54. Знаряддя та напрямки грошово-кредитного регулювання.

Основними інструментами монетарної політики є:

1.Зжміна норми обовязкових резервів

2.Динаміка процентної ставки

3.Опервції з цінними паперами

Обрвязкові резерви спочатку використовувались банківськими системами як засіб підвищення стабільності банків шляхом збереження резервних коштів для протистояння банківській паніці.В сучасних умрвах динаміка норми обовязкового резервування застосовується як засіб впливу на пропозицію грошей в нац.економіці.В якості кредитного резерву банку можуть використовувати лише надлишкові резерви.Норму обовязкових резервів встановлює Центральний банк.На пропозицію грошей суттєво впливає як динаміка норми обовязкового резерву,так і періодичність перерахування резервів до Центрального банку,оскільки норма обовязкового резерву впливає на величину грошового мультиплікатора.

55. Модель is-lm та її значення.

Модель IS-LM ься при накладанні графіків IS та LM один на одному. Така дія є коректною, оскільки IS-LM побудовані в однаковій системі координат.Точка перетину Е визначає рівноважні значення процентної ставки і рівня доходу,при яких величина видатків дорівнює обсягу випуску і одночасно грошовий попит і грошова пропозиція урівноважені.

Модель може бути використана для аналізу впливу державної макроекономічної політики на обсяг нац.виробництва у короткостроковому періоді.Для цього слід визначити:

1.Як зрушать криву LM зміни у грошовій пропозиції.

2.Як зрушать криву IS зміни в державних закупівлях і податках.

3.Який вплив на обсяг виробництва здійснить одночасне зрушення кривих IS та LM

56. Платіжний баланс, його сутність та структура.

Платіжний баланс – це статистичний документ, який відбиває співвідношення між платежами, які країна здійснює за кордон, і надходженнями в країну з-за кордону.

Платіжний баланс надає інформацію про стан зовнішньоекономічних відносин країни. Моніторинг змін у платіжному балансі є обов’язковою умовою розробки ефективної макроекономічної політики.

Статті платіжного балансу у зведеному вигляді відбивають всі операції за всіма напрямками зовнішньоекономічної діяльності країни між резидентами даної країни та резидентами інших країн.

Якщо платежі, що надходять до країни, перевищують платежі, які країна здійснює за кордон, платіжний баланс називається активним.

У супротивному випадку – платіжний баланс є пасивним.

Платіжний баланс складається з трьох розділів:

1. Баланс поточних операцій(баланс торгівлі товарами та послугами; баланс факторних доходів (заробітної плати, дивідендів та відсотків); баланс поточних трансфертів (пенсії, грошові перекази та ін.)).

2. Баланс руху капіталів та кредитів відбиває операції, пов’язані з рухом у дану країну і за кордон інвестицій, нематеріальних активів, кредитів та капітальних трансфертів.

3. Стаття “помилки та упущення”. Дуже широке коло різноманітних зовнішньоекономічних операцій, розбіжності у часі та вартості між митною та банківською статистикою викликають статистичні неточності.

4. Резерви і пов’язані з ними статті (балансуючі статті). Вони покривають баланс з протилежним знаком.

57. Валютні курси, їх різновиди та чинники.

Валюта - це грошова одиниця будь-якої країни. Різноманітні економічні зв’язки між країнами супроводжуються розрахунками і потребують обміну грошових одиниць різних країн.

Валютні курси мають декілька різновидів залежно від режиму його формування та способу розрахунку.

В залежності від режиму курсоутворення валютні курси можуть бути фіксованими, вільно плаваючими та змішаними. Фіксований курс означає, що держава фіксує курс національної валюти відносно валюти іншої країни або кошика валют, або якогось різновиду колективних валют.

. Вільноплаваючі валютні курси встановлюються на валютному ринку під впливом співвідношення попиту і пропозиції валюти. У такому разі трансформується поняття девальвації та ревальвації: під ними розуміють стійке та тривале зниження або підвищення курсу, яке треба відрізняти від курсових стрибків.

У сучасній валютній системі застосовуються різні види змішаних валютних курсів, які мають ознаки і плавання, і фіксації.

Система обмінних курсів валют декількох країн, які або зафіксовані відносно одне одного, або мають узгоджені межі взаємних коливань, та однаково відхиляються відносно третьої валюти (наприклад, долара США), називається “спільним плаванням”. Така система курсоутворення мала місце у європейському економічному просторі.