Висновки

Держава повинна сприяти розвиткові усіх організаційно - правових форм соціального діалогу у сфері праці. В умов сучасного розвитку соціального діалогу, на стан удосконалення організаційно - правових форм впливають наступні чинники: по-перше, національно – правова база в частині ведення соціального діалогу ще не в достатній мірі відповідає вимогам норм Міжнародної організації праці і потребує удосконалення; по - друге, державне управління соціальним діалогом на різних рівнях переговорного процесу не в повній мірі використовується як засіб запобігання виникненню конфліктних ситуацій; по – третє, рівень культури поведінки сторін соціального діалогу та вміння вести переговори в умовах конфлікту не сприяє демократичному розвитку договірних відносин і потребує удосконалення .

Необхідно в проекті Трудового кодексу України передбачити главу чи книгу, в якій норм будуть встановлювати загальні положення про соціальний діалог у сфері праці, а також норми про право працівників і роботодавців на об’єднання, професійні спілки, організації роботодавців, колективні угоди і колективні договори, вирішення колективних трудових спорів. Також необхідно визначити поняття та види колективних трудових відносин .

Отже, законодавець повинен ретельно вивчити міжнародний досвід і вдосконалити організаційно – правові основи державного управління соціального діалогу.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про соціальний діалог» від 23.12.2010 р.

2. Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 5.08.2012 р

3. Закон України «Про доступ до публічної інформації «від 13.06.2012р.

4. Закон України «Про колективні договори і угоди «від 4.10 .2012р.

5. Проект Трудового кодексу України

6. Постанова Кабінету Міністрів України Про внесення змін до Регламенту від 2.04.2008 № 280

7. Постанова Кабінету Міністрів України «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики «від 3.11.2010 р. № 996

8. Указ Президента України «Про Національну тристоронню соціально – економічну раду» від 2.04.2011 р.

9. Генеральна угода про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально – економічної політики і трудових відносин в Україні на 2010-2012 рр.// 9.11.2010р.

10. Рекомендація МОП щодо консультацій та співробітництва між роботодавцями і працівниками на рівні підприємства № 94 від 26.06.1952 р.

11. Рекомендація МОП щодо консультацій та співробітництва між державною владою та організаціями підприємців і працівників у галузевому та в національному масштабі № 113 від 20.06.1960 р.

12. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 14.09.2006 р.

13. Конвенція МОП № 154 про сприяння колективним переговорам 1981 р.

14. Сорочишин М.В. Узгоджувальні процедури як одна з основних форм соціального діалогу //Актуальні проблеми держави і права, 2011 р.

15. Трюхан О.А. Організаційно – правові форми соціального діалогу у сфері праці //Дисертація , 2006 р.

16. Гербеда С.В. Форми реалізації соціального діалогу в Україні //Електронне наукове фахове видання «Державне управління: удосконалення та розвиток» від 4.06.2012 р.

17. Чанишева Г.І. «Організаційно – правові форми соціального діалогу у сфері праці « // Актуальні проблеми держави і права, 2007р.

18. Трунова Г.А. «Правове регулювання соціального партнерства в Україні « // Автореферат, 2008 р.

19. Приміч Д.В. «Право на колективні переговори і укладення колективних договорів у міжнародних актах та законодавстві України « // Актуальні проблеми держави і права, 2010 р.

20. Фонд ім. Фрідріха Еберта: Представництво в Україні «Активізація розвитку соціального діалогу в Україні»

21. Зеленський М.М., Куртакова А.О. «Соціальне партнерство в зарубіжних державах»//Наукові праці МАУП, 2011 р.

22. Середа О.Г. Роботодавець як суб’єкт соціального партнерства//Роботодавець як суб’єкт трудового права, 2004 р.

23. Болотіна Н.Б. Трудове право України//Підручник, 2006 р.

24. Пилипенко П.Д. Трудове право України Навчальний посібник // 2005 р.