
- •1. Роль теорії літератури в осмисленні досвіду художньої творчості.Короткі відомості про виникнення і розвиток теоретико-літературної думки.
- •2. Взаємозв*язок теорії літератури з історією літератури та літературною критикою.
- •3. Допоміжні наукові дисципліни літературознавства.
- •4. Значення бібліографії для науково-дослідної роботи в галузі літературознавства.
- •5.Предмет і специфіка художньої літератури.
- •6. Спільне і відмінне, специфічне в пізнанні дійсності між мистецтвом і наукою.
- •7. Своєрідність образотворчого зображення дійсності в художній літературі та різних видах мистецтв.
- •9. Творці літератури.Талант і геній,їх роль у творенні шедеврів.Єдність раціонального й ірраціонального,об*єктивного й суб*єктивного начал у творчості.
- •10. Естетична природа літератури.Естетика слова.О.Потебня про об*єктивний і суб*єктивний зміст слова.
- •12. Пізнавальне значення художньої літератури.
- •13. Роль художньої літератури в ідейному,моральному та естетичному вихованні читачів.
- •Громадянська позиція письменника і художнє відкриття.Відтворення у літературі суспільних прагнень та ідеалів.
- •15. Творча лабораторія письменника.Поняття про естетичний ідеал митця.
- •16. Проблема народності літератури,її конкретно-історичний характер.Розвиток поглядів на народність літератури.
- •18. Поняття цілісності художнього твору,взаємодія в ньому змісту й форми.Поняття про художній світ твору.
- •23 Соціально-історична зумовленність тем,ідей,образів у творах літератури.
- •24 Життєва (історична) і художня правда в творах літератури.
- •25. .Роль фантазії,вимислу в художній літературі.
- •27. Художній образ,характер.Тип і прототип.Засоби типізації та індивідуалізації образів-персонажів.
- •29. Основні елементи сюжету і різні способи побудови його у зв*язку із задумом письменника. Сюжет і фабула.
- •30. Позасюжетні елементи літературного твору. Їх ідейно-художня функція в літературних творах.
- •31. Роль авторських відступів у художніх творах.
- •32. Портретна характеристика персонажів у художніх творах.
- •33. Пезаж,його роль у художньому творі.
- •34)Художня деталь, її ідейно-естетична функція в літературному творі
- •36)Види епічних творів, їх історичний розвиток
- •37. Види ліричних творів у процесі історичного розвитку
- •38.Види драматичних творів їх історичний розвиток
- •39. Повість і роман, їх жанорві ознаки, різновиди
- •41. Байка як жанр епічного роду літератури
- •42. .Художня пібліцистика.Мемуари,художній нарис,фейлетон і памфлет.
- •43. Громадсько-політична лірика.Поняття про ліричного героя.
- •47. Основні жанри літературознавчих праць: рецензія,передмова,післямова,коментар,літературно-критичний нарис,монографія
- •49. Взаємодія народної розмовної і літературної мови.Звертання письменників до джерел розмовної мови.
- •50.Мова автора і мова персонажів.Мова персонажів як засіб їх характеристики,типізації та індивідуалізації.
- •51. Багатозначність слова.Естетична функція слова в мові літературного твору.
- •52. Основні групи засобів образності й виразності мови літературного твору (поетична лексика,поетичний синтаксис,фонетична організація поетичної мови).
- •53. Добір слів для передачі смислових і емоційних відтінків(синоніми,омоніми,антоніми).
- •55. Прості і скалдні тропи в художній л-рі, їх удейно-естетична функція
- •56. Епітет, його види, ідейно-естетична функція
- •58. Метонімія,синдекоха,їх ідейно-естетична функція.
- •59. Гіпербола і літота,алегорія і символ у художніх творах.
- •60. Сатира і гумор,іронія і сарказм як засоби зображення дійсності.
- •61. Оксиморон та перифраз у художніх творах.
- •62. .Фігури поетичної мови (повтор,інверсія,еліпсис,паралелізм).
- •63. Риторичні запитання,оклики,й звертання,їх ідейно-естетична функція в художніх творах.
- •64. Асонанси,алітерації,звуконаслідування в художніх творах.
- •66. Мова віршова і прозова.Емоційно-музична виразність віршової мови.
- •70. Силабічна система віршування,її характерні риси.Розвиток силабічного віршування в Україні.
- •71. Силабо-тонічна система віршування,її в Україні.
- •72. .Стопа - основна ритмічна одиниця віршового рядка.Стопи і розміри силабо-тонічних віршувань.
- •73. Основні й допоміжні ритмічні елементи силабо-тонічної системи віршування.
- •74. Рими,їх різновиди і значення.Способи римування.
- •75. Види строф і віршових форм,їх історичний розвиток.
- •79.Літературні впливи і взаємовпливи, їх історична зумовленість.
- •80. Творчий метод як сукупність основних принципів художнього зображення дійсності.
- •81. Літературні напрями і літературні течії. Їх історичний розвиток.
