3.Абсолютна земельна рента. Монопольна рента.

Різновидом абсолютної земельної ренти є монопольна земельна рента. Причиною її існування є унікальність земельної ділянки за якістю землі і територіальним розташуванням. Такі кліматичні умови неможливо відтворити штучним шляхом. Продукція, яка вирощується на таких ділянках, є також унікальною і обмеженою за кількістю. Ціна на неї формується під впливом співвідношення попиту і пропозиції. Це і є умовою появи монопольної ренти, а джерелом виступає монопольно висока ціна. Таким чином, можна сказати, що абсолютну земельну ренту отримують власники абсолютно всіх земельних ділянок. При чому власники кращих і середніх ділянок отримують і абсолютну ренту і диференційну ренту першого роду, а власники гірших ділянок – лише абсолютну ренту, та іноді диференційну ренту другого роду.

Земля є об’єктом купівлі-продажу. Тобто в умовах капіталізму і в умовах монополії приватної власності на землю стає товаром. Тоді вона повинна мати споживну вартість і вартість.

Споживна вартість проявляється в здатності приносити ренту. Вартості землі не може бути, так як вона не створюється людиною. Купівля і продаж землі відбувається заради того доходу, який здатна приносити земля. Тому ціна землі залежить від величини ренти і альтернативного доходу еквівалентного розміру ренти. Можна сказати, що ціна землі рівновелика такій сумі грошей, яка будучи віддана в позику, або покладена до банку буде приносити дохід рівновеликий ренті.

Співвідношення побуту та пропозиції. З розвитком капіталізму відбувається тенденція норми відсотку до зниження, а також збільшення ренти у зв’язку зі скороченням земель пригідних для господарювання.

4. Абсолютна та монопольна земельна рента.

Абсолютну земельну ренту отримують власники всіх земель: кращих, середніх, гітших. Абсолютна рента – це надлишок вартості над ціною виробництва.

Причиною існування абсолютної земельної ренти є, по-перше, більш низька органічна будова капіталу в сільському господарстві, ніж у промисловості, що забезпечує більшу масу додаткової вартості, по-друге – неможливість переливу капітаів з інших галузей у сільське господарство через існування монополії приватної власності на землю.

Умовою існування монопольної земельної ренти є обмеженість кількості товарів, які можуть вирощуватися в унікальних, не відтворювальних умовах.

Джерелом монопольної ренти є монопольна ціна, яка не залежить від витрат, а визначається співвідношенням попиту і пропозиції.

Ціна землі є капіталізована земельна рента, тому залежить від величини і норми банківського відсотка.

Національний дохід.

- Національний дохід – це створена в масштабах країни нова вартість. За натурально-речовою формою національний дохід складається із усієї маси створених за рік предметів особистого споживання й тих засобів виробництва, які використовується на розширення виробництва.

- Як економічна категорія, національний дохід – це сукупність відносин, що виникають у суспільстві із приводу відтворення кінцевих товарів і послуг, тобто їхнього виробництва, розподілу, обміну та споживання.

- Факторами зростання національного доходу виступають: кількість людей, зайнятих виробництвом національного доходу; рівень їх освіченості, кваліфікації, продуктивність праці у даному суспільстві, економія ресурсів.

- Продуктивно вважається праця, яка створює додаткову вартість. Саме продуктивна працястворює національний дохід.

Рух національного доходу включає чотири стадії: виробництво, розподіл, перерозподіл і споживання.

ЕКОНОМІЧНІ КРИЗИ ТА ЦИКЛИ.

Економічний цикл – це постійне коливання ділової активності. Екноміка будь-якої країни ніколи не розвивається поступово вгору. Відбуваються підйоми і падіння.

Тривалість циклу – це період від підйому до підйому, або від спаду до спаду.

