1. Аграрні відносини в докапіталістичних формаціях.
Розвиток капіталізму в сільському господарстві має свою специфіку обумовлену тим, що основним елементом виробництва постає земля, а земля – це вільно не відтворювальний фактор виробництва. Кількість земель пригідних для сільгоспвиробництва обмежена, до того ж усі вони різної якості. Історично склалось, що всі земельні ділянки розподілені між певними власниками. В докапіталістичних формаціях за право обробляти чиюсь ділянку потрібно було віддавати не лише додатковий продукт а іноді і частку необхідного. Землі оброблялись знаряддями праці, які належали селянам, тому були не дуже розвиненими. При феодалізмі рентні відносини базувались на неекономічному примушенні до праці. Вони проявлялись між двома класами: власниками земель (феодалами) і селянами.
Рентні платежі були в товарній формі.
Відробна рента – панщина (3 дні на пана, рещу – на себе). Продуктивна рента – оброк (весь час на пана). Лише наприкінці феодалізму рента переросла в грошову форму. Можна сказати, що рента – це плата за право користування землею, це економічна форма реалізації земельної власності.
Особливості капіталістичної земельної ренти.
- Вона з’являється завжди в грошовій формі.
- Характеризує відносини між трьома класами: земельний власник, орендар, найманий робітник.
- Має економічний характер, що проявляється в договорі оренди.
- Джерелом виступає додатковий продукт, створений найманою робочою силою.
При капіталізмі в сільське господарство потрапляють досягнення НТП, але змінного капіталу все одно більше ніж постійного. Така більш низька органічна будова капіталу призводить до виробництва у сільському господарстві більш високої маси додаткової вартості. Титул власності на землю запобігає залучати сільське господарство до міжгалузевої конкуренції. Тому сільське господарство не бере участі в усередненні норми прибутку. Саме перебільшення додаткової вартості над середнім прибутком і обумовлює відносини між власниками і орендарями стосовно перерозподілу цього надлишку.
Слід розрізняти ренту і орендну плату.
Рента представляє собою плату
лише за користування землею, але на
ділянці можуть бути розташовані певні
будівлі і споруди. За право користування
ними орендар сплачує певний відсоток
а також амортизаційні відрахування.
Тому орендна плата це:
R – рента. А.в. – амортизаційні відрахування.
2. Монополія на землю як об’єкт господарювання. Причиною існування диференційної ренти є монополія на землю, як об’єкт господарювання. Це означає, що на термін дії юридично оформленого договору оренди орендар є монополістом, тобто має монопольне право господарювати на цій ділянці землі. Умовою є різна родючість окремих ділянок (гірші, середні, кращі). Особливістю ціноутворення в сільському господарстві є те, що ціни на сільгосппродукцію формуються на гірших ділянках. Інакше не будуть задіяні гірші ділянки в наслідок чого суспільство не задовольнить потреби сільгосппродукції.
Також деферента 1 може бути розрахована не за родючістю, а за місцем положення. Під місцеположенням ми розуміємо віддаленість ділянок від ринків збуту і від транспортних розв’язок.
Деферента 1 утворюється лише на середніх і кращих ділянках і привласнюється землевласником.
Існують два шляхи ведення сільського господарства: екстенсивний та інтенсивний.
Наслідком інтенсивного виступає диференційна земельна рента другого роду. Вона може з’явитись навіть на гірших ділянках і до закінчення дії договору привласнюється орендарем.
Умовою отримання деференту 2 виступають додаткові вкладання капіталу в конкретну земельну ділянку.
Джерелом диференційної земельної ренти є додаткова вартість, яка створюється найманими робітниками в сільському господарстві.
Причиною існування абсолютної земельної ренти є монополія приватної власності на землю. Умовою існування абсолютної земельної ренті є більш низька органічна будова капіталу в сільському господарстві. Тому вартість виготовленої сільгосппродукції вища за ціну виробництва. Різниця між ними і утворює абсолютну земельну ренту.
Джерелом абсолютної ренти є неоплачена праця найманих робітників в сільському господарстві.
Диференційна рента другого роду обумовлена різницею в продуктивності додаткових вкладень капіталу в одну і ту ж ділянку землі. Джерелом диференційної ренти є додаткова праця найманих робітників.