
- •1. Роль теорії літератури в осмисленні досвіду художньої творчості.Короткі відомості про виникнення і розвиток теоретико-літературної думки.
- •2. Взаємозв*язок теорії літератури з історією літератури та літературною критикою.
- •3. Допоміжні наукові дисципліни літературознавства.
- •4. Значення бібліографії для науково-дослідної роботи в галузі літературознавства.
- •5.Предмет і специфіка художньої літератури.
- •6. Спільне і відмінне, специфічне в пізнанні дійсності між мистецтвом і наукою.
- •7. Своєрідність образотворчого зображення дійсності в художній літературі та різних видах мистецтв.
- •9. Творці літератури.Талант і геній,їх роль у творенні шедеврів.Єдність раціонального й ірраціонального,об*єктивного й суб*єктивного начал у творчості.
- •10. Естетична природа літератури.Естетика слова.О.Потебня про об*єктивний і суб*єктивний зміст слова.
- •12. Пізнавальне значення художньої літератури.
- •13. Роль художньої літератури в ідейному,моральному та естетичному вихованні читачів.
- •Громадянська позиція письменника і художнє відкриття.Відтворення у літературі суспільних прагнень та ідеалів.
- •15. Творча лабораторія письменника.Поняття про естетичний ідеал митця.
- •16. Проблема народності літератури,її конкретно-історичний характер.Розвиток поглядів на народність літератури.
- •18. Поняття цілісності художнього твору,взаємодія в ньому змісту й форми.Поняття про художній світ твору.
- •23 Соціально-історична зумовленність тем,ідей,образів у творах літератури.
- •24 Життєва (історична) і художня правда в творах літератури.
- •25. .Роль фантазії,вимислу в художній літературі.
- •27. Художній образ,характер.Тип і прототип.Засоби типізації та індивідуалізації образів-персонажів.
- •29. Основні елементи сюжету і різні способи побудови його у зв*язку із задумом письменника. Сюжет і фабула.
- •30. Позасюжетні елементи літературного твору. Їх ідейно-художня функція в літературних творах.
- •31. Роль авторських відступів у художніх творах.
- •32. Портретна характеристика персонажів у художніх творах.
- •33. Пезаж,його роль у художньому творі.
- •34)Художня деталь, її ідейно-естетична функція в літературному творі
- •36)Види епічних творів, їх історичний розвиток
- •37. Види ліричних творів у процесі історичного розвитку
- •38.Види драматичних творів їх історичний розвиток
- •39. Повість і роман, їх жанорві ознаки, різновиди
- •41. Байка як жанр епічного роду літератури
- •42. .Художня пібліцистика.Мемуари,художній нарис,фейлетон і памфлет.
- •43. Громадсько-політична лірика.Поняття про ліричного героя.
- •47. Основні жанри літературознавчих праць: рецензія,передмова,післямова,коментар,літературно-критичний нарис,монографія
- •49. Взаємодія народної розмовної і літературної мови.Звертання письменників до джерел розмовної мови.
- •50.Мова автора і мова персонажів.Мова персонажів як засіб їх характеристики,типізації та індивідуалізації.
- •51. Багатозначність слова.Естетична функція слова в мові літературного твору.
- •52. Основні групи засобів образності й виразності мови літературного твору (поетична лексика,поетичний синтаксис,фонетична організація поетичної мови).
- •53. Добір слів для передачі смислових і емоційних відтінків(синоніми,омоніми,антоніми).
- •55. Прості і скалдні тропи в художній л-рі, їх удейно-естетична функція
- •56. Епітет, його види, ідейно-естетична функція
- •58. Метонімія,синдекоха,їх ідейно-естетична функція.
- •59. Гіпербола і літота,алегорія і символ у художніх творах.
- •60. Сатира і гумор,іронія і сарказм як засоби зображення дійсності.
- •61. Оксиморон та перифраз у художніх творах.
