9. Творці літератури.Талант і геній,їх роль у творенні шедеврів.Єдність раціонального й ірраціонального,об*єктивного й суб*єктивного начал у творчості.

Однією з найважливіших особливостей мистецтва є його здатність силою слова, кольору, звуку увічнити при­страсть думок і почуттів. Жодна сфера людської діяльності не має такої глибини емоційного впливу на людей, як мистецтво.За кож­ним визначним твором, що хвилює нас, постає яскрава та самобутня особа митця, розумом, почуттям, волею якого створено все те істинно прекрасне, над чим безсилий час. Надзвичайно складний процес твор­чості вимагає від митця не тільки щирості, самовідданості, певної віддачі думок, почуттів, а й цілого життя.

Проблема художнього таланту пов'язана з питанням про природну обдарованість людини. Більше того, талант є безпосереднім резуль­татом наявності певних нахилів до художньої діяльності. Тобто худ. Праця вимагає таланту, обдарування, натхнення, почуттів, фантазії, супротиву будь-яким штампам і стереотипам. Все це притаманне такому поняттю як «геній». Геній є талант створювати те, для чого не може бути дано ніякого певного правила. Отже оригінальність-перша властивість генія, водночас його твори повинні бути взірцем, тобто показовими. Дійсно для того, щоб створити шедевр письменнику треба мати незвичайний погляд на життя, речі, суспільство, для того, щоб зацікавити, звернути увагу читача.

10. Естетична природа літератури.Естетика слова.О.Потебня про об*єктивний і суб*єктивний зміст слова.

Об’єктивним,тепер можемо назвати найближчим, етимологічним значенням слова, завжди містить у собі тільки одну ознаку, інший – суб’єктивний зміст, в якому ознак може бути безліч. Перший є знак, символ, що замінює для нас інший. Можна переконатися на досвіді, що, вимовляючи у розмові слово з чітким етимологічним значенням, ми звичайно не маємо на думці нічого, крім цього значення: хмара, наприклад, для нас така, “що вкриває”. Перший зміст слова є тою формою, при якій у нашій свідомості уявляється зміст думки. Тому, якщо виключити другий, суб’єктивний і, як побачено зараз єдиний зміст, то в слові залишається лише звук, тобто тільки зовнішня форма, і схематичне значення, яке також є форма, але тільки внутрішня. З грецької aisthesis - "відчуття", "почуттєвий"; від цього слова і термін - "естетичний". Отже, естетична природа літератури - образно-словесна, а образ - конкретно-чуттєве узагальнення дійсності.Адекватність сприймання художнього тексту передбачає не стільки розпізнавання зображеного (зіставлення з дійсністю), скільки проникнення в суть і специфіку художнього образу. Існують різноманітні психологічні установи на сприймання літератури (пізнання, моральне вдосконалення,прагнення естетичної насолоди), це формує естетичні потреби особистості. Характер цих потреб залежить від розуміння естетичної природи і функцій літератури. Адекватність художнього сприймання зумовлена рядом чинників: загальна культура людини, естетичний досвід, мотиви сприймання художнього твору, навички спілкування мовою мистецтва. Н.М. Білоус. Підготовка студентів вузу до викладання літератури як мистецтва слова. Художня література впливає на читача (реципієнта) не лише змістом зображеного, а й естетичним потенціалом, що умовно можна назвати магією слова, його здатністю до сугестії (навіювання). Причини сугестії - в емоційній природі художнього сприймання. Феномен художнього слова полягає у тому, що в читача виникає своєрідна двоплановість сприймання: 1) емоційна реакція на зображення як дійсне (ці процеси відбуваються переважно у сфері підсвідомості); 2) усвідомлення, що зображене не дійсне (сфера свідомості). Обидва плани нерозривно поєднані. У результаті сприймання реципієнт підпадає під естетичний вплив (сугестію) художнього слова, що породжує широкий спектр естетичних емоцій. Мета художнього сприймання - співтворчість. Врахування естетичної природи літератури дозволяє виділити такі риси співтворчості, як діалог між автором і читачем, варіативність прочитання літературного твору, усвідомлення законів умовності вимислу, елементів гри у мистецтві слова, здатність перевтілюватися, піддаватися сугестії слова. Співтворчість трактується нами як індивідуальна інтерпретація художнього твору, як реалізація творчого потенціалу читача.