартість фірми не зміниться, однак позитивним може бути зростання обсягів виробництва, тобто збільшаться масштаби підприємства.

Основні позитивні риси показника чистого дисконтованого доходу:

- дає змогу оцінити приріст вартості капіталу фірми;

- адитивність, що дає можливість використовувати його при оцінці економічного ефекту інноваційного портфеля;

- дає можливість зробити правильний вибір при аналізі проектів з нерівномірними грошовими потоками.

Недоліки показника чистого дисконтованого доходу:

- суттєва залежність від часових параметрів, а саме – від терміну початку віддачі від інвестицій в інноваційний проект і тривалості періоду віддачі. Зрушення початку віддачі вперед зменшує величину NPV пропорційно коефіцієнту дисконту.

Індекс рентабельності інноваційного проекту. Він характеризує рівень грошового потоку на одиницю інноваційних витрат і обчислюється за формулами:

1) якщо інвестиція здійснюється одноразово:

(6.7)

2) якщо інвестиція здійснюється протягом ряду років:

(6.8)

Якщо РІ >1 – інноваційний проект доцільно прийняти;

якщо РІ < 1 – проект варто відхилити;

РІ =1 – проект не принесе ні прибутків, ні збитків, при цьому NPV=1.

Чим більшим є значення цього показника, тим вищою є віддача кожної грошової одиниці, інвестованої в інноваційний проект. Критерій РІ використовують при виборі певного проекту із декількох альтернативних, у яких NPV приблизно однакові. Позитивними рисами цього показника є те, що він характеризує відносну міру росту цінності фірми, служить інструментом ранжування інвестицій за ступенем вигідності, може використовуватись при формуванні інвестиційного портфеля фірми.

Негативним моментом РІ можна вважати неможливість використання індексу рентабельності в аналізі проектів з різними життєвими циклами.

Внутрішня норма прибутковості (ВНД|) є тією нормою дисконту , при якій величина NPV дорівнює нулю.

Якщо розрахунок NPV | інвестиційного проекту дає відповідь на питання, чи є|з'являється,являється| він ефективним чи ні|або ні| при деякій заданій нормі дисконту, то ВНД| проекту визначається в процесі розрахунку і потім|і тоді| порівнюється з|із| потрібною інвестором нормою доходу на капітал, що вкладається.

У разі, коли ВНД| рівна або більше потрібної інвесторам норми доходу на капітал, інвестиції в даний інвестиційний проект виправдані, і може розглядатися|розглядуватися| питання про його ухвалення|прийняття,приймання|. Інакше інвестиції в даний проект не доцільні.

Якщо порівняння альтернативних (взаємовиключних) інвестиційних проектів (варіантів проекту) по NPV | і ВНД| приводять|призводять,наводять| до протилежних результатів, перевагу слід віддавати NPV|.

Як вказано вище внутрішня норма прибутковості (ВНД|) – це така норма дисконту, при якій інтегральний ефект проекту (NPV |) стає рівним нулю.

Одна з її економічних інтерпретацій: якщо весь проект виконується тільки|лише| за рахунок позикових засобів|коштів|, то ВНД| рівна максимальному відсотку|проценту|, під який можна узяти позику|позичку| з|із| тим, щоб зуміти розплатитися з|із| доходів від реалізації проекту за час, рівний горизонту розрахунку.

Перевагою ВНД| є|з'являється,являється| те, що учасник проекту не повинен визначати свою індивідуальну норму дисконту наперед|заздалегідь|. Він обчислює|обчисляє,вичисляє| ВНД|, тобто ефективність вкладеного капіталу, а потім ухвалює рішення, використовуючи її значення. Якщо інвестор порахує|полічить| ВНД| і вирішить|розв'яже|, що такий дохід|доход| за кожен часовий інтервал життєвого циклу проекту його цілком|сповна| влаштовує|владнує,улаштовує|, то він буде такий проект реалізовувати (за умови, що|при умові , що,при условии | він єдиний) або включить його в список для конкурсного відбору (за наявності декількох альтернативних проектів).