- •82. Бароко. Його особливості, історична доля.
- •83. Класицизм, його основні принципи. Поділ жанрів на високі й низькі. Правило трьох єдностей. Раціоналістичний характер естетики класицизму
- •84. Сентименталізм і романтизм у літературі. Їх принципи та історична доля.
- •85.Основні риси романтизму як творчого методу
- •86.Розвиток реалізму в українській літературі
- •87.Соціалістичний реалізм, його сучасні тлумачення
- •88. Модернізм у літературі, його основні течії.
- •89. Поняття про постмодернізм, його риси в сучасній українській літературі.
- •90. Основні посібники з літературознавства, словники. Вивчення теорії літератури в загальноосвітній школі.
18. Поняття цілісності художнього твору,взаємодія в ньому змісту й форми.Поняття про художній світ твору.
Формаі зміст — це діалектична єдність. А. Ткаченко для підкреслення зв'язку змісту і форми вживає терміни "змістоформи" і "формозмісти". Про зв'язок цих понять Геґель писав: "Зміст є не що інше, як перехід форми у зміст, а форма є не що інше, як перехід змісту у форму". Зміст і форма можуть бути у єдності. Тоді зміст — головний бік явища, тому що розкриває його природу та складає сутність. Форма сприяє розвиткові змісту, якщо вона йому відповідає, та гальмує розвиток, якщо застаріла і не відповідає змісту. Між старою формою і новим змістом загострюється суперечність, яка спричиняє конфлікт. І тоді стара форма має бути замінена новою. Це завжди відбувається як у природі, так
і у суспільстві.Коли людина сприймає художній твір, проблеми змісту і форми для неї не існує. Мистецький твір постає перед нею як щось цілісне, як єдність змісту та форми. Але у кожному творі є свій зміст і своя форма.
“Художній світ літературного твору”, “внутрішній світ літературного твору”, “художній світ письменника” є словосполученнями, що мають категоріальний (термінологічний) статус. Власне та невеличка частина дійсності, що є ізольованою, відібраною із дійсності, створює художній світ твору. “Світ художнього твору, - пише Д. Ліхачов, - відтворює дійсність у якомусь “скороченому”, умовному варіанті.
22 Принцип історизму при аналізі художніх творів. Мистецтво вимагає історичного підходу до аналізу художніх явищ, література є породженням відповідної історичної епохи. Кожна епоха породжує в літературі свої теми, мотиви, ідеї, нерідко навіть окремі способи зображення дійсності. Твір, позбавлений чуття часу, не викличе інтересу в читача. Важливе завдання вчителя - навчити дітей бачити в художній літературі змалювання конкретно історичної дійсності. На ґрунті історизму стає особливо помітними творче зростання митця, його творча еволюція, внесок у розвиток літератури. Історичний підхід до аналізу художніх творів дасть можливість учням відчути відображення в художній літературі поступального процесу розвитку людства. Проте історичну зумовленість окремих художніх творів і літературного процесу в цілому не слід розуміти надто спрощено, прямолінійно. Художня література — не пряма ілюстрація до історичних явищ. Було б помилково розглядати характер творчості письменника лише як наслідок впливу на нього соціально-економічних умов суспільства.
23 Соціально-історична зумовленність тем,ідей,образів у творах літератури.
Соціально – історична зумовленість тем та ідей літературних творів До тем та ідей, як і до інших елементів літератутних творів, слід підходити історично. Розвиток людства в різні історичні епохи, потреби та інтереси суспільних груп, що його складають, — зумовлюють постановку відповідних тем у літературі та відповідне їх трактування. Розуміння митцями життєвих явищ – теж історично зумовлене. Так, для літератури 17 –18 ст., яка була пов,язана з боротьбою проти феодальної роздрібленості і розвитку абсолютистських монархій, характерні теми героїчної боротьби проти ворогів, будування сильної держави, ідеї зміцнення влади монарха, відданість йому (П,єр Корнель “Слід”). З другої половини 18 ст., зі зростанням капіталістичних відносин, високопоставленим особам протиставляються люди простого похпдження, не титуловані, насамперед міщанство, купецтво; автори показують високі моральні якості простих людей (Шиллер “Підступ та кохання”, Д.Дефо “Робінзон Крузо”). Визначні твори 19 ст. Характеризуються увагою до щоденного життя, до розкриття соціальних суперечностей. У творах українських реалістів 19 ст. І початку 20 ст. Перше місце займають теми, пов,язані із визвольним рухом, показом важкого становища мас, викриття антинародної суті тогочасного державного суспільного ладу, баротьба за долю народу (М.Коцюбинський, П.Мирний, О.Кобилянська, Леся Українка). Велике значення для розвитку літератури і мистецтва взагалі мають, так звані, “вічні теми” – кохання, природа, смерть людини та ін. Але кожна епоха є певним етапом у розвитку художнього освоєння дійсності, кожній епосі властиві свої теми, свої ідеї, своє розв,язання життєвих проблем.