50.Мова автора і мова персонажів.Мова персонажів як засіб їх характеристики,типізації та індивідуалізації.

У творахлітературирозрізняютьмову автора і мовуперсонажів (мовакожноїдійової особи своєрідна). Мова автора і мовадійовихосібвідмінні, бо вони виконують у творірізніфункції.

Мова автора – цемоварозповіді й опису, прямоїхрактеристики, авторськихвідступів, а такожцемоваліричного героя ( в їїособливостях, інтонаціях, емоційномузабарвленнівиразновиступає образ автора, виявляєтьсяйогоставлення до дійсності).

Мова автора характеризуєтьсяіндивідуальним стилем, якийвиявляється в особливостяхманери автора, особливостяхвикористання ним лексики народноїмови, своєрідностіобразнихвисловів, синтаксичноїбудовиречень. Все це становить творчусвоєрідність.

Моваписьменниказумовлена і розвиткомлітературноїмови і особливостямистилів, характерних для літературнихнапрямів, для тих чиіншихлітературнихшкіл.

Моваперсонажів – є важливимзасобомтипізації та індивідуалізації, тобто характеристики героїв. Людям різнихепох, соціального стану, місцевості, віку і т.д. властивіпевніособливості. Вони виявляються і в складі лексики, і у фразеологічнихзворотах, і у характеріінтонації, і у вимовіслів, звуків і т.п. (наприклад: І.Котляревський “Наталка Полтавка”). Індивідуалізаціямовистосується і епічних, і драматичнихтворів. Письменникнамагаєтьсязнайти в мовірізних людей характерні для них риси і художньоцевідтворити. У зв,язку з цимважливу роль відіграють у художніхтворахдіалоги, внутрішні монологи. Кожен персонаж творухарактеризуєтьсятакож і особливостямисвоєї лексики, а саме: загальнонародними словами, діалектизмами, професіоналізмами, характернимифразеологічнимизворотами, улюбленимивисловами, приказкамитощо.

51. Багатозначність слова.Естетична функція слова в мові літературного твору.

У мовіхудожніхтворівкомунікативнафункціяпоєднується з естетичною. Слова й словосполучення є засобомпередачі думок, але разом з тиму мовіхудожніхтворів вони повиннівикликати конкретно – чуттєвіуявлення і збуджуватиестетичніпочуття. Це є обов,язковоюфункцієюмовихудожніхтворів. Таким чином, аналізмови є складовоючастиноювивченняхудожньоготворувзагалі. І йогопотрібноробити у зв,язку з ідейнимзмістом, образами, певнимиелементамикомпозиції. Як і на іншихетапахвивченнятвору, ми тут повиннівиходити з принципу єдностізмісту і форми. Мова – це форма літературноготвору, але форма змістовна, так як вона є не тількизасобомпередачі думок, а такожнайскладнішілюдськіпереживання і почуттяможнапередатизасобамимови. Цепідтверджуєтворчістьбагатьохвидатнихписьменниківсвіту. Мова – засібтворенняпозитивнихемоцій, краси. Естетикамови – цересурси і можливостімовивиступати в кон¬текстімистецтва. Словеснемистецтво – цетворенняхудожніхобразів у всіх родах і жанрах літератури, у публіцистиці, ораторськомуслові.

Однаковезадоволення, позитивніемоціїмаємовід слова писем¬ного і живого, якщомитецьуповнівиявивестетичнийпотенціалсло¬ваабоякщовонозвучитьдосконало. Читанняхудожньоїлітератури, заучуваннянапам'ятьулюбленихвіршів – цевихованнявідчуттякрасимови, примноженнякрасинашогобуття.