
- •1. Роль теорії літератури в осмисленні досвіду художньої творчості.Короткі відомості про виникнення і розвиток теоретико-літературної думки.
- •2. Взаємозв*язок теорії літератури з історією літератури та літературною критикою.
- •3. Допоміжні наукові дисципліни літературознавства.
- •4. Значення бібліографії для науково-дослідної роботи в галузі літературознавства.
- •5.Предмет і специфіка художньої літератури.
- •6. Спільне і відмінне, специфічне в пізнанні дійсності між мистецтвом і наукою.
- •7. Своєрідність образотворчого зображення дійсності в художній літературі та різних видах мистецтв.
- •9. Творці літератури.Талант і геній,їх роль у творенні шедеврів.Єдність раціонального й ірраціонального,об*єктивного й суб*єктивного начал у творчості.
- •10. Естетична природа літератури.Естетика слова.О.Потебня про об*єктивний і суб*єктивний зміст слова.
- •12. Пізнавальне значення художньої літератури.
- •13. Роль художньої літератури в ідейному,моральному та естетичному вихованні читачів.
- •Громадянська позиція письменника і художнє відкриття.Відтворення у літературі суспільних прагнень та ідеалів.
- •15. Творча лабораторія письменника.Поняття про естетичний ідеал митця.
- •16. Проблема народності літератури,її конкретно-історичний характер.Розвиток поглядів на народність літератури.
- •18. Поняття цілісності художнього твору,взаємодія в ньому змісту й форми.Поняття про художній світ твору.
- •23 Соціально-історична зумовленність тем,ідей,образів у творах літератури.
- •24 Життєва (історична) і художня правда в творах літератури.
- •25. .Роль фантазії,вимислу в художній літературі.
- •27. Художній образ,характер.Тип і прототип.Засоби типізації та індивідуалізації образів-персонажів.
- •29. Основні елементи сюжету і різні способи побудови його у зв*язку із задумом письменника. Сюжет і фабула.
- •30. Позасюжетні елементи літературного твору. Їх ідейно-художня функція в літературних творах.
- •31. Роль авторських відступів у художніх творах.
- •32. Портретна характеристика персонажів у художніх творах.
- •33. Пезаж,його роль у художньому творі.
- •34)Художня деталь, її ідейно-естетична функція в літературному творі
- •36)Види епічних творів, їх історичний розвиток
- •37. Види ліричних творів у процесі історичного розвитку
- •38.Види драматичних творів їх історичний розвиток
- •39. Повість і роман, їх жанорві ознаки, різновиди
- •41. Байка як жанр епічного роду літератури
- •42. .Художня пібліцистика.Мемуари,художній нарис,фейлетон і памфлет.
- •43. Громадсько-політична лірика.Поняття про ліричного героя.
- •47. Основні жанри літературознавчих праць: рецензія,передмова,післямова,коментар,літературно-критичний нарис,монографія
- •49. Взаємодія народної розмовної і літературної мови.Звертання письменників до джерел розмовної мови.
- •50.Мова автора і мова персонажів.Мова персонажів як засіб їх характеристики,типізації та індивідуалізації.
- •51. Багатозначність слова.Естетична функція слова в мові літературного твору.
- •52. Основні групи засобів образності й виразності мови літературного твору (поетична лексика,поетичний синтаксис,фонетична організація поетичної мови).
- •53. Добір слів для передачі смислових і емоційних відтінків(синоніми,омоніми,антоніми).
- •55. Прості і скалдні тропи в художній л-рі, їх удейно-естетична функція
- •56. Епітет, його види, ідейно-естетична функція
- •58. Метонімія,синдекоха,їх ідейно-естетична функція.
- •59. Гіпербола і літота,алегорія і символ у художніх творах.
- •60. Сатира і гумор,іронія і сарказм як засоби зображення дійсності.
- •61. Оксиморон та перифраз у художніх творах.
- •62. .Фігури поетичної мови (повтор,інверсія,еліпсис,паралелізм).
- •63. Риторичні запитання,оклики,й звертання,їх ідейно-естетична функція в художніх творах.
- •64. Асонанси,алітерації,звуконаслідування в художніх творах.
- •66. Мова віршова і прозова.Емоційно-музична виразність віршової мови.
- •70. Силабічна система віршування,її характерні риси.Розвиток силабічного віршування в Україні.
- •71. Силабо-тонічна система віршування,її в Україні.
- •72. .Стопа - основна ритмічна одиниця віршового рядка.Стопи і розміри силабо-тонічних віршувань.
