НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ „КПІ”

ФАКУЛЬТЕТ МЕНЕДЖМЕНТУ ТА МАРКЕТИНГУ

КАФЕДРА МЕНЕДЖМЕНТУ

Смоляр Л.Г.

Конспект лекцій

з курсу „ Інноваційний менеджмент”

Київ – 2012

Вступ: Мета, основні завдання та предмет навчальної дисципліни

„Інноваційний менеджмент”

Інноваційний менеджмент - це система управління інноваціями, інноваційним процесом і економічними відносинами, які виникають в процесі управління.

Інноваційний менеджмент – це професійний вид управлінської діяльності, який включає планування і організування, мотивування, контролювання і регулювання процесів розробки і впровадження інновацій на об’єктах різних рівнів, які направлені на досягнення інноваційних цілей цих об’єктів.

В інноваційному менеджменті можна виділити практичну і наукову складові. Практична складова проявляється в здійсненні конкретних управлінських дій в тій чи іншій сфері.

В основі цих дій лежить наукова складова, тобто відповідна теорія, методологія, прийоми. Наукову складову представляє інноватика. Інноватика — це область науки, яка вивчає закономірності розвитку інноваційних процесів.

Навчальна дисципліна „Інноваційний менеджмент” має свій предмет дослідження, цілі, та завдання.

Предметом дисципліни „Інноваційний менеджмент” є вивчення теорії і практики інновацій, інноваційного процесу і механізму управління інноваціями.

Головною метою викладання дисципліни „Інноваційний менеджмент” є доведення до студентів широкого спектру фундаментальних понять, методичних підходів і прийомів, накопичених теорією, світовою і вітчизняною практикою управління інноваціями; оволодіння цими знаннями і набуття практичних навиків і вмінь щодо їх використання.

Тема 1. Інновація як об’єкт інноваційної діяльності.

1.1. Зміст поняття „інноваційна діяльність”

Інноваційна діяльність, згідно Закону України „Про інноваційну діяльність”, – це діяльність, яка спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок, випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг.

Інноваційна діяльність як процес включає:

• інноваційну маркетингову діяльність (маркетингові дослідження ринків збуту, пошук нових споживачів);

• інформаційне, фінансове, організаційне забезпечення;

• наукові дослідження, конструкторські і технологічні розробки , які включають пошук новаторських ідей і інженерні рішення;

• організаційно-технічну підготовку виробництва;

• виробництво новацій;

• комерціалізацію новацій (або перетворення їх в інновацію);

• поширення в інші сфери (дифузія)”.

1.2. Зміст поняття „інновація”. Статичний і динамічний підходи до його визначення.

Слово innovating перекладається з англійської мови як новаторство. Novatio (лат.) означає „оновлення”, тобто процес. З іншої сторони, інновацію можна розглядати не як дію по досягненню результату, а як сам результат – innovation. Отже, склались два підходи щодо визначення поняття „інновація”:

1. Статичний, де інновація виступає як “інновація — результат” інноваційного процесу у вигляді нової техніки (продукції), технології, нового методу, що впроваджені на ринку.

2. Динамічний, де інновація виступає як “інновація — процес”, процес створення і впровадження нового.

В Законі України “Про інноваційну діяльність” інновація розглядається як результат, а саме, інновація визначена як новостворена (застосована) і (або) вдосконалена конкурентноздатна технологія, продукція або послуги, а також організаційно-технічне рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.

Вперше поняття інновації ввів в науковий обіг в 1939 р. австрійський вчений Й.Шумпетер в роботі „Кон’юнктурні цикли”. Шумпетер інновацію розглядав як процес в динамічному контексті. Він визначив інновацію як комерціалізацію нових комбінацій основаних на:

• використанні нових матеріалів і компонентів;

• використанні нової продукції;

• введенні нових процесів, технологій;

• відкритті нових ринків;

• введенні нових організаційних форм.

1.3. Ознаки інновації, відмінність інновації від новації.

Від інновації слід відрізняти поняття „новація”. Новація базується на новизні. Новація – це потенційна інновація, нове рішення, новий метод, відкриття, винахід, науково-технічна, технологічна розробка, „ноу-хау” і т.д до його комерціалізації. Новація стає інновацією, коли вона комерціалізована. Комерціалізація – це практичне використання новації, яке супроводжується його виходом на ринок. Комерційний аспект визначає інновацію як економічну необхідність, усвідомлену через потреби ринку.

Економічна сутність інновацій з точки зору споживачів – це створення нової цінності (корисності) для споживачів. З точки зору підприємства – це збільшення доданої вартості у валовій виручці підприємства.