- •62. .Фігури поетичної мови (повтор,інверсія,еліпсис,паралелізм).
- •63. Риторичні запитання,оклики,й звертання,їх ідейно-естетична функція в художніх творах.
- •64. Асонанси,алітерації,звуконаслідування в художніх творах.
- •66. Мова віршова і прозова.Емоційно-музична виразність віршової мови.
- •70. Силабічна система віршування,її характерні риси.Розвиток силабічного віршування в Україні.
- •71. Силабо-тонічна система віршування,її в Україні.
- •72. .Стопа - основна ритмічна одиниця віршового рядка.Стопи і розміри силабо-тонічних віршувань.
- •73. Основні й допоміжні ритмічні елементи силабо-тонічної системи віршування.
- •74. Рими,їх різновиди і значення.Способи римування.
- •75. Види строф і віршових форм,їх історичний розвиток.
- •79.Літературні впливи і взаємовпливи, їх історична зумовленість.
- •80. Творчий метод як сукупність основних принципів художнього зображення дійсності.
- •81. Літературні напрями і літературні течії. Їх історичний розвиток.
- •82. Бароко. Його особливості, історична доля.
- •83. Класицизм, його основні принципи. Поділ жанрів на високі й низькі. Правило трьох єдностей. Раціоналістичний характер естетики класицизму
- •84. Сентименталізм і романтизм у літературі. Їх принципи та історична доля.
- •85.Основні риси романтизму як творчого методу
- •86.Розвиток реалізму в українській літературі
- •87.Соціалістичний реалізм, його сучасні тлумачення
- •88. Модернізм у літературі, його основні течії.
- •89. Поняття про постмодернізм, його риси в сучасній українській літературі.
- •90. Основні посібники з літературознавства, словники. Вивчення теорії літератури в загальноосвітній школі.
39. Повість і роман, їх жанорві ознаки, різновиди
Епос із давніх часів зайняв найбільшу нішу в історії л-ри. Основними характеристиками епічних жанрів є оповідальність, часовий простір, опис, авторський роздум, наявність сюжету, персонажів. Одним із видів епічних жанрів є роман.
Роман – складний за будовою і великий за обсягом епічний прозовий твір, у якому широко охоплено життєві події певної епохи та багатогранно змальовано персонажів, кількість яких часто велика. Зародження роману припадає на античні часи. В епоху «середньовіччя» сформувався лицарський роман. В укр.. літ. Роман утвердився відносно пізніше у ХІХ ст. («Чорна рада» П. Куліша, «Люборацькі» Свидницького.
За змістом розрізняють романи:
Роман біографічний — жанровий різновид роману, в центрі опису якого — життя певної історичної особи («Тарасові шляхи» О. Іваненко). Різновиди:
Роман виховання — жанровий різновид роману, присвячений проблемі формування особистості (Гюстав Флобер, «Виховання почуттів»)
Роман воєнний — жанровий різновид роману, в центрі опису якого події, пов'язані з війною (Анрі Барбюс «Вогонь», Ернст Юнгер «В сталевих грозах»).
Роман історичний — роман, що побудований на історичному сюжеті, відтворює у художній формі якусь епоху, певний період історії. («Я, Богдан» П. Загребельного)
Роман пригодницький — роман, сюжет якого насичений незвичайними подіями й характеризується їхнім несподіваним поворотом, великою динамікою розгортання. Його різновид: роман подорожей.
Роман соціально-побутовий часто відтворює конфлікт між людиною та суспільством. («Хіба ревуть воли, як ясла повні» Панас МИрний)Його різновиди: родинний роман, жіночий роман, роман виробничий.
Роман філософський — роман, в якому безпосередньо викладається світоглядна або етична позиція автора («Дім на горі» В. Шевчук).
Роман детективний — один із видів детективної літератури (іноді виділяється як різновид пригодницького роману).
