- •Матеріальне виробництва як основа існування та розвитку суспільства. Процес праці та його прості моменти.
- •Спосіб виробництва
- •Економічна система.
- •4. Економічні закони розвитку суспільства.
- •Визначення предмету політичної економії.
- •Метод політичної економії.
- •Товарне виробництво. Причини виникнення та основні риси.
- •2. Просте та капіталістичне товаровиробництво: загальні риси й відмінності.
- •3. Товар і його валстивості: споживна вартість та вартість. Мінова вартість.
- •Двоїстий характер праці, втіленої в товарі. Внутрішні протиріччя товару.
- •Величина вартості. Продуктивність та інтенсивність праці, їх вплив на величину вартості.
- •Фрма вартості та її історичний розвиок.
- •7. Сутність і функції грошей.
- •8. Закон ваартості – основний економічний закон товарного виробництва.
- •9. Товарний фетишизм.
- •Перетворення грошей у капітал.
- •Робоча сила як товар.
- •Процес створення і зростання вартості в процесі виробництва.
- •Сукупність капіталу. Постійний і змінний капітал.
- •Норма і маса додаткової вартості.
- •Способи виробництва додаткової вартості.
- •Стадії підвищення продуктивності праці капіталізмом. Формальне і реальне підпорядкування праці капіталу.
- •Сутність заробітної плати.
- •Форми і системи заробітної плати.
- •3. Рівень з/п та закономірності її змін. Номінальна та реальна з/п.
- •Зміст і типи відтворення.
- •Нагромадження капіталу.
- •Технічна, вартісна та органічна будова капіталу.
- •Концентрація та централізація капіталу.
- •Кругооборот капіталу та його три стадії.
- •Виробництво та обіг.
- •Оборот капіталу. Основний та оборотний капітал.
- •Фізичний та моральний знос основного капіталу. Амортизація.
- •Загальний та реальний оборот капіталу. Час обороту та його складові частини.
- •Оборот змінного капіталу та річна норма і маса додаткової вартості.
- •Індивідуальний та суспільний капітал, проблема їх відтворення.
- •Сукупний та суспільний продукт та його натуральна та вартісна структура. Два підрозділи суспільного виробництва
- •Умови реалізації сукупного суспільного продукту при простому відтворенні.
- •Умови реалізації сукупного суспільного продукту при розширеному відтворенні.
- •Вартість товару та капіталістичні витрати виробництва. Визначення витрат виробництва.
- •2. Сутність прибутку. Норма і маса прибутку.
- •3. Витрати виробництва і конкуренція.
- •4. Перетворення вартості товару в ціну виробництва.
- •5. Закон тенденції норми прибутку до зниження та протидіючі фактори.
- •1. Торговий капітал як відокремлена частина промислового капіталу. Купецький та торговийкапітал.
- •2. Торговий прибуток та механізм його утворення. Відшкодування витрат обігу. Власне торговий капітал і торговий прибуток.
- •3. Форми торгівлі.
- •3. Кредит та його форми.
- •4. Акціонерний капітал.
- •1. Аграрні відносини в докапіталістичних формаціях.
- •3.Абсолютна земельна рента. Монопольна рента.
- •Абсолютна та монопольна земельна рента.
- •3. Фінансовий капітал. Фінансова олігарцхія і методи її економічного планування.
- •3. Міграція капіталу: сутність, можливість і необхідність. Наслідки і сучасні явища тнк.
- •5.Державно-монополістчна стадія капіталістичної економічної системи.
Сукупність капіталу. Постійний і змінний капітал.
Капітал – це відносини між двома класами, один з яких є власником засобів виробництва, а інший – позбавлений них, тому змушений продавати свою робочу силу і піддаватися експлуатації.
Сутність капіталу розкривається в його поділі на постійний і змінний капітал. В основі поділу капіталу на постійний і змінний лежить роль складових частин капіталу у створенні додаткової вартості.