Сумісне|спільне| використання NPV | і ВНД| рекомендується здійснювати таким чином:

при оцінці альтернативних проектів (або варіантів проекту), тобто у разі, коли потрібно вибрати один проект (або варіант) з|із| декількох, слід проводити|виробляти,справляти| їх ранжирування для вибору по максимуму NPV |. Роль ВНД| в цьому випадку, в основному, зводиться до оцінки меж, в яких може знаходитися|перебувати| норма дисконту.

При наборі незалежних проектів, тобто у разі, коли проекти можуть здійснюватися незалежно один від одного, для найбільш| вигідного розподілу інвестицій ранжирування проектів слід проводити|виробляти,справляти| з урахуванням|з врахуванням| значень ВНД|.

Дисконтований період окупності інвестицій – це розрахункова дата, починаючи з якої NPV приймає стійке позитивне значення. Іншими словами, це – період (вимірюваний в місяцях, кварталах або роках), починаючи|розпочинаючи,зачинаючи| з|із| якого первинні вкладення і інші витрати|затрати|, пов'язані з інвестиційним проектом, покриваються сумарними результатами його здійснення. Термін окупності розраховується за формулою:

(6.9)

де t – останній термін реалізації проекту, при якому різниця накопиченого дисконтованого доходу і дисконтованих витрат приймає від’ємне значення (номер від початку фінансування);

DD_t– – це остання від’ємна різниця накопиченого дисконтованого доходу і дисконтованих витрат (грн);

DD_t+ – це перша позитивна різниця накопиченого дисконтованого доходу і дисконтованих витрат (грн).

Точка беззбитковості – показує, при якому обсязі виробництва виручка від реалізації покриває сумарні витрати на виробництво продукції. Розрахунок точки беззбитковості проводиться за формулою:

(6.10)

де С – постійні витрати на весь обсяг продукції;

Р – ціна одиниці продукції;

V – змінні витрати на одиницю продукції.

Жоден з перерахованих критеріїв сам по собі не є|з'являється,являється| достатнім для ухвалення|прийняття,приймання| проекту. Рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| про інвестування засобів|коштів| в проект повинне ухвалюватися з урахуванням|з врахуванням| значень всіх перерахованих критеріїв і інтересів всіх учасників інвестиційного проекту.

Таким чином, розробка концепції інноваційного проекту охоплює проведення досліджень і всіх етапів техніко-економічного обгрунтування інноваційного проекту: від визначення мети до вибору найбільш ефективного варіанту її досягнення.

З кінця ХХ століття широко застосовується нова концепція прийняття інвестиційних рішень і оцінки результатів діяльності на всіх етапах управління фірмою – концепція економічної доданої вартості. Економічна додана вартість являє собою відомий з економічної теорії показник економічного прибутку, який відрізняється від бухгалтерського прибутку тим, що за його визначення враховуються не лише явні бухгалтерські витрати, але й неявні витрати використання капіталу (втрачені вигоди).

Фірма матиме прибуток лише в тому разі, якщо чистий прибуток від її інноваційної діяльності перевищуватиме той рівень доходності, який вона може отримати за іншими альтернативними варіантами вкладень. Економічну додану вартість можна обчислити за сукупними активами фірми:

EVA=NOPAT-A•WACC

де NOPAT – чистий операційний прибуток після сплати податків, але до сплати відсотків;

A – сумарна величина активів фірми;

WACC – середньозважена вартість капіталу.

Середньозважена вартість капіталу:

WACC= COD•W_d + COE•W_e

де COD – ціна позикового капіталу;

COE – ціна власного капіталу;

W_d W_e – питома вага позикового і власного капіталу в загальній сумі активів джерел відповідно.

Середньозважена вартість капіталу визначає нижню межу доходності інноваційного проекту – норму прибутку на інновацію.

Ціна власного капіталу – визначається як відношення акціонерного капіталу до загальної суми власного капіталу, помножене на 100%.

