55. Прості і скалдні тропи в художній л-рі, їх удейно-естетична функція

Тропи – це слова, вжиті у переносному, образному значенні для уточненої характеристики явища. Тропи дають можливість влучно і лаконічно розкрити сутність будь-чого.

Виділяють тропи прості – епітет і порівняння та складні – метафора, метонімія,алегорія, іронія, гіпербола, літота, синекдоха, перефраза, символ.

Епітет – це художнє означення,яке вказує на якусь характерну ознаку предмета, явища, викликаючи в читача певне ставлення до них (кучеряві хмари, тендітна травичка).

Порівняння – це простий троп, пояснення одного явища через подібне за допомогою єднальних сполучників як, мов, наче, ніби (в рояля клавіші білі, немов зима). Іноді сполучник опускається, в такому випадку порівняння наближається до метафори (доба – вовчиця).

Метафора – це слово чи словосполучення, що розкриває ознаки одного предмета чи явища через перенесення на нього схожих ознак іншого (час спливає, дерева перешіптуються,серце мліє; пош.:там могили з буйним вітром в степу розмовляють) В розмовній мові метафори вживаються рідко, натомість в художньому стилі і в промовах є одним із головних художніх засобів.

Метафору можна назвати "головним" тропом. У "Поетиці" Арістотеля підкреслюється важливість опанування метафор і зазначається, що вміння складати гарні метафо ри — ознака справжнього таланту.

Метонімія – це один з тропів,що означає перенесення назви одного явища на інше за суміжністю (читати Шевченка,місто спить, чайник закипів).

Алегорія – це зображення абстрактного поняття чи явища через конкретний образ. Алегорія однозначна (на відміну від символу), вона схожа на емблему. Наприклад: відома всім алегорія кохання — серце; Тартюф — алегорія лицемірства, Дом Кіхот— алегорія лицарства і т. п.

Іронія (грец. eironeia — прихована насмішка) — це приховане, замасковане глузування.

(Т. Шевченко, щоб яскраво передати безправне становище у царській Росії, писав: "Од молдованина до фінна II На всіх язиках все мовчить, II Бо благоденствує

Гіпербола – це різке перебільшення зображуваного явища, дії, предмета, з метою надати виняткової виразності,захоплення, враження (слова, стрімкіші за Говерли)

Літота (грец. litotes — простота) — надмірне поетичне применшення. (У народних казках: хлопчик-м'їзинчик. Бабуся "малесенька, ледве од землі видно " (Марко Вовчок). Хата на курячих ніжках).

Синекдоха – це кількісна метонімія (грец. Synekdoche — переймання, співвіднесення), вид тропа, в основі якого кількісні відношення між предметами; образний вислів, заснований на кількісному зіставленні предметів, явищ, на заміні цілого частиною, множини одниною.

Перифраза – це образний вислів, у якому назва предмета чи явища замінюється описом його ознак. Перифраз використовується у розмовній мові, публіцистиці, художній літературі. Наприклад: автор "Кобзаря", автор роману "Собор ", батько історії, чорне золото. "Лягло костьми людей муштрованих чимало " (Т. Шевченко)

Символ – це предмет чи слово, що умовно виражає сутність якого-небудь явища(гроза – символ небезпеки, весна – пробудження).