Вартість засобів виробництва робітники конкретною працею переносять на вартість виробленого ними товару, при цьому вартість засобів виробництва не змінюється. Тому капітал, авансований на придбання засобів виробництва отримав назву постійного капіталу (С). Постійний капітал не створює додаткової вартості, але без нього додаткова вартість не може бути створена.
Вартість, авансована на придбання робочої сили зростанє на величину додаткової вартості (М). Тому капітал, авансований на придбання робочої сили, отримав назву змінного капіталу (V). Додаткову вартість створює змінний капітал – робоча сила.
Вартість товару відбиває формула Т = С + (V+M), де С – перенесена вартість завобі виробництва, постійний капітал; (V + M) – новостворена вартість, яка дорівнює вартості робочої сили і додаткової вартості.
Норма і маса додаткової вартості.
Норма додаткової вартості визначаєтся як відсоткове співвідношення маси додаткової вартості зі змінним капіталом: m`=m/v *100%
Норма додаткової вартості показує, яку величину додаткової вартості приносить кожна одиниця змінного капіталу і відбиває ступінь експлуатації найманої праці капіталом.
Маса додаткової вартості розраховується за формулою: M=m`*V, де М – маса додаткової вартості, V – величина змінного капіталу.
Капіталіст зацікавлений у зростанні і норми, і маси додаткової вартості.
Способи виробництва додаткової вартості.
Найпростіший спосіб збільшення норми і маси додаткової вартості – це збільшення тривалості робочого дня. Додаткова вартість, отримана шляхом збільшення тривалості робочого дня, отримала назву абсолютної додаткової вартості. Виробництво абсолютної додаткової вартості переважало на ранній стадії розвитку капіталізму.
Додаткова вартість, яка виникає (при незмінній тривалості робочого дня) у результаті скорочення необхідного робочого часу і відповідного збільшення додаткового робочого часу внаслідок підвищення продуктивності праці в суспільстві, називається відносною додатковою вартістю.
Надлишкову додаткову вартість отримує капіталіст, який раніше ніж його конкуренти застосував новітню техніку та технологію і зебезпечив таким чином зменшення індивідуальної вартості одиниці товару, виробленого на своєму підприємстві.
Надлишкову додаткову вартсіть підприємець буде отримувати до того часу, коли застосована ним технологія не розповсюдиться на більшість інших підприємств.
Пригнення отримувати надлишкову додаткову вартістьє стимулом розвитку продуктивних сил суспільства.
Стадії підвищення продуктивності праці капіталізмом. Формальне і реальне підпорядкування праці капіталу.
Перща стадія підвищення продуктивності праці капіталізмом – це проста капіталістична кооперація. Кооперація праці –це така форма організації праці, за якою певна кількість людей здійснює один і той же або різні, але пов’язані між собою процеси праці.
На стадії простої капіталістичої кооперації підкорення праці капіталу носить формальний характер, тому що технологічний характер, зміст праці в капіталістичній майстерні не змінились, змінилася лише форма праці – найманий робітник працює під контролем капіталіста.
Підвищеня продуктивності праці на стадії простої кооперації пояснюється тим, що наймані робітники навчаються один в одного, менш умілі переймають у більш умілих їхні прийому праці, між робітниками виникає своєрідне змагання в майстерності; кооперація створює нову, суспільну продуктивну силу праці, яка перевищує можливості суми трудових зусиль окремих робітників.
Друга стадія: капіталістична мануфактура – це кооперація, заснована на поділі праці. Праця робітника стає більш складною. Змінюється і сам робітник: він перетворився на часткового робітника. Такий робітник може знайти застосування своїй умілості тільки на капіталістичній мануфактурі. Формальне підкорення праці капіталу починає змінюватися на реальне.
Третя стадія підкорення праці капіталу – велике машинне виробництво. Робітник стає «вузьким» спеціалістом, а тому остаточно перетворюється на часткового робітника, який обслуговує певну машину. Підкорення праці капіталу завершено.
ЗАРОБІТНА ПЛАТА