Роман науково-фантастичний — роман, дія в якому відбувається в майбутньому щодо часу його написання, тобто якому властиві прогностичні функції. («Золотий корсар» О. Бердника)
Роман-утопія — роман про уявний, вигаданий світ, про нездійсненну мрію. Роман-дистопія або антиутопія є близьким до утопії, але вигаданий світ у ньому має функцію перестороги, попередження
Роман родинно-побутовий («Волинь» У.Самчук)
До роману подібна повість
Повість— епічний прозовий твір (рідше віршований), який характеризується однолінійним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття посідає проміжне місце між романом та оповіданням, небагато персонажів.
У давнину повістю називали будь-який розповідний твір («Повість минулих літ»). Жанр повість в Укр. Став популярним у пер. Пол. ХІХ ст.. (Повість Гр.Квітки-Основяненка, Т. Шевченка, М.Вовчка, І. Нечуя-Левицького), активно розвивалися І пізніше (Б. Грінченко, М. Коцюбинський, О.Кобилянська, І. Франко).
40. Оповідання,новела і нарис - жанри епічного роду літератури.
Оповідання – невелкий прозовий твір, сюжет якого заснований на певному (рідко кількох) епізоді з життя одного (іноді кількох) персонажа. Нерозгалужений, як правило, однолінійний, чіткий за побудовою сюжет. Характери показані здебільшого у сформованому вигляді. Описів мало, вони стислі, лаконічні. Важливу роль відіграє художня деталь (деталь побуту, психологічна деталь та ін. ) О. дуже близьке до новели. Іноді новелу вважають різновидом оповідання. Відрізняється о. від новели більш виразною композицією, наявністю описів, роздумів, відступів. Конфлікт (якщо він є) в о. не такий гострий, як у новелі. Розповідь в о. часто ведеться від особи оповідача. Походження о. – в сагах, нарисах, оповідних творах античності, хроніках, легендах. Як самостійний жанр оформилось в 19 ст. термін оповідання в укр.. літ. Чи не вперше ввела Марко Вовчок, яка видала свої твори під назвою «Народні оповідання» (1857). Майстри оповідного жанру – Стороженко, І. Франко, Марко Вовчок, Б. Грінченко, Винниченко тощо
Новела – невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом. Новелі властиві лаконізм, яскравість і влучність художніх засобів. Новела вирізняється точною і усталеною конструкцією. Точна згорнена композиціяз яскраво вираженим композиційним осередком (переломний момент у сюжеті, кульмінація дії, контраст сюжетних мотивів). Перевага сюжетної однолінійності. Зведення до мінімуму кількості персонажів (цілком сформовані. Що потрапили в незвичайні життєві обставини). Змалювання внутрішнього світу, переживань і настроїв персонажів. Сюжет простий, динамічний, містить елемент ситуаційної чи психологічної несподіванки. Новела з явилась в 14-16ст. в Італії. В епоху Відродження новела – це невелике оповідання. Нерідко з гумористичним чи сатиричним забарвленням, що передавало «новини дня» (звідси назва жанру). Найбільшого розквіту сягає в 19ст. продовжуються розвиватися її різновиди – психологічна, фантастична, сенсаційна (Стефаник), лірична (Лепкий), соціально-психологічну, лірико-психологічну (Коцюбинський) та ін.
Нарис – оповідний художньо-публіцистичний твір, у якому зображено дійсні факти, події і конкретних людей. Найчастіше нариси присвячуються відтворенню сучасних подій чи зображенню людей, яких особисто знав письменник. За обсягом наближається до невеликого оповідання, новели, але позбавленої чіткої, завершеної фабули. Фабула подекуди має фрагментальний характер. Це твір суспільно-політ., побут., історичної чи психологічної тематики. Художній різновид нарису – це зображення осіб і подій, що досягається за допомогою домислу. В нарисі ідейне на першому місці, а фантазія – на другому. Зародився в Англії в 18 ст., поширився в 19ст будучи на межі публіцистики і художньої прози. Представники жанру – Франко, Леся Українка, Довженко тощо.