2. Консультації

Консультації як форма соціального партнерства - це сукупність процедурних дій, спрямованих на виявлення позицій кожної із сторін взаємодії і вирішення питання, без застосування ведення колективних переговорів. (18)

Консультації проводяться за пропозицією сторони соціального діалогу з метою визначення та зближення позицій сторін при прийнятті ними рішень, що належать до їх компетенції.

Сторона - ініціатор направляє іншим сторонам письмову пропозицію із зазначенням предмета консультації та терміну її проведення. Сторони, які одержали таку пропозицію, зобов'язані взяти участь у консультації, спільно погодити порядок і строки її проведення та визначити склад учасників.

Проведення спільних консультацій на відповідному рівні між соціальними партнерами з метою з’ясування своїх позицій, виявлення суперечностей та пошуку компромісних рішень є дієвою формою соціального діалогу. Коло питань, з яких мають проводитися консультації, не обмежується. Це відповідає Рекомендації МОП №94 про консультації та співробітництво між роботодавцями і працівниками на рівні підприємства 1952 р., якою передбачено необхідність вживання заходів щодо проведення консультацій і розвитку співробітництва з тих питань, які цікавлять підприємців і трудящих, але не охоплені процедурою колективних переговорів чи якоюсь іншою процедурою, що звичайно застосовується у визначенні умов праці. (10)

Залежно від звичаїв і практики країни такі консультації та співробітництво повинні:

1. або полегшуватися шляхом заохочення добровільних угод між сторонами;

2. або здійснюватися за допомогою законодавства, яке запроваджує органи для проведення консультацій і забезпечення співробітництва та визначає їхню сферу діяльності, функції, структуру та порядок роботи з належним урахуванням специфічних умов окремих підприємств;

3. або полегшуватися чи заохочуватись шляхом поєднання обох методів.

Рекомендація №113 щодо консультацій та співробітництва між державною владою та організаціями підприємців і працівників у галузевому та в національному масштабі 1960 р. пропонує відповідно до національних умов вживати заходів для сприяння у галузевому і національному масштабах ефективним консультаціям і співробітництву між державними органами влади, організаціями підприємців і трудящих для взаєморозуміння і добрих стосунків між ними, а також розвитку економіки в цілому або її окремих галузей, покращення умов праці і підвищення життєвого рівня.

Загальною метою таких консультацій і співробітництва має бути сприяння взаєморозумінню та добрим відносинам між державними органами влади й організаціями роботодавців і працівників, а також між цими організаціями, з метою розвитку економіки в цілому або її окремих галузей, поліпшення умов праці та підвищення життєвого рівня.

Такі консультації і співробітництво має бути спрямовано, зокрема:

• на спільне вивчення організаціями роботодавців і працівників питань, котрі становлять для них взаємний інтерес, з метою досягнення, якомога більшою мірою, погоджених рішень; та

• на забезпечення того, щоб компетентні державні органи влади від­повідним чином запитували думку організацій роботодавців і працівників та зверталися до них за порадами і по допомогу в таких галузях, як:

• підготовка й застосування законодавства, котре торкається їхніх інтересів;

• створення та діяльність таких загальнодержавних органів, як органи, що відають організацією ринку зайнятості, професійною підготовкою і перепідготовкою, охороною праці, гігієною праці й технікою безпеки, продуктивністю праці, соціальним забезпеченням та побутовим обслуговуванням;

• розроблення та здійснення планів економічного й соціального розвитку.(11)

У нормах МОП тематика консультацій розглядається більш широко, ніж тематика колективних переговорів. Консультації звичайно охоплюють питання, які становлять загальний інтерес для працівників і роботодавців і можуть включати сумісну аналітичну роботу, щоб знайти взаємоприйнятні рішення, надати органам державної влади рекомендації і запропонувати допомогу організаціям трудящих і роботодавців у виробленні та застосуванні законодавства з питань, що зачіпають їхні інтереси. Колективні переговори звичайно обмежуються визначенням умов зайнятості та відносинами між сторонами. (17)