72. .Стопа - основна ритмічна одиниця віршового рядка.Стопи і розміри силабо-тонічних віршувань.

Стопа́ — найкоротший відрізок певного віршового метра, сконцентрованого у групі складів з відносно незмінним наголосом (ритмічним акцентом). Стопа сприймається як одиниця виміру та визначення віршового ритму. В українській силабо-тоніці, на відміну від античної версифікації, де за основу стопи, пойменованої подієм, бралося поєднання довгих (арсис) та коротких (тезис) складів, вона спирається на природне мовне чергування наголошених та ненаголошених складів, які зумовлюють специфіку віршового розміру. Розрізняють п'ять основних стоп силабо-тонічного вірша: хорей, ямб, дактиль, амфібрахій, анапест. . Крім цих п’яти основних стоп, у силабо-тонічному вірші виділяють ще допоміжні стопи; пірихій і спондей, П і р и х і й —стопа, що складається з двох ненаголошених: складів. Спондей — стопа, що складається з двох наголошених складів. Самі по собі вони не можуть створити вірша, а тільки включаються в окремі рядки вірша як замінники ямба чи хорея, відповідно так називаються і віршові розміри.

73. Основні й допоміжні ритмічні елементи силабо-тонічної системи віршування.

Сила́бо-тоні́чне віршува́ння— система віршування, в основу якої покладено принцип вирівнювання наголошених та ненаголошених складів, їх чергування, кількість та місце розташування ритмічних акцентів у віршовому рядку.

Складається воно з двоскладової (хорей — з наголосом на першому складі; ямб — на другому складі) та трискладової стоп (дактиль — з наголосом на першому складі, амфібрахій — на другому, анапест — на третьому складі).Характерною рисою силабо-тонічного вірша є те,що завдяки схемі розподілу наголошених і ненаголошених складів,систематизується ритмічний рух поетичного мовлення. Велике значення для ритмічного урізноманітнення такого вірша має також наявність пірихіїв або поява надсхемних наголосів. У силабо – тонічній системі віршування поєднується принцип рівноскладовості рядків (силабізму) з принципом сумірності віршових рядків за наголошеністю складів (тонус (гр. “наголос).За допомогою стоп і врахування кількості їх у рядку визначають різні розміри віршів. Стопи не збігаються зі словами, отже не відбивають природного членування мови, а є лише умовною мірою для визначення закономірності чергування ненаголошених і наголошених складів у віршових рядках. Визначаючи розмір вірша необхідно вказати не тільки на стопу, а й на те, скільки стоп у рядку.

У силабо – тонічних віршах наголоси відіграють ритмічну роль. У зв,язку з цим у віршах поряд з граматичними і логічними розрізняють і ритмічні наголоси, тобто такі, які вимагає ритм. Ритмічні наголоси майже завжди збігаються з граматичними.

74. Рими,їх різновиди і значення.Способи римування.

Ри́ма (грец. rhýthmos — мірність, сумірність, узгодженість) — суголосся закінчень у суміжних та близько розташованих словах, які можуть бути на місці клаузул або перебувати в середині віршового рядка.

За місцем ритмічного акценту (наголосу) в суголосних словах рими поділяються на чоловічі (наголос на останньому складі), жіночі (наголос на передостанньому складі), дактилічні (наголос на третьому складі з кінця) та гіпердактилічні (наголос на четвертому складі з кінця). Чоловічу риму ще називають окситонною, жіночу — парокситонною, а дактилічну пропарокситонною.

Тісно пов'язується з ритмомелодикою, лексикою, синтаксисом, строфікою віршованого мовлення. Попри те, що їй відводиться чільна роль у ліричній композиції та строфотворенні, вона виконує й інші функції: естетичну, мнемотехнічну, магічну, ритмоінтонаційну, жанрововизначальну.

Розрізняють такі способи римування:

1.Суміжне або парне — коли римуються суміжні (сусідні) рядки парами. Таке римування умовно позначаємо: аа бб вв.

2.Перехресне римування — складніше, в ньому римуються кінцеві слова парних рядків з парними, а непарні — з непарними; воно найпоширеніше у сьогоденній силабо-тонічній версифікації. Схема: абаб.

3. Кільцеве або охопне (оповите) римування — коли римуються перший рядок з четвертим, а другий — з третім.Схема: абба.

4. Тернарне римування — через два рядки.Схема: аа б вв б.

5. Потрійне римування — рима охоплює три рядки, що стоять поряд. Схема: ааа.

6.Монорима або наскрізне римування — вірш, у якому всі рядки (більше трьох) охоплює одна рима.

Схема: ааааа...

Окремі рядки у віршах можуть не римуватися з жодним іншим рядком. Вони звуться холостими.

Є ще внутрішнє римування, коли кінець рядка римується з якимось словом з середини віршового рядка.

Моноримічно будуються часто вірші для дітей.

Найчастіше монорими вживаються у сатиричних та гумористичних віршах.