39. Повість і роман, їх жанорві ознаки, різновиди

Епос із давніх часів зайняв найбільшу нішу в історії л-ри. Основними характеристиками епічних жанрів є оповідальність, часовий простір, опис, авторський роздум, наявність сюжету, персонажів. Одним із видів епічних жанрів є роман.

Роман – складний за будовою і великий за обсягом епічний прозовий твір, у якому широко охоплено життєві події певної епохи та багатогранно змальовано персонажів, кількість яких часто велика. Зародження роману припадає на античні часи. В епоху «середньовіччя» сформувався лицарський роман. В укр.. літ. Роман утвердився відносно пізніше у ХІХ ст. («Чорна рада» П. Куліша, «Люборацькі» Свидницького.

За змістом розрізняють романи:

Роман біографічний — жанровий різновид роману, в центрі опису якого — життя певної історичної особи («Тарасові шляхи» О. Іваненко). Різновиди:

Роман виховання — жанровий різновид роману, присвячений проблемі формування особистості (Гюстав Флобер, «Виховання почуттів»)

Роман воєнний — жанровий різновид роману, в центрі опису якого події, пов'язані з війною (Анрі Барбюс «Вогонь», Ернст Юнгер «В сталевих грозах»).

Роман історичний — роман, що побудований на історичному сюжеті, відтворює у художній формі якусь епоху, певний період історії. («Я, Богдан» П. Загребельного)

Роман пригодницький — роман, сюжет якого насичений незвичайними подіями й характеризується їхнім несподіваним поворотом, великою динамікою розгортання. Його різновид: роман подорожей.

Роман соціально-побутовий часто відтворює конфлікт між людиною та суспільством. («Хіба ревуть воли, як ясла повні» Панас МИрний)Його різновиди: родинний роман, жіночий роман, роман виробничий.

Роман філософський — роман, в якому безпосередньо викладається світоглядна або етична позиція автора («Дім на горі» В. Шевчук).

Роман детективний — один із видів детективної літератури (іноді виділяється як різновид пригодницького роману).

Роман науково-фантастичний — роман, дія в якому відбувається в майбутньому щодо часу його написання, тобто якому властиві прогностичні функції. («Золотий корсар» О. Бердника)

Роман-утопія — роман про уявний, вигаданий світ, про нездійсненну мрію. Роман-дистопія або антиутопія є близьким до утопії, але вигаданий світ у ньому має функцію перестороги, попередження

Роман родинно-побутовий («Волинь» У.Самчук)

До роману подібна повість

Повість— епічний прозовий твір (рідше віршований), який характеризується однолінійним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття посідає проміжне місце між романом та оповіданням, небагато персонажів.

У давнину повістю називали будь-який розповідний твір («Повість минулих літ»). Жанр повість в Укр. Став популярним у пер. Пол. ХІХ ст.. (Повість Гр.Квітки-Основяненка, Т. Шевченка, М.Вовчка, І. Нечуя-Левицького), активно розвивалися І пізніше (Б. Грінченко, М. Коцюбинський, О.Кобилянська, І. Франко).

40. Оповідання,новела і нарис - жанри епічного роду літератури.

Оповідання – невелкий прозовий твір, сюжет якого заснований на певному (рідко кількох) епізоді з життя одного (іноді кількох) персонажа. Нерозгалужений, як правило, однолінійний, чіткий за побудовою сюжет. Характери показані здебільшого у сформованому вигляді. Описів мало, вони стислі, лаконічні. Важливу роль відіграє художня деталь (деталь побуту, психологічна деталь та ін. ) О. дуже близьке до новели. Іноді новелу вважають різновидом оповідання. Відрізняється о. від новели більш виразною композицією, наявністю описів, роздумів, відступів. Конфлікт (якщо він є) в о. не такий гострий, як у новелі. Розповідь в о. часто ведеться від особи оповідача. Походження о. – в сагах, нарисах, оповідних творах античності, хроніках, легендах. Як самостійний жанр оформилось в 19 ст. термін оповідання в укр.. літ. Чи не вперше ввела Марко Вовчок, яка видала свої твори під назвою «Народні оповідання» (1857). Майстри оповідного жанру – Стороженко, І. Франко, Марко Вовчок, Б. Грінченко, Винниченко тощо

Новела – невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом. Новелі властиві лаконізм, яскравість і влучність художніх засобів. Новела вирізняється точною і усталеною конструкцією. Точна згорнена композиціяз яскраво вираженим композиційним осередком (переломний момент у сюжеті, кульмінація дії, контраст сюжетних мотивів). Перевага сюжетної однолінійності. Зведення до мінімуму кількості персонажів (цілком сформовані. Що потрапили в незвичайні життєві обставини). Змалювання внутрішнього світу, переживань і настроїв персонажів. Сюжет простий, динамічний, містить елемент ситуаційної чи психологічної несподіванки. Новела з явилась в 14-16ст. в Італії. В епоху Відродження новела – це невелике оповідання. Нерідко з гумористичним чи сатиричним забарвленням, що передавало «новини дня» (звідси назва жанру). Найбільшого розквіту сягає в 19ст. продовжуються розвиватися її різновиди – психологічна, фантастична, сенсаційна (Стефаник), лірична (Лепкий), соціально-психологічну, лірико-психологічну (Коцюбинський) та ін.

Нарис – оповідний художньо-публіцистичний твір, у якому зображено дійсні факти, події і конкретних людей. Найчастіше нариси присвячуються відтворенню сучасних подій чи зображенню людей, яких особисто знав письменник. За обсягом наближається до невеликого оповідання, новели, але позбавленої чіткої, завершеної фабули. Фабула подекуди має фрагментальний характер. Це твір суспільно-політ., побут., історичної чи психологічної тематики. Художній різновид нарису – це зображення осіб і подій, що досягається за допомогою домислу. В нарисі ідейне на першому місці, а фантазія – на другому. Зародився в Англії в 18 ст., поширився в 19ст будучи на межі публіцистики і художньої прози. Представники жанру – Франко, Леся Українка, Довженко тощо.