Існувало понад 200 теорій, які пояснювали причини криз, але всі вони бачили причину зовні. Видатні вчені економісти того часу англієць Джон Мілль і Жан Батіст вважали, що в економіці відбувається обмін товарами, тобто пропозиція одного товару є попитом на інший товар, тому попит дорівнює пропозиції, а економіка знаходиться в рівновазі. Маркс довів , що товари обмінюються не на товари, а на гроші, тому обмін одного товара на гроші не забеспечує обмін інших товарів на гроші, тому попит не буде завжди дорівнювати пропозиції. Таким чином ринкова економіка з середини породжує кризу перевиробництва або кризу недовиробництва.

Основний наслідок циклічності розвитку екнономіки – це порушення процесу відтворення. На цих етапах загострюється протиріччя притаманне простому відтворенню, тобто протиріччя між суспільною і приватною працею. На підставі цього Маркс сформулював основне протиріччя капіталізму: протиріччя між суспільним характером виробництва і приватним характером привласнення результатів. Від нього відходять два основних протиріччя:

1. Між виробництвом і споживанням. Виробництво прямує до постійного збільшення, а споживання обмежено платоспроможним попитом.

2. Протиріччя між високим рівнем організації виробництва на окремому підприємстві і загальним рівнем організації в галузі.

Перша зареєстрована криза відбулася в 1825 році.

Перший, хто розглядав довгі хвилі циклічності був Джон Бейтс Кларк (1890).

Першу хвилю він розгяладав у 1790-1850.

Другу хвилю він розглядав у 1842-1897.

Третю хвилю – 1898-1940 – виникнення елоктрофікації.

Промисловий цикл – це періодичні коливання, пов’язані з рухом основного капіталу.

2. Цикл складається з чотирьох фаз.

- Криза.

- Депресія.

- Пожвавлення.

- Підйом.

Фаза кризи характеризується нагромадженням товарів. Криза переходить також на сферу торгівлі та фінансово-біржову сферу. Зростає попит на гроші. Різко зростає відсоткова ставка, падає попит на комерційний кредит. Починається біржова паніка. Відбувається скупівля збанкрутілих підприємств.

Фаза депресії. Припиняється зниження цін. Виробництво більше не скорочується. Частка нагромадженої товарної маси реалізується, а більша частка знищується.Починає падати відсоткова ставка. Зростає попит на робочу силу. З’являються оптимістичні очікування на майбутнє. Виникає потреба в оновленні основого капіталу.

Фаза пожвавлення. Відбувається оновлення основного капіталу. Всі показники досягають того рівня, з якого почалася криза.

Фаза підйому. Знову зростають ціни і попит на всі ресурси. Зростають прибутки і скрито формуються причини до виникнення нової кризи.

Криза – це ринковий механізм регулювання економіки.

Цикли класифікують за їх тривалістю з урахуванням причини виникнення:

• Короткі (3-4 р.) – Мітчел і Кітчен. Причиною є оновлення рівноваги на споживчих ринках.

• Середні (10-12 р.) – Маркс – промислові цикли. Матеріальною основою виникнення промислових циклів є оновлення основного капіталу. Жюгляр – фінансові цикли. Причиною кризиса є розмір фіктивного капіталу набагато перебільшує розмір реального.

• До 20 років. Будівельні циклі С. Кузнець. Масове оновлення споруд і будівель виробничого і житлового призначення.

• Довгі (40-60 р.) - Кондратьєва. Причина: повне оновлення об’єктів інфраструктури.

Бувають кризи, які не мають циклічного характеру:

1. Аграрна. Наприклад, природньо-кліматичні умови завадили отриманню врожаю, це призведе до кризи в сфері торгівлі, потім в галузі, яка виробляє сільгосптехніку, це, в свою чергу, потягне металеварну галузь. І таким чином охоплюються всі галузі економіки.

2. Структурна. Охоплює окремі сфери і визиває глибокі диспропорції в їх розвитку. Наприклад, енергетична криза 70-80 рр. 20 ст.

