
- •1. Роль теорії літератури в осмисленні досвіду художньої творчості.Короткі відомості про виникнення і розвиток теоретико-літературної думки.
- •2. Взаємозв*язок теорії літератури з історією літератури та літературною критикою.
- •3. Допоміжні наукові дисципліни літературознавства.
- •4. Значення бібліографії для науково-дослідної роботи в галузі літературознавства.
- •5.Предмет і специфіка художньої літератури.
- •6. Спільне і відмінне, специфічне в пізнанні дійсності між мистецтвом і наукою.
- •7. Своєрідність образотворчого зображення дійсності в художній літературі та різних видах мистецтв.
- •9. Творці літератури.Талант і геній,їх роль у творенні шедеврів.Єдність раціонального й ірраціонального,об*єктивного й суб*єктивного начал у творчості.
- •10. Естетична природа літератури.Естетика слова.О.Потебня про об*єктивний і суб*єктивний зміст слова.
- •12. Пізнавальне значення художньої літератури.
- •13. Роль художньої літератури в ідейному,моральному та естетичному вихованні читачів.
- •Громадянська позиція письменника і художнє відкриття.Відтворення у літературі суспільних прагнень та ідеалів.
- •15. Творча лабораторія письменника.Поняття про естетичний ідеал митця.
- •16. Проблема народності літератури,її конкретно-історичний характер.Розвиток поглядів на народність літератури.
- •18. Поняття цілісності художнього твору,взаємодія в ньому змісту й форми.Поняття про художній світ твору.
- •23 Соціально-історична зумовленність тем,ідей,образів у творах літератури.
- •24 Життєва (історична) і художня правда в творах літератури.
- •25. .Роль фантазії,вимислу в художній літературі.
- •27. Художній образ,характер.Тип і прототип.Засоби типізації та індивідуалізації образів-персонажів.
- •29. Основні елементи сюжету і різні способи побудови його у зв*язку із задумом письменника. Сюжет і фабула.
- •30. Позасюжетні елементи літературного твору. Їх ідейно-художня функція в літературних творах.
- •31. Роль авторських відступів у художніх творах.
- •32. Портретна характеристика персонажів у художніх творах.
- •33. Пезаж,його роль у художньому творі.
- •34)Художня деталь, її ідейно-естетична функція в літературному творі
- •36)Види епічних творів, їх історичний розвиток
- •37. Види ліричних творів у процесі історичного розвитку
- •38.Види драматичних творів їх історичний розвиток
- •39. Повість і роман, їх жанорві ознаки, різновиди
- •41. Байка як жанр епічного роду літератури
- •42. .Художня пібліцистика.Мемуари,художній нарис,фейлетон і памфлет.
- •43. Громадсько-політична лірика.Поняття про ліричного героя.
- •47. Основні жанри літературознавчих праць: рецензія,передмова,післямова,коментар,літературно-критичний нарис,монографія
- •49. Взаємодія народної розмовної і літературної мови.Звертання письменників до джерел розмовної мови.
- •50.Мова автора і мова персонажів.Мова персонажів як засіб їх характеристики,типізації та індивідуалізації.
- •51. Багатозначність слова.Естетична функція слова в мові літературного твору.
- •52. Основні групи засобів образності й виразності мови літературного твору (поетична лексика,поетичний синтаксис,фонетична організація поетичної мови).
- •53. Добір слів для передачі смислових і емоційних відтінків(синоніми,омоніми,антоніми).
- •55. Прості і скалдні тропи в художній л-рі, їх удейно-естетична функція
- •56. Епітет, його види, ідейно-естетична функція
- •58. Метонімія,синдекоха,їх ідейно-естетична функція.
- •59. Гіпербола і літота,алегорія і символ у художніх творах.
- •60. Сатира і гумор,іронія і сарказм як засоби зображення дійсності.
- •61. Оксиморон та перифраз у художніх творах.
- •62. .Фігури поетичної мови (повтор,інверсія,еліпсис,паралелізм).
- •63. Риторичні запитання,оклики,й звертання,їх ідейно-естетична функція в художніх творах.
- •64. Асонанси,алітерації,звуконаслідування в художніх творах.
- •66. Мова віршова і прозова.Емоційно-музична виразність віршової мови.
- •70. Силабічна система віршування,її характерні риси.Розвиток силабічного віршування в Україні.
- •71. Силабо-тонічна система віршування,її в Україні.
- •72. .Стопа - основна ритмічна одиниця віршового рядка.Стопи і розміри силабо-тонічних віршувань.
- •73. Основні й допоміжні ритмічні елементи силабо-тонічної системи віршування.
- •74. Рими,їх різновиди і значення.Способи римування.
- •75. Види строф і віршових форм,їх історичний розвиток.
- •79.Літературні впливи і взаємовпливи, їх історична зумовленість.
- •80. Творчий метод як сукупність основних принципів художнього зображення дійсності.
- •81. Літературні напрями і літературні течії. Їх історичний розвиток.
- •82. Бароко. Його особливості, історична доля.
