5. Величина вартості. Продуктивність та інтенсивність праці, їх вплив на величину вартості.

Для того, щоб визначити вартість товару, треба виміряти витрати праці, адекватною мірою якої є час, витрачений на виробництва одиниці товару. На виробництво одиниці одного і того ж товару різні товаровиробники витрачають різну кількість робочого часу. Індивідуальна вартість – це вартість одиниці товару окремоготоваровиробника.

Ринок формує єдину для данного товару суспільну (ринкову) вартість і ціну одиниці товару. Ціна – це грошовий вираз вартості, або вартість, виражена в грошах.

Величина вартості визначається суспільно необхідними витратами праці (СНВП), які визначаються суспільно необхідним робочим часом. Суспільно необхідним робочим часом є час, що витрачений на виробництво товару при середніх, найбільш поширених умовах виробництва, тобто при середній продуктивності праці, середній технології, організації виробництва, кваліфікації робітників.

На величину вартості товару впливає продуктивність праці. Продуктивність праці – це здатність конкретної праці виробляти за одиницю часу певну кількість споживних вартостей.

Чим вища продуктивність праці, тим менша вартість одиниці товару. На величину сукупної вартості всхі вироблених товарів продуктивність праці не впливає.

Інтенсивність – це напруженість праці. Чим вища інтенсивність праці, тим більша кількість товарів створюється за одинцю часу.

6. Фрма вартості та її історичний розвиок.

З розвитком товарних відносин змінювався, удосконалювався обмін і відповідно змінювалася форма вартості.

На ранній стадії товарного виробництва обмін мав одиничний випадковий, простий характер. Такій формі обміну відповідала проста, одинична, випадкова форма вартості: товару, який знаходиться у відносній формі вартості, протистоїть тільки один товар в еквівалентній формі вартості.

Повна або розгорнута форма вартості, характеризується тим, що одному товару, який знаходиться у відносній формі вартості, протистоять кілька товарів в еквівалентній формі вартості.

З усієї товарної маси виділявся один товар, який відігравав роль еквівалента для всіх товарів, так здійснився перехід до всезагальної форми вартості. Поступово роль загального еквівалента переходить до шляхетних металів: золота і срібла, які й стали всезагальними евівалентами, тобто грішми.

7. Сутність і функції грошей.

Історична історія грошей пояснює виникнення грошей як наслідок розвитку обміну і відповідної йому форми вартості: від простої, одиничної, випадкової до повної, розгорнутої а згодом – і загальної форми вартості.

Гроші – це товар особливого роду, який виконує роль всезагального еквівалента. Гроші виконують такі функції: міри вартості (дізнаємось ціну товару), засіб обігу (при придбанні товару), засіб платежу (придбання товару в кредит), накоичення (скарби – золото та срібло) та світові гроші (міжнародні розрахунки).

8. Закон ваартості – основний економічний закон товарного виробництва.

Сутність закону вартості полягає в тому, що вартість усіх товарів визначається кількістю абстрактної суспільно необхідної праці, витраченої на його виробництво, а обмін товарів здійснюється як обмін еквівалентів, тобто рівнихвеличин вартості. Механізмом дії закону вартості є відхилення ціни від вартості. Тому закон вартості ще називають законом цін.

Причиною відхилення ціни від вартості є співвідношення попиту і пропозиції.

Закон вартості виконує такі функції: служить стихійним регулятором товарного виробництва, стимулює розвиток продуктивних сил суспільства.

Закон варості як стихійний регулятор товарного виробництва спонукає капітали переливатися в ті галузі, де попит вищий від пропозиції, тому ціна товару і прибуток вищі.

Капітали будуть переливатися з однієї галузі в інші в пошуках більш вигідного їх застосування. Так закон вартості регулює суспільне виробництво, встановлюючи певні пропорції в народному господарстві. Такий спосіб ринкового регулювання Адам Сміт назвав «невидимою рукою», яка вказує напрямок руху капіталу.

Закон вартості як стимулятор розвитку продуктивних сил суспільства спонукає капіталістів зменшувати індивідуальну вартсість одиниці товару порівняно з суспільною, ринковою вартістю. Це стає можливим, якщо підприємець застосовує більш досконалу техніку і технологію, підвищує кваліфікацію своїх робітників, тим самим він розвиває продуктивні сили суспільства.

Закон вартості як чинник майнової дифернеціації товаровиробників. Товаровиробник, витрати якого на одиницю продукту менші від суспільно необхідних, отримує ціну, вищу від вартості свого товару, у нього є можливість наймати робітників, тобто може з часом перетворитися на капіталіста.

Товаровиробник, у якого індивідуальна вартість одиниці продукту вища за ринкову, не може відшкодовувати свої витрати виробництва, не зможе продовжуватисамостійно виробляти товар і згодом перетвориться на найманого виробника.