- •73. Основні й допоміжні ритмічні елементи силабо-тонічної системи віршування.
- •74. Рими,їх різновиди і значення.Способи римування.
- •75. Види строф і віршових форм,їх історичний розвиток.
- •79.Літературні впливи і взаємовпливи, їх історична зумовленість.
- •80. Творчий метод як сукупність основних принципів художнього зображення дійсності.
- •81. Літературні напрями і літературні течії. Їх історичний розвиток.
- •82. Бароко. Його особливості, історична доля.
- •83. Класицизм, його основні принципи. Поділ жанрів на високі й низькі. Правило трьох єдностей. Раціоналістичний характер естетики класицизму
- •84. Сентименталізм і романтизм у літературі. Їх принципи та історична доля.
- •85.Основні риси романтизму як творчого методу
- •86.Розвиток реалізму в українській літературі
- •87.Соціалістичний реалізм, його сучасні тлумачення
- •88. Модернізм у літературі, його основні течії.
- •89. Поняття про постмодернізм, його риси в сучасній українській літературі.
- •90. Основні посібники з літературознавства, словники. Вивчення теорії літератури в загальноосвітній школі.
36)Види епічних творів, їх історичний розвиток
Види, жанриепосу
Виникненняепосусягаєпервіснихчасів. У народно-поетичнійтворчостііснуютьтаківидиепосу, як казка, билина, народна дума, легенда, переказ.
Казка — епічнийтвір, у якомурозповідається про фантастичніподії і пригодигероїв. Є казки, героїчні, соціально-побутові, фантастичні, сатиричні, гумористичні, казки про тваринтощо.
Крімнародних, є літературніказки. Відоміказки І. Франка, О. Пушкіна, братів Я. та В. Ґрімм, Андерсена та інші.
Билина — епічнаречитативнапісня, яку в княжічасивиконувалинародніспівці-музиканти. Персонажібилин — народнігерої — богатирІлляМуромець, ДобриняНікітич. Билинивиникли в XI—XII ст. в КиївськійРусі, згодомпоширилися в північних областяхРосії. Рисибилиннихгероївзбереглиукраїнськіказки, такі як "Казка про Котигорошка", "Казка про Кожум'яку".
Легенда (лат. legenda — те, щослідчитати). Цефольклорнийаболітературнийтвір, у якому є розповідь на фантастичну тему. Легендимаютьрізнийзміст. До легенд відносятьпоширені у середнівіки "житія" перших християн, "святих" подвижників і князів. їх читали в церквах, монастирях у дні свят на честь святих. Згодомз'явилисяапокрифічнілегенди з атеїстичними мотивами. Цілегендибулизабороненіцерквою. Відомілегенди про історичніподії і народнихгероїв, про керівникавизвольноївійниХмельницького, фастівського полковника Семена Палія. У легендах про ОлексуДовбуша,МаксимаЗалізняка, УстимаКармалюка, Лук'янаКобилицюрозкриваєтьсяборотьба селян проти феодально-кріпосницькогогніту.
Відомийросійськийлітературознавець М. Бахтін писав, шоепопеямає три конструктивніриси:
1) предметом епопеївиступаєнаціональнеепічнеминуле, "абсолютнеминуле", за висловомҐете та Шиллера;
2) джереломепопеїслугуєнаціональнесказання, а не особистийдосвід;
3) епічнийсвітвіддаленийвідсучасності, тобтовід часу йогооспівувача (автора і йогослухачів), абсолютною дистанцією...
Епопеявсебічнозмальовуєсуспільно-політичнежиття, звичаї, культуру, побут народу, родиннівідносини. її стиль урочистий, викладнеквапливий. Особливемісце в епічних поемах займаютьпромовигероїв, монологи, діалоги.У XVIII ст. епопеювитіснив роман. Епопеями почали називативеликіепічні твори — романи, цикли романів.
37. Види ліричних творів у процесі історичного розвитку
Особливостями творів ліричних жанрів є увиразнено субєктивна форма вираження певного психологічного стан (переживання, що відбувається тут і – зараз), незначний обсяг тексту, густота образів експресія, медитативність, виразність художньої мови, образ ліричного героя, ритмічність, милозвучність мови.
Ряд ліричних жанрів:
пісня
романс
ода
панегірик
епіталама
епістола
епіграма
пастораль
медитація
псалом
пейзаж
Чимало сучасних ліричних творів не має чітких жанрових ознак, тому до них застосовують загальну назву – ліричний вірш.