де - ціна власного капіталу; відношення суми дивідендів до ринкової капіталізації компанії; акціонерний капітал; А- амортизаційний фонд; - прибуток; - безоплатні надходження.

Ціна власного капіталу для самофінансування інновацій є нижньою межею рентабельності. Рішення про реалізацію інновацій при доходності меншій ніж ціна власного капіталу може серйозно погіршити основні фінансові показники компанії, привести до неплатоспроможності, банкротству інноватора.

Для зовнішнього інвестора ціна власного капіталу інноватора є гарантією повернення вкладених коштів, показником достатньої фінансової надійності.

Ціна позикового капіталу – розраховується як середньозважена процентна ставка по позиковим фінансовим ресурсам помножена на 100%.

де - процентна ставка позикового капіталу; - обсяг позикових коштів; - джерело запозичення; - число джерел запозичених коштів.

Ціна позикового капіталу залежить від внутрішніх і зовнішніх чинників.

До внутрішніх чинників відносять в першу чергу ділову репутацію інноватора. На ділову репутацію фірми впливають не лише фінансові показники, а й авторитет вищого керівництва, система взаємовідносин з партнерами і конкурентами, імідж, політична підтримка і т.д.

Зовнішні чинники - рівень інфляції, ставка рефінансування Центрального банку, темпи росту ВНП, державна інвестиційна політика, ситуація на фінансовому ринку.

Також економічну додану вартість можна обчислити за власними коштами фірми:

EVA=E_a -C•COE

де E_a – скоригований чистий прибуток після сплати податків і відсотків;

C – розмір власного капіталу;

COE – ціна власного капіталу.

З наведених формул видно, що бухгалтерський прибуток завжди більший за економічний, а фірма може бути прибутковою з бухгалтерської точки зору і нерентабельною з економічної.

Керівництво фірми може максимізувати економічний прибуток за рахунок:

- збільшення чистого прибутку завдяки збільшенню обсягів продажу або валового прибутку;

- зменшення розміру капіталу фірми;

- зниження вартості капіталу фірми.

Переваги оцінки економічного ефекту інноваційної діяльності фірми на основі показника економічної доданої вартості:

- підвищення ефективності використання власного капіталу фірми за рахунок інвестування в проекті з позитивним економічним, а не бухгалтерським прибутком;

- стимулювання економії власного капіталу при прийнятті управлінських рішень;

- більш об’єктивна оцінка внеску кожного керівника у забезпеченні економічного прибутку фірми.

Поряд з цим, вказаний показник не позбавлений ряду недоліків:

- можливість маніпулювання показником економічного прибутку заради збільшення винагороди в короткотерміновій перспективі;

- можлива проблематичність визначення економічного прибутку окремих підрозділів;

- показник не завжди можна використати для оцінки нових підприємств;

- економічний прибуток є абсолютною величиною, що виключає можливість порівняння різних за масштабами проектів.

Якісний метод відбору проектів

В кожному проекті визначаються наступні три фактори:

1) Перевага проекту — чи варто здійснювати даний проект?

2) Час здійснення проекту — чи варто здійснювати цей проект зараз?

3) Стійкість проекту — чи варто його здійснювати, враховуючи зміни ринку в майбутньому?

Переваги проекту - залежать від 2-х фундаментальних факторів: технічної якості і фінансової цінності. Технічна якість визначається шляхом суб’єктивного рейтингу за критеріями:

1. Ясність цілей проекту

2. Ступінь існуючих технічних бар’єрів

3. Ступінь існуючих інституційних і ринкових бар’єрів

4. Адекватність рівня кваліфікації персоналу і технічного обладнання.

5. Якщо проект успішний, наскільки легко можна знайти використання нової технології, процесу чи послуги?

Рейтинг потенційної цінності базується на очікуваній фінансовій вартості проекту. Потрібна синхронізація між стадіями технічної і економічної стійкості.

Таблиця 4.7.