38.Види драматичних творів їх історичний розвиток

Теоретичні основи драматичного мистецтва обґрунтував Арістотель у своєму трактаті «Поетика» положення про драматичний твір, як єдину дію пізніше розвинув Буало, Шиллер, в Укр. – Ф. Прокопович.

Новий погляд на драм. Мистецтво сформувалося у ХХ ст.. урк режисер Л.Курбас розглядав п’єсу як спільну роботу розв. Такі драматичні жанри як трагедія, комедія, драма.

Драма – твір у якому в основу покладено гострий драматичний життєвий конфлікт, що зумовлює напруженість дії, складні переживання персонажів. Драма зародилася в античні часи на противагу комедії і трагедії. У ХVІІІ ст.. сформувалася міщанська драма. Розквіт драми припадає на ХІХ ст.. коли в літ. Домінував реалізм. У цей час формується й укр.. драма, перейнявши ознаки від шкільної XVII-XVIII ст.

В укр. Літ відомі такі різновиди драми:

Історична («Сава Чалий» І. Карпенка-Карого)

Соціально-побутова («Наталка Полтавка» І. Котляревського, «Мина Мазайла» М.Куліша)

Родинно-побутова («Украдене щастя» І. Франка)

Мелодрами – підкреслено емоційний твір з гострим сюжетом і чітким поділом персонажів позитивних і негативних «Ой не ходи Грицю» Старицького

Шкільна драма («Володимир» Ф. Прокоповича)

У давньогрецькій літ. Провідне місце посідала трагедія, яку вважали вершиною словесної творчості.

Трагедія – драм. Твір в основі якого покладено дуже гострий конфлікт , який призводить до трагічної розв’язки – герой вступаючи боротьбу, гине фізично чи духовно. «Батьком трагедії » називають Есхіла. Визначні трагіки античності Софокл, Еврипід. Їх традиції продовжили в укр.. літ І. Карпенко-Карий, М. Старицький «Оборона Буші».

Історична роль у трагедії відіграє внутрішній конфлікт: між долею та історичною необхідністю , обов’язком і моральною нормою. Такий конфлікт породжує сильну особистість борця.

Трагедія ще в античні часи відносили до античного мистецтва, протиставляючи її низькому , яке брало за основу буденне життя, що поставало у комічних, несерйозних формах. Так виникла комедія.

Комедія - драматичний твір у якому сатиричними та гумористичними засобами змальовано смішне в житті, висміюються потворні та суспільні й побутові явища, негативні риси х-ру людей. Засновником класичної комедії є давньогрецький драматург Арістофан. У ХІХ ст.. в укр.. літ. Були створені комедії Г. Квітки-Основяненко, І. Карпенка-Карого.

В укр.. літ сформувалися і функціонували певний час такі історичні різновиди комедії, як інтермедія, вертепна драма.

Інтермедія – невеликий за обсягом розважальний драматичний твір переважно комічного х-ру, який виконується між актами основної вистави. Інтермедії в Укр. Літ. Зародилися в першій пол.. XVIIст. І проіснувала до XVIII ст. цим сценічним творам властивий гумор, сценічна гра.

Вертепна драма – комічне театральне дійство, яке розігрувалося на різдвяні свята за допомогою ляльок. Розігрували вертеп у спеціальній переносній скрині, що мала 2 поверхи.

Поєднання трагічного і комічного давало в літ. Трагікомедію. В укр.. літ трагікомедія була започаткована «Володимиром» Ф. Прокоповича. Пізніше до неї зверталися Ф. Карпенко-Карий «Мартин Боруля», М.Куліш «Народний Малахій»