3. Валютна. Виникає, коли відбуваються збої у крдеитно-грощовій політиці як однієї країни, так і світової економіки. Наприклад, відходження від золотого стандарту.

4. Економічна (екологічна).

ЗАКОНОМІРНІСТЬ ТА ЕТАПИ РОЗВИТКУ КАПІТАЛІСТИЧНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ

1. Становлення класичної економічної теорії проходило в умовах вільної конкуренції. В середині 19 ст. Відбулися певні зміни в економіці, які привели до змін в становленні самого капіталізму. Ці зміни були закономірними:

• вільна конкуренція вела до збільшення нагромадження, що сприяла концентрації і централізації капіталу.

• На основі централізації капіталу утворювались великі підприємства, які мали змогу підвищувати продуктивність праці, покращувати організацію виробництва, отримувати вільні кредити.

• Концентрація централізація капіталу приводила до концентрації централізації виробництва. На кінець 19-початок 20 ст. прийшовся бурхливий розвиток НТП. Також відбулася глибока криза 1873 року. За всіх цих умов можна виділити 3 етапи периодизації виникнення монополістичних об’єднань.

1). 60-70-ті роки 19 ст. Великі об’єднання вже помітні, але знаходяться в зародишевій формі.

2). З 1873р. – кінець 19 ст. Стало зрозуміло, що саме великі об’єднання легше за інших перенесли кризу. Почався бурхливий розвиток монополістичних об’єднань, але вони ще не мали влади.

3). З поч. 20ст монополістичні форми стали основним видом господарського життя.

Промислова монополія – це об’єднання великих капіталів в руках великих капіталістів, що дозволила їм зусередити значну частку виробництва і збуту товарів. Це дозволило їм отримувати монопольно високі прибутки шляхом становлення монопольно-високих цін. Пули, корнери, рінги – перші монополістичні об’єднання. Вони дозволяли зберегти комерційну й виробничу самостійність. Вони підписували тимчасові угоди на сумісне становлення цін, закупівлю обладнання і сировину.

Пули об’єднували всі прибутки в загальний фонд і розподіляли в залежності від частки участі кожного. Корненри і рінги обирали шлях затримки готової продукції до моменту підвищення цін.

Картель – це такий вид, який дозволяє зберегти виробничу комерційну самостійність, але встановлюють квоти або сегментують ринок.

Синдикат – це форма, при якій втрачається комерційна самостійність. Тобто реалізувати товари можливо лише через контору синдикату.

Трест – це повна втрата виробничої і комерційної самостійності. Капіталіст, який вступив до тресту віддає своє підприємство, а замість отрмує пакет акцій, який відповідає величині його капіталу. Ці всі промислові монополії відносять до горизонтальної інтеграції.

Вертикальна інтеграція – це об’єднання монополій різних галузей.

Концерн – це вид, при якому втрачається фінансова самостійність через викуп контрольного пакету акцій.

Онгломерат – це промислово торгівельно фінансове об’єднання, яке пов’язує свої складові частини між собою технологічно виробничою діяльністю.

Концентрація. На ряду з промисловою концентрацією і централізацією відбуваються такі ж процеси в банківсткій системі. Це стає можливим зарахунок капіталізації банковського прибутку і застосування все більшої депозитної маси.

Централізація банківської відбувається шляхом добровільно об’єднання банківських капіталів або шляхом поглинання великими банками більш дрібних. Ці процеси були викликані тим, що потреби промислових монополій не могли задовольнити дрібі капітали окремих банків.

Картель – це тимчасове об’єднання з метою встановлення однакових цін на послуги, встановлення рівного відсотку і проведення окремих фінансових операцій.

Банківський синдикат – це об’єднання щодо проведення будь-яких фінансових операцій, які не по силам одному банку.

Банківський трест – повне об’єднання банківських капіталів.

Банківський концерн – об’єднання капіталів і керівництва банків шляхом надання керуючих постів.