27. Художній образ,характер.Тип і прототип.Засоби типізації та індивідуалізації образів-персонажів.

Худо́жній о́браз — особлива форма естетичного освоєння світу, за якої зберігається його предметно-чуттєвий характер, його цілісність, життєвість, конкретність, на відміну від наукового пізнання, що подається в формі абстрактних понять.

Художній образ наділений своєю логікою, він розвивається за своїми внутрішніми законами. Життєвий матеріал, що лежить в основі твору, веде за собою, і художник іноді приходить зовсім не до того результату, якого прагнув. За великим рахунком, художній образ будується парадоксально, часто непередбачувано, незбагненно.

Характер літературний — це зображення письменником у художньому творі людини з властивими їй індивідуальними рисами, які зумовлюють її поведінку, ставлення до інших людей, до життя. Літературним характером (грец. χαρακτήρ — від­мітна риса, ознака, особливість) називається та конкретна сукупність душевних рис, що визначає індивідуальність зображуваної особи й водночас узагальнює собою певні життєві типи людей, які постають у творі як предмет авторського пізнання та оцінки.

Тип-яскравий художній образ-персонаж,у якому багато індивідуальних рис і властивостей з відтворенням характерних рис певної соціальної групи.

Прототип або прообраз-це конкретна особа,життя і діяльність якої в першу чергу малася на увазі при створенні літературного образу-типу у творі. Прототип не обов’язково точна копія,тут теж може бути чимало вимислу,фантазії,узагальнення.

ТИПІЗАЦІЯ-втілення засобами мистецтва, літератури загального, типового в частковому, індивідуальному, у конкретних художніх образах, формах.

Під типізацією розуміють створення певних образів у мистецтві, в яких одиночне стає виразом загального. Образ-тип концентрує в собі риси характеру, спосіб мислення, світоглядні орієнтації певної нації або іншої групи людей, водночас залишаючись яскраво індивідуальним, неповторним.

Особливості типізації залежать від світогляду письменника. А світогляд включає філософські, естетичні, етичні, релігійні погляди на світ. Переконання, принципи пізнання, ідеали письменника позначаються на особливостях типізації. У радянський період письменникам нав'язували марксистсько-ленінський світогляд. Цей світогляд змушував їх ідеалізувати образи компартійних вождів, соціалістичний спосіб життя.

Важливим засобом типізації є мова героїв. У кожного героя повинна бути своя лексика, побудова речень, інтонація. Грубість Собакевича із повісті М. Гоголя "Мертві душі" підкреслюють слова його лексики: "дурак", "розбійник", "собака".

У характеристиці персонажів значну роль відіграє портрет. Часто зовнішність героя дає уявлення про риси його вдачі, смаки, уподобання, одним словом — особливості характеру. Іноді портрет є справжнім дзеркалом душі. У повісті "Кайдашева сім'я" знаходимо детальні портрети Карпа і Лаврі на: "Кайдашеві сини були молоді парубки, обидва високі, рівні станом, обидва довгобразі й русяві, з довгими, тонкими, трошки грубими носами, рум'яними губами". І.С. Нечуй-Левицький деталізує портрет кожного: "Карно був широкий у плечах, з блідуватим лицем. Тонкі пружки його блідого лиця з тонкими губами мали в собі щось неласкаве. Гострі і темні очі були ніби сердиті".У типізації образів використовуються і художні деталі.

28. .Композиція і сюжет художнього твору.Композиція і проблеми художньої майстерності.

Композиція- побудова твору,доцільне поєднання всіх його компонентів у художньо-естетичну цілісність,зумовлену логікою зображеного,представленою читачеві світу,світоглядною позицією, естетичним ідеалом,задумом письменника,каноном,нормами обраного жанру,орієнтацією на адресата.

Сюжет- перебіг дії та послідовність її розвитку що служить у творі формою розгортання й конкретизації його фабули.

Композиція художнього твору залежить і від особливостей таланту митця.