18. Поняття цілісності художнього твору,взаємодія в ньому змісту й форми.Поняття про художній світ твору.

Формаі зміст — це діалектична єдність. А. Ткаченко для підкреслення зв'язку змісту і форми вживає терміни "змістоформи" і "формозмісти". Про зв'язок цих понять Геґель писав: "Зміст є не що інше, як перехід форми у зміст, а форма є не що інше, як перехід змісту у форму". Зміст і форма можуть бути у єдності. Тоді зміст — головний бік явища, тому що розкриває його природу та складає сутність. Форма сприяє розвиткові змісту, якщо вона йому відповідає, та гальмує розвиток, якщо застаріла і не відповідає змісту. Між старою формою і новим змістом загострюється суперечність, яка спричиняє конфлікт. І тоді стара форма має бути замінена новою. Це завжди відбувається як у природі, так

і у суспільстві.Коли людина сприймає художній твір, проблеми змісту і форми для неї не існує. Мистецький твір постає перед нею як щось цілісне, як єдність змісту та форми. Але у кожному творі є свій зміст і своя форма.

“Художній світ літературного твору”, “внутрішній світ літературного твору”, “художній світ письменника” є словосполученнями, що мають категоріальний (термінологічний) статус. Власне та невеличка частина дійсності, що є ізольованою, відібраною із дійсності, створює художній світ твору. “Світ художнього твору, - пише Д. Ліхачов, - відтворює дійсність у якомусь “скороченому”, умовному варіанті.

22 Принцип історизму при аналізі художніх творів. Мистецтво вимагає історичного підходу до аналізу художніх явищ, література є породженням відповідної історичної епохи. Кожна епоха породжує в літературі свої теми, мотиви, ідеї, нерідко навіть окремі способи зображення дійсності. Твір, позбавлений чуття часу, не викличе інтересу в читача. Важливе завдання вчителя - навчити дітей бачити в художній літературі змалювання конкретно історичної дійсності. На ґрунті історизму стає особливо помітними творче зростання митця, його творча еволюція, внесок у розвиток літератури. Історичний підхід до аналізу художніх творів дасть можливість учням відчути відображення в художній літературі поступального процесу розвитку людства. Проте історичну зумовленість окремих художніх творів і літературного процесу в цілому не слід розуміти надто спрощено, прямолінійно. Художня література — не пряма ілюстрація до історичних явищ. Було б помилково розглядати характер творчості письменника лише як наслідок впливу на нього соціально-економічних умов суспільства.

23 Соціально-історична зумовленність тем,ідей,образів у творах літератури.

Соціально – історична зумовленість тем та ідей літературних творів До тем та ідей, як і до інших елементів літератутних творів, слід підходити історично. Розвиток людства в різні історичні епохи, потреби та інтереси суспільних груп, що його складають, — зумовлюють постановку відповідних тем у літературі та відповідне їх трактування. Розуміння митцями життєвих явищ – теж історично зумовлене. Так, для літератури 17 –18 ст., яка була пов,язана з боротьбою проти феодальної роздрібленості і розвитку абсолютистських монархій, характерні теми героїчної боротьби проти ворогів, будування сильної держави, ідеї зміцнення влади монарха, відданість йому (П,єр Корнель “Слід”). З другої половини 18 ст., зі зростанням капіталістичних відносин, високопоставленим особам протиставляються люди простого похпдження, не титуловані, насамперед міщанство, купецтво; автори показують високі моральні якості простих людей (Шиллер “Підступ та кохання”, Д.Дефо “Робінзон Крузо”). Визначні твори 19 ст. Характеризуються увагою до щоденного життя, до розкриття соціальних суперечностей. У творах українських реалістів 19 ст. І початку 20 ст. Перше місце займають теми, пов,язані із визвольним рухом, показом важкого становища мас, викриття антинародної суті тогочасного державного суспільного ладу, баротьба за долю народу (М.Коцюбинський, П.Мирний, О.Кобилянська, Леся Українка). Велике значення для розвитку літератури і мистецтва взагалі мають, так звані, “вічні теми” – кохання, природа, смерть людини та ін. Але кожна епоха є певним етапом у розвитку художнього освоєння дійсності, кожній епосі властиві свої теми, свої ідеї, своє розв,язання життєвих проблем.