3. Допоміжні наукові дисципліни літературознавства.

Допоміжні дисципліни літ-ва: бібліографія, текстологія, літературознавча історіографія, компаративістика, палеографія.

4. Значення бібліографії для науково-дослідної роботи в галузі літературознавства.

Бібліографія – це галузь науково-практичної діяльності, що займається виявленням, обліком і систематизацією друкованих творів художньої літератури.

Перелік творів та їх видань, покажчики монографій і статей про творчість окремих письменників чи з певних питань літературознавства, про літературу того чи іншого народу укладаються в певному порядку, який допомагає науковцеві чи рядовому читачеві швидко знайти потрібну книгу.

Бібліографія є допоміжною літературознавчою дисципліною і складовою частиною літературознавчого джерелознавства.

Бібліографію поділяють на літературну ( дає інформацію про літературні твори ) і літературознавчу (охоплює відомості про літературознавчі праці ).

5.Предмет і специфіка художньої літератури.

Вся багатогранна навколишня дійсність є об’єктом відображення у худ. літ. та інших видах мистецтва. Художній образ – це не лише конкретизована, а й узагальнена картина дійсності, що створюється за допомогою дотику і має естетичне значення. Художній образ відтворює предмети чи явища конкретного й картинного. Він зображає їх стисло, однак у нашій уяві виникає цілісний малюнок, бо художній образ місткий.

Основним предметом у худ літ і мистецтві є образне змалювання дійсності, людини, навіть тоді, коли здається , що автор змальокіє картину природи, казкові чи фантастичні образи. Бо про що б не писав митець, він все те пропускає через власні почуття, своє людське суб’єктивне сприйняття

6. Спільне і відмінне, специфічне в пізнанні дійсності між мистецтвом і наукою.

Література, як і наука несе пізнавальну функцію, але:

Наука Література

Рятує людей від:

неуцтва, незнання, подає точні грубості, вульгарності, впливає на по-

відомості, впливає на розум, об’єк- чуття, суб’єктивно-естетичний стан,

тивний вимір суспільної думки. виробляється досвідом.

Вчений мислить термінами. Письменник мислить образами.

Розвиваючись, наука перекреслить Данте не перекреслить Гомера.

себе, технічні досягнення можуть за- Справжні художні досягнення не ста-

старіти. ріють.

7. Своєрідність образотворчого зображення дійсності в художній літературі та різних видах мистецтв.

Термін «художній образ» використовується в мистецтво­знавстві у двох основних значеннях. У широкому розумінні образом називають специфічну форму відображення та пізнання дійсності в мистецтві, на відміну від тих форм зображення, якими користуються, з одного боку, в науці, з іншого — у повсякденно-практичній сфері людської життє­діяльності. У вузькому розумінні образом називають специ­фічну форму буття художнього твору в цілому й усіх складо­вих його елементів зокрема. Загальноприйнятим у сучасно­му літературознавстві є визначення художнього образу, яке дав у свій час Л. Тимофеев: «Образ — це конкретна і водночас узагальнена картина людського життя, що створена за допомогою вимислу й має естетичне значення». 

В основі художнього образу як специфічної форми відображення дійсності лежить первинний, або так званий чуттєвий образ. Чуттєвим образом називають конкретно-чуттєву даність (явленість) предмета відображення, тобто те нормальне уявлення, в якому відображувана реальність постає, кажучи словами М. Чернишевського, не у формі думки про неї, а у формі самого життя, наочно, такою, якою ми її бачимо чи могли б побачити, сприймаючи безпосередньо. Чуттєвий образ у художньому творі — це те, що в ньому безпосередньо, конкретно зображено з усіма його подробицями — сукупні­стю тих індивідуальних предметних ознак (знаходження у просторі та часі, форма, величина, колір, спосіб дії і т. п.), які окреслюють його в нашій свідомості.

У різних видах мистецтва худ. Образи більшою чи меншою мірою схожі за ознаками до тієї дії, що виражається чуттєвим образом і не за характером буття самого чуттєвого образу , чия конкретна специфіка залежить від матеріалу який використовує мистецтво і втілюється в зовнішню форму його творів, слугує засобом безпосереднього передавання чуттєвого образу. Матеріальною основою літератури як виду мистецтва є слово. Слова певним чином відібрані письменником із лексичного запасу мови й поєднані в певному порядку в мовленнєвому потоці складають зовнішню форму літературно –худ. Твору, матеріально втілюючи відтворювальний в ньому чуттєвий образ людини, речі, природного чи суспільного явища. Суттєвою відміною ознакою літературно-худ. Образу є те, що він дає не статичний, як у живописі, а динамічний образ дійсності, який розгортається в системі своєрідних «взаємовідображень» тих форм зображення що конкретизують його:діалоги, монологи, авторські роздуми та описи, картини природи.

Внутрішня специфіка структури худ. Образу залежить від родових ознак твору. Типи худ. образів(автологічний тип, гротеск, металогічний тип, символ, алегорія, підтекст.)

8. Художньо-образне мислення письменника.Світогляд письменника і художня творчість.

Художнє мислення — поширена серед літературознавців назва синтезованого психічного процесу митця, результатом якого є мистецькі твори, що мають естетичну вартість. Психічний процес, який приводить до створення оригінального літературно-художнього твору, є наочно-образним, пройнятим понятійними та інтуїтивними елементами, здійснюється на основі і у формі мовних засобів . Домінують у ньому уявлення і образи уяви, почуття, які через багатство асоціацій (часом дуже віддалених і незвичних) творять чуттєво-конкретний (ізоморфний), але інтенціональний (не обов'язково відображений) художній світ, невіддільний від мовленнєво-мовної оболонки. Образне бачення письменника зближується з понятійним мисленням тим, що воно також зіставляє, відрізняє, диференціює, групує образи відповідно до певних ідеалів, концепцій письменника.

Письменник як людина з властивим їй типом нервової системи не може замкнутися тільки у сфері образного бачення чи понятійного мислення: він свої інтуїтивні осяяння так чи інакше осмислює, а логічні роздуми — осердечнює почуттями залежно від того, який жанр обрав для свого висловлювання.