32. Портретна характеристика персонажів у художніх творах.

За багаторічну історію свого існування література накопичила багатий арсенал різноманітних прийомів, за допомогою яких створюється художній образ. Одним з найважливіших засобів характеристики героя є його портрет. Зовнішній вигляд створює перше враження про персонажа і стає сходинкою на шляху осягнення внутрішнього світу людини. Культура портретних характеристик складалася поступово і мала прямий зв’язок з безпосередніми оцінками автора. Найбільш яскраво це виявляється в фольклорі: позитивні герої казок завжди осліплююче красиві. На ранніх етапах розвитку літератури портрети рясніють метафорами, порівняннями, яскравими епітетами. Незважаючи на свою барвистість, подібна портретний живопис не була точним відображенням індивідуальних особливостей персонажа. Така ситуація зберігалася в літературі аж до XIX століття. Романтики відмовилися від всіх попередніх естетичних норм, але не змогли довго залишатися незалежними. Їх портрети поступово стали канонізованим: у романтичного героя обов’язково повинен бути “погляд неспокійний і похмурий”, “в рисах суворість і туга”.Тільки реалістичний портрет став індивідуалізованим, в ньому словесна живопис доповнилася аналізом, що передає складність та багатоплановість, в якому втілилося своєрідність натури. Прекрасну портретну галерею створили російські письменники XIX століття. Кожен з них доповнив вже відомі прийоми своїми знахідками в області літературного портрета.

33. Пезаж,його роль у художньому творі.

Пейзаж – жанр в образотворчому мистецтві, в якому об'єктом зображення є природа. Пейзажем називають також окремий твір цього жанру. Як самостійний різновид образотворчого мистецтва пейзаж виник у китайському мистецтві, китайському живопису. Пейзажі у творах можуть бути тлом, на якому розгортаються події (наприклад, опис дніпровських порогів у казці Івана Нечуя-Левицького «Запорожці»), також вони здатні допомогти нам глибше зрозуміти внутрішній стан героя (наприклад, відчуття пораненої хухи Моховинки з однойменного оповідання Василя Королева-Старого). одним із засобів створення місцевого колориту, кращого розкриття думок і почуттів персонажів, посилення ліризму і драматизму, увиразнення ідеї цілого твору. Пейзаж може становити яскраве обрамлення сюжетного епізоду або певну паралель до психологічного стану героя.

34)Художня деталь, її ідейно-естетична функція в літературному творі

Художня деталь — засіб словесного та малярського мистецтва, якому властива особлива змістова наповненість, символічна зарядженість, важлива композиційна та характерологічна функція. Через деталь значною мірою виявляється спосіб художнього мислення митця, його здатність вихопити з-поміж безлічі речей чи явищ таке, що у сконцентрованому, спресованому вигляді економно і з великою експресивністю дає змогу виразити авторську ідею твору. Х.д. з'являється часто внаслідок інтуїтивного імпульсу, як осяяння, навколо неї нерідко "організовується" уся будова твору. В одних випадках Х.д. може набирати характеру символу, в інших — бути деталлю-штрихом. У тексті цей спосіб мислення матеріалізується в речових, портретних, пейзажних, інтер'єрних деталях. Х.д. може надавати особливого забарвлення мовленню персонажа тощо. Х.д. буває як наскрізною (повторюваною) у творі, так і одномоментною, але в кожному разі вона має в собі прихований сенс, підтекст, може викликати широкий спектр асоціацій, здатна замінити собою розлогий опис, авторську характеристику, міркування, цілий епізод тощо.