предмет, функції та етапи розвитку макроекономіки.
Предметом макроекономіки є механізм функціонування всієї національної економіки та чинники, що визначають зміни цього механізму в коротко- та довгостроковій перспективі і способи впливу на них держави. Таким чином, узагальнено предмет макроекономіки можна визначити як ефективність функціонування механізмів економічної системи.
макроекономіка виконує дві функції:
Позитивну: аналіз фактів, їх оцінка та визначення об’єктивних закономірностей;
Нормативну – вироблення принципів і механізмів економічної політики.
Як і всяка наука, макроекономіка у своєму розвитку пройшла певні етапи.
Серед економістів немає одностайності в їх визначенні. Історію розвитку макроекономіки доцільно поділити на два великі періоди:
перший – до тридцятих років ХХ сторіччя, коли головною була позитивна функція макроекономіки;
другий – від тридцятих років ХХ сторіччя по теперішній час, коли на перший план вийшла нормативна функція макроекономіки, посилилась практична роль макроекономічної науки як основи для формування обґрунтованої економічної політики держави.
Таке розмежування періодів у розвитку макроекономіки пов’язане з тим, що криза 1929-1933 рр. та “велика депресія” яскраво показали (проявили), що економічні системи у ХХ сторіччі зазнали змін, унаслідок чого значною мірою втратились механізми саморегулювання, відновлення ринкової рівноваги і в таких умовах держава стала постійно діючим учасником економічних процесів. У межах етапів розвитку макроекономіки як науки можна розрізнити макроекономічні школи. Макроекономічні ідеї почали виникати в міру виникнення централізованих держав.
2.Методи дослідження національної економіки.Макроекономічне моделювання
Предмет макроекономіки визначає специфіку сукупності прийомів та методів його дослідження, яка складає методологію макроекономіки.
Макроекономіка оперує агрегованими показниками. Агрегати – це сукупність величин, які розглядаються як єдине ціле - це валовий продукт, сукупний попит, сукупна пропозиція, грошова маса та ін.
Макроекономічний аналіз спирається на збір та систематизацію фактів(емпірична або описова макроекономіка). На основі вивчення і узагальнення фактів методом індукції визначаються економічні закономірності. Індуктивний метод доповнюється дедуктивним, який передбачає формування гіпотез на основі вивчення емпіричних даних. Гіпотеза і її подальша перевірка фактами утворюють напрямок у визначенні закономірностей та побудові теорії. Метод наукової абстракції не відриває наукове знання від реальності, а лише допомагає виділити із нагромадження різних фактів об’єктивні закономірності. Метод наукової абстракції дозволяє відбити наукові узагальнення в макроекономічних моделях.
Макроекономічні моделі – це абстрактне, спрощене, узагальнене відображення економічної реальності. Існують такі: табличні, математичні, графічні. Змінні, які при побудові моделей беруться як дані, називаються екзогенними. Змінні, динаміка котрих під впливом екзогенних змінних досліджується моделлю, називаються ендогенними. При побудові графічних моделей відбиваються функціональні залежності і існують певні правила. Екзогенні змінні (детермінанти) зазвичай відкладаються на осі іксів. Винятком є ситуація, коли детермінантами є ціни, або витрати виробництва – їх відкладають на осі ігреків. Характер зв’язку між змінними відбивається в траєкторії кривої. Висхідні криві свідчать про пряму залежність між змінними, а низхідні – про обернену. Ступінь зміни залежності величини при зміні незалежної на одиницю відбивається у нахилі кривої. Чим менший кут нахилу, тим менш реагує ендогенна величина на зміну екзогенної. Горизонтальна лінія свідчить, що залежна величина не реагує на зміни незалежної. Вертикальна лінія говорить про те, що функція може будь-як змінюватись при постійному значенні детермінанти. В графічних моделях важливе значення мають точки перетину між кривими, між кривими та осями.
3.Моделі кругопотоку. Базовою моделлю макроекономічного аналізу є модель кругопотоку. В ній відображається перетворення ресурсів у продукт, продукту – у доходи, доходу – у видатки для купівлі продуктів. Цей безперервний рух відбувається між основними групами економічних суб’єктів: домогосподарствами, фірмами, державою, закордонним сектором. Та обставина, що всі економічні суб’єкти, з одного боку, можуть не витрачати частину поточного доходу і здійснювати запозичення для здійснення інвестицій і споживання, в моделі кругопотоку відбивається взаємозв’язками фінансового сектора.
Рисунок 1.1 –Двосекторна модель кругопотоку ресурсів, продукту і доходів
Рисунок 1.2 - Модель кругопотоку ресурсів, продуктів, доходу,
заощаджень та інвестицій у закритій економіці
Рисунок 1.3 – Модель кругопотоку відкритої економіки з урахуванням державного сектору