Пісня (літературна) – невеликий за обсягом ліричний твір, який виконується співом.
Різновидом пісні є романс – сольна лірична пісня про кохання ("Повій, вітре, на Вкраїну" С. Руданського, "Виклик" М. Старицького). Багато пісень літературного походження ("Думи мої думи", "Реве та стогне Дніпр широкий" Шевченко, "Київський вальс" А. Малишка, "Два кольори" Д. Павличка). З часом сприймаються як народні. Схожості з народнопоетичними творами їм надають загальнопоширена тематика, фольклорна образність, словесна мелодійність.
Ода – похвальний ліричний вірш, присвячений видатним особам чи важливим подіям і написаний в урочисто-патетичному тоні. Такі оди Горація, Ломоносова, Котляревського. Різновидом оди є панегірик – хвалебна пісня. Він активно розвивався в давній укр. Літ ("Візерунок цнот" К. Транквіліона-Старовецького, вірші Касіяна Саковича на честь гетьмана П. Сагайдачного)
Близький до пісні псалом – пісенний твір релігійного змісту (духовна лірика).
Жанр започаткований біблійним царем Давидом, пісні якого склали більшу частину книги псалмів під назвою "Псалтир" ця книга здобула популярність в Україні із поширенням християнства. Українські поети з часів І. Сковороди ("Сад божественних пісень") наслідували зміст і стиль псалмів:
Т. Шевченко "Давидові псалми"
Тичина "Псалом залізу"
Маланюк "Псалми степу"
До найдавніших ліричних творів належить елегія – вірш, у якому виражені настрої смутку, журби, задуму. Виникла елегія в античні часи, поезії (Овідія, Тертел), в укр. Літ. Сформувалася в романтичну добу – першій пол. ХІХ ст. (ранні твори Шевченка , В. Забіла). Зверталися до цього жанру І. Франко, Леся Українка, О. Олесь, Б-І. Антонич, П. Тичина, М. Зеров.
Інший ліричний настрій передає епіталама – весільна лірична пісня на честь молодих, для якої характерні урочистий пафос, витончена образність, пишність вислову. Жанр зародився в античні часи (Анакреонт, Сапфо, Овідій). В укр.літ. до епіталами зверталися М. Рильський.
Думки і почуття автори викладали в листах, які з часом набули ознак літературного жанру – епістоли.
Епістола- віршовий ліричний твір у формі листа послання, в якому автор викладає свої міркування з певних питань. як жанр віршова епістола оформилася у збірках «ПОслання» давньоримського поета Горація. В укр.. літ віршовані листи писали Филипович, І. Франко, М. Вороний, Є. Маланюк. У ліриці існують жанри, які більш підходять для вираження почуттів, думок, суджень, один із них – епіграма – короткий сатиричний вірш, який спрямовано проти певної особи чи негативного суспільного явища і характеризується дотепністю, гіперболізацією. Сформувалася в античні часи у творчості Платона, Сапфо. В укр. Поезії епіграма постала в добу бароко. Епіграми писали І. Франко, М. Вороний, В. Сосюра.
У ліриці бувають твори, автори яких уникають загострених почуттів, прагнуть до гармонії та ідеалізації дійсності, зокрема пасторалі.
Пастораль – ліричний твір, у якому ідеалізовано зображене сільське життя на лоні природи, романтичне кохання пастушок і пастухів. Пастораль належить до буколічної поезії, яка виникла в античні часи. Через давні поетики цей жанр увійшов до укр.. поезії ХVII – XVIII ст. (Г. Сковорода, Ф. Прокопович). У нові часи буколічну поезію творили неокласики (М. Рильський, М. Зеров, Ю. Клен, М. Драй-Хмара)
Популярною в літературі є медитативна лірика. Медитація – філософський вірш на «вічні» теми (добро і зло, життя і смерть). Вона сформувалася у візантійській л-рі. В укр.. літ авторами медитативної л-ри є Г. Сковорода, Т. Шевченко, І. Франко, Леся Українка. Увагу поетів здавна привертала природа, у якій вони знаходили картини, що відповідали їхньому стану душі. Красу і неповторність природи вони фіксували у пейзажній ліриці. Пейзажний вірш - твір, у я кому лірично зображені картини природи. За характером зображуваного розрізняють пейзажні статичні і динамічні, описові, психологічні.
Ліричні жанри, які віками функціонують у літ. З часом змінюються, набувають нових форм.