41. Байка як жанр епічного роду літератури

байка – коротке, переважно вішоване, алегоричне оповідання, якому закладено дидактичний зміст; один з різновидів ліро-епічного жанру. Складається з оповідної частини і висновку-повчання. У вчинках персонажі байки – звірів, птахів, рослин – вбачаються і висміюються людські вади. Фабула стисла, дія розвивається швидко. Пишуться байки переважно так званим вільним віршем. Спочатку байка існувала як прозаїчний твір. Засновником байки вважається Езоп (6-5 ст. до н. е.). прозаїчна форма переважає в літературі майже до 17 ст. в укр.. літ жанр байки активно розробляється у 18-19 ст. (Сковорода, Боровиковський, Гребінка, Глібов, Руданський). З кінця 19 – початку 20 ст. цей жанр використовується менше.

42. .Художня пібліцистика.Мемуари,художній нарис,фейлетон і памфлет.

Мемуари – оповідь у формі записок від імені автора про реальні події минулого, учасником або ж очевидцем яких він був. Жанрова ознака – суб’єктивне осмислення певних історичних подій, життєвого шляху певної постаті із залученням документів, мотивація дій і рішень. Засновником цього жанру вважається Ксенофонт – автор спогадів про Сократа й військовий похід греків. Інтерес до мемуарів проявляли Гете, Гейне, Хемінгуей, Стендаль. Мемуарам притаманна документальність, історична достовірність, хоча не виключається право автора на художній домисел. Говорячи про минуле, автор ніколи не може перебувати в межах одного часового виміру. Мемуари поділяють на три категорії: об’єктні (мета і смисл у відтворенні об’єкта авторської уваги, подій, ситуацій, людей), суб’єктні (інтерес спрямовується на постать автора), спогади (поєднують обидва підходи). Найпростіша форма сучасної мемуаристики – листи. Близькі до них щоденники. Автор листа роздумує про сьогоднішні для нього події, автор щоденника рухається до майбутнього, котре він може передбачити, інші навпаки - повертаються у минуле. Жанрові форми – записки, нотатки, літературний портрет. Літературний портрет –найпоширеніша і найскладніша форма (автор намагається через одну або кілька зустрічей показати характерні риси особистості героя – «Розповідь про неспокій» Смолича). Українська мемуаристика – автобіографічні елементи літератури Київської Русі («Повчання дітям» Мономаха); у літ-рі 19 ст. першість належить Шевченку («Журнал» - короткі автобіографічні нотатки, листи). Під їх впливом до спогадів звертаються П. Куліш, Костомаров, Драгоманов, Франко тощо. У 20 ст. – листи (Леся Українка, Хвильовий, Рильський, Стус), щоденники (Тичина, Драй-Хмара, Довженко, Остап Вишня, Симоненко) тощо

Художні нарис – зображення осіб і подій, що досягається за допомогою домислу.

Фейлетон – невеликий за обсягом жанр художньо-публіцистичної літ-ри злободенного характеру. Фейлетон використовував гіперболу, гротеск, каламбур, мав різновиди – документальний (зображення конкретних осіб і фактів), проблемний (порушення важливих громадських питань). Одним із засновників українського фейлетону вважається В. Самійленко. Також представник – Остап Вишня.

Памфлет – невеликий літературний твір публіцистичного жанру на злободенну тему. Призначений для прямого пливу на громадську думку. Притаманна яскрава афористичність, експресивність, іронія, подібна до сарказму.