4.5. Технологічні межі і розриви
Залежність між витратами і характеристиками технології, продукту в процесі їх еволюції описується S-подібною кривою.
Крива описує стадії процесу інновації: зародження, зростання і поступове досягнення стадії повної зрілості технології чи продукту.
В кожній точці S-подібна крива має зростаючий характер. На початковій стадії при значних витратах приріст результату незначний. На стадії зростання наступає випереджаюче збільшення результату порівнюючи з витратами. На даній стадії здійснюються значні інвестиції, але відчутна і їх віддача.
На стадії зрілості спостерігається уповільнене зростання результату. Це значить, що технологія чи продукт наближається до межі своїх можливостей. Кожна наступна поліпшуюча чи псевдоінновація буде все більш високовартісна і все менш результативна.
Своєчасне виявлення обмежень технологій чи продуктів дасть можливість визначити подальші дії: чи виділити ресурси для ліквідації технологічних обмежень, чи переходити до іншої технології.
В даному аналізі важливо виявити, що обмежує розмір ринку, які причинно-наслідкові залежності, що підприємство може зробити, щоб змістити найбільш очевидні бар’єри.
Періоди переходу від однієї технологічної траєкторії до іншої називаються технологічними розривами, чим вони менші, тим ефективніше буде працювати підприємство .
На певному етапі початковий відрізок нової кривої співпадає з кінцевим відрізком старої. На цьому етапі відбувається конкурентна боротьба між старою та новою технологіями. Технологічні розриви виникають на основі як принципово нової технології (продукту, процесу), так і завдяки новим можливостям, по вдосконаленню зрілої технології. Максимальні капіталовкладення необхідно здійснювати в ключові технології і вибірково – у класичні.
Окрім концентрації зусиль на переході до іншої технології також важливо зрозуміти, що технології і продукти характеризуються в першу чергу не окремими характеристиками, а їх набором. Навіть, якщо по одній чи декільком характеристик технологія може вийти за свої межі, то це не обов’язково приводить до вичерпання росту по решті характеристик.
Тема 5. Інноваційна політика та інноваційна стратегія підприємства
Мета, задачі, принципи інноваційної політики
Під інноваційною політикою слід розуміти комплекс принципів та взаємопідтримуючих економічних, правових, організаційних і соціальних методів щодо управління інноваційними процесами на підприємстві.
Метою інноваційної політики підприємства є сприяння інноваційному розвитку, підвищення інноваційної активності для забезпечення конкурентоспроможності продукції та підприємства на світовому ринку.
Задачі інноваційної політики
- обґрунтування пріоритетних напрямів інноваційного розвитку;
- розробка стратегії інноваційного розвитку;
- вибір і обґрунтування основних інноваційних проектів;
- вибір і обґрунтування процесної організаційної структури;
- розробка інших першочергових інноваційних заходів, які сприятимуть реалізації інноваційної політики.
Принципи інноваційної політики:
1) забезпечення створення нової цінності, вигоди для споживачів і збільшення доданої вартості для підприємства за рахунок освоєння виробництва принципово нової продукції і послуг;
2) пріоритет інновацій над традиційним виробництвом;
3) концентрація ресурсів на пріоритетних напрямах інноваційного розвитку;
4) безперервний розвиток інноваційного потенціалу підприємства шляхом постійного навчання і самодослідження і досягнення критичної маси нових пропозицій, винаходів, ноу-хау, переходу до нового покоління техніки, технологій, необхідних для реалізації інновацій;
5) комплексне здійснення інновацій, при якому технологічні, продуктові, ринкові, організаційні, управлінські і соціальні тісно взаємозв’язані між собою;
6) формування інноваційного клімату;
7) мобілізація персоналу, економічне стимулювання інноваційної активності, підготовка та перепідготовка персоналу;
8) ефективність (економічність) інноваційних процесів
Недоліки інноваційних стратегій на підприємстві
По-перше, типова бізнес-стратегія компанії сьогодні розглядає інноваційну стратегію як функціональну НДДКР. На сьогодні на більшості підприємств сама по собі інноваційна стратегія, яка орієнтована на інноваційний розвиток, не існує, тому організація не може реалізувати повністю свій потенціал.
По-друге, існуюча стратегія, яка застосовується по відношенню до НДДКР проектів, є обмеженою. В ній не надається достатньо уваги джерелам інновацій, не має довгострокового бачення, необхідного для виявлення можливостей, що приводять до стійких переваг.
По-третє, існуюча стратегія розглядає інноваційні ініціативи не як інвестиції, а як витрати. Сприйняття їх як витрат перешкоджає інноваційним ініціативам в організації.
Визначення рівня інноваційної стратегії і відповідальних осіб за розробку стратегії.
При розробці стратегії важливо визначити рівень розробки і відповідальних осіб за розробку стратегії на рівні організації; бізнес-одиниці; підрозділів/груп.
Основні аспекти, які впливають на ефективність її розвитку.
Виділяють три аспекти інноваційної стратегії організації, які впливають на ефективність її розвитку.
Перший аспект – це загальний рівень уваги керівництва до інноваційної діяльності. Інновації можуть займати високе місце в списку пріоритетів організації, а можуть і досить низьке. Це впливатиме на обсяг ресурсів і ту увагу керівників, яка буде приділятися генерації ідей і інноваційним проектам. Врешті-решт це впливатиме на інтерес співробітників до розвитку інноваційних ідей.
Другий аспект – це бачення того, як розвиватиметься галузь і організація.
Детальне бачення тенденцій розвитку ринку, майбутнього технологічного розвитку і тієї ролі організації, яку вона може грати в цих процесах, може надихнути значну інноваційну активність. Воно також може стати керівництвом для інвестицій і проведення наукових досліджень.
Третій аспект - є ухвалення рішень про те, з ким конкурувати, а з ким кооперуватися. Включення постачальників або споживачів в процес розвитку нововведення розширює об'єм наявної інформації, досвід, знання.
Підходи до розробки інноваційної стратегії, послідовність вибору та реалізації.
Виділяють три основні підходи до розробки стратегії.
Інструментальний підхід - стратегія розглядається як план досягнення інноваційних цілей.
Адаптивний підхід - стратегія використовується як адаптивний механізм.
Процесний підхід зорієнтований на процес розробки та реалізації стратегії. Базується на аналізі взаємозв’язків та взаємозалежностей підсистем організації як складної системи. Тому даний підхід є більш досконалим у порівнянні з двома попередніми.
Основні принципи, які мають бути покладеними в основу створення стратегії:
Цілеспрямованість.
Системність.
Обмеженість ресурсів.
Комплексність.
Альтернативність.
Оптимальність.
Послідовність.
Керованість.
Гнучкість.
Ефективність.
Послідовність вибору і реалізації інноваційної стратегії.