- •83. Класицизм, його основні принципи. Поділ жанрів на високі й низькі. Правило трьох єдностей. Раціоналістичний характер естетики класицизму
- •84. Сентименталізм і романтизм у літературі. Їх принципи та історична доля.
- •85.Основні риси романтизму як творчого методу
- •86.Розвиток реалізму в українській літературі
- •87.Соціалістичний реалізм, його сучасні тлумачення
- •88. Модернізм у літературі, його основні течії.
- •89. Поняття про постмодернізм, його риси в сучасній українській літературі.
- •90. Основні посібники з літературознавства, словники. Вивчення теорії літератури в загальноосвітній школі.
59. Гіпербола і літота,алегорія і символ у художніх творах.
Гіпербола - один з тропів; велике перебільшення рис і можливостей людини, ознак предметів, явищ з метою надання зображуваному виняткової виразності, виявлення емоційно-естетичного ставлення до нього,художній засіб, що полягає в перебільшенні властивостей з метою їх увиразнення та надання емоційного заряду:
Ой ще козак не примірявся,А татарин к лихій матері з коня покотився ("Козак Голота")
Куди не поскаче буй-тур Всеволод, там лежать голови половецькії ("Слово о полку Ігоревім");
Постала туга, сном важким приспана.Постала велетом і досягла до хмар (Леся Українка)
Літота (від грецького слова, що означає "простота") — один із засобів підсилення виразності мови; троп, протилежний гіперболі, побудований на применшенні тієї чи іншої ознаки описуваного предмета, явища. Наприклад: "ноги тонісінькі, як олівці", "голівка, як кулачок", "до села рукою подати", "там таке мале, як горобеня", "шийка тонюсінька, як ниточка", "кінотеатр "Україна" за два кроки від Хрещатика".Приклади: "О принесіть, як не надію, то крихту рідної землі" (О. Олесь); "Внучечка качається по садку білим клубочком", бабуся "малесенька, ледве од землі видно" (Марко Вовчок), розмовні вислови на зразок "море по коліна", "на макове зерня", "за
хвильку вернуся" та ін.
Літота є протилежним художнім засобом гіперболі. Літота (грецьк. litotes — простота, помірність) — на противагу гіперболі надмірне художнє применшення рис людей, ознак предметів чи явищ.
У художньому творі гіпербола і літота допомагають письменникові виявити своє ставлення до зображуваного, надаючи мові урочистості, комізму.
Алегорія (грецьк. allegoria, від allos— інший і agoreuo — говорю) — образне інакомовлення, яскраве втілення в конкретному образі абстрактного поняття чи думки. Алегорія - (з грецьк.: інакомовлепня) - один з видів іносказання, в якому конкретний образ є формою розкриття
абстрактного уявлення, судження, поняття. Алегоричний образ відзначається, як правило, загальновпізнаваним характером. У літературі на алегорії засновані такі жанри, як байка, притча.Наприклад, розкриємо алегоричне значення образу Прометея у поемі "Кавказ" Т.Шевченка — образ нескореного кавказького народу.
Приклади: назви творів - "Неофіти" Шевченка, "Досвітні огні" Лесі Українки, "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" Панаса Мирного, "Собор" О. Гончара; у байках вовк - образ хижості та жорстокості, лисиці - хитрощів та підступності, зайця - боязливості, ведмедя - грубої сили, осла - тупості та впертості тощо; загалом мова байок - езопівська (від імені давньогрецького байкаря Езопа).
Різновидом алегорії є езопівська мова (за ім'ям давньогрецького байкаря Езопа) — це спосіб замаскованого виразу думок через недомовки для уникнення цензурних заборон і переслідувань.
У художній мові творів нерідко наявний і символ (грецьк. symbolon — умовний знак, натяк) — предметний або словесний знак, який опосередковано виражає сутність певного явища. Наприклад, у романі "Огненне коло" І.Багряного наявний символ Божої Матері: "... на чорній, розритій землі лежала горілиць сніжно-біла Божа Мати. З дитям на грудях. Вона була сніжно-біла... Ні, вона була би сніжно-біла, якби не була закривавлена... Вона була закривавлена... це символіка. Це символіка їхньої Вітчизни... ". Божа Мати у Багряного — це символ зневаженого материнства, української нації, України.
Здатність людини до символізації, закладена ще в давній словесній творчості, породила чимало образів-символів у фольклорі (калина - дівоча краса, явір - молодий парубок, два голуби - закохана пара, вінок- дівоцтво , чайка - материнська туга тощо), звідки вони
Художня мова літературиперейшли в літературу. Можна виділити і суто літературну
символіку, приклади якої бачимо в давній геральдичній поезії, у літературних версіях «традиційних» образів-символів (Прометей, Богородиця, Дон Кіхот та ін.), у назвах деяких
художніх творів C'Boaconstrictor І. Франка, «Fatamorgana» М. Коцюбинського, "Правда і кривда" М. Стельмаха, "Скорбна мати" ГІ. Тичини). Символи виконують свою художню функцію
у тексті за умови, якщо піддаються "розшифруванню"