56. Епітет, його види, ідейно-естетична функція

Епі́тет (грец. epítheton - прикладка) – один із основних тропів поетичного мовлення, призначений підкреслювати характерну рису, визначальну якість певного предмета або явища.

Як епітет переважно вживаються прикметники ( «Покличу тебе / До зеленого шлюбу»),

Епітет інакше ще називають образним або поетичним означенням, підкреслюючи в такий спосіб його протиставленість логічному означенню предмета, завдання якого також полягає в тому, щоб конкретизувати уявлення про предмет, про який ідеться.

Проте, на відміну від логічного, поетичне означення не має на меті вказати на такі ознаки предмета, які могли б відокремити його в нашому уявленні від інших, подібних до нього предметів. Поетичний епітет не потрібен для точності, він відзначає певні типові, характерні властивості предметів, здійснює не усунення з думки видів, що не містять у собі ознаки, ним виділеної, а заміщення конкретним способом одного з багатьох непевних ( сірий – у знач. вовк)

58. Метонімія,синдекоха,їх ідейно-естетична функція.

Метонімія (від грецького слова, що означає "перейменування") — поетичний вислів, у якому одна назва замінюється іншою, що перебуває з нею у якомусь зв'язку (читаю Шевченка — читаю твори Шевченка; ходити в шовках — в одязі з шовку; місто вітало гостей — мешканці міста; до мене усміхнулись карі оченята — дівчина з карими очима).Наприклад, назва повісті "Борислав сміється" І.Франка є метонімічною: використовується назва міста замість назви людей, що в ньому мешкають. У художній мові виділяють кілька різновидів метонімії: синекдоха, гіпербола, літота, евфемізми, перифраз, іронія, оксюморон.

Метонімія дає змогу виділити в зображуваному найхарактернішу рису, показати її в яскравій формі.

Метонімія - (з грецьк.: перейменування) один з тропів,

суть якого полягає в заміні назви одного явища чи предмета

іншою, що асоціативно з ним пов'язана. Ті заміни бувають

різного роду:

A) заміна назви творів письменника його прізвищем:

«І Коллара читаєте з усієї сили, і Шафарика, і Ґанку»

(Т. Шевченко);

Б) заміна назви народності (нації) назвою їх столиці:

«Так от як кров свою лили батьки за Москву і Варшаву»

(Т. Шевченко);

B)заміна абстрактного поняття конкретним:

«Просвітити, кажуть, хочуть материні очі современними

огнями» (Т.Шевченко);

Г) заміна цілого поняття частковим: "з'їсти миску

(борщу)", "випити склянку (води)" та ін.

Синекдоха (від грецького слова, що означає "разом" і "перейменування") — один із засобів підсилення виразності мови, троп, різновид метонімії: художній вислів, заснований на заміні множини одниною чи навпаки, назви цілого предмета назвою його частини, вживанням визначеного числа замість невизначеного, видового поняття замість родового або навпаки (біле вітрило — замість вітрильник, бережи копійку — замість бережи гроші, говорив двадцять разів — замість говорив багато разів, у лісах усякий звір водиться — замість звірі).Наприклад: "Що наша копійка? Кров'ю обкипіла..." (Марко Вовчок, "Інститутка").