- •Матеріальне виробництва як основа існування та розвитку суспільства. Процес праці та його прості моменти.
- •Спосіб виробництва
- •Економічна система.
- •4. Економічні закони розвитку суспільства.
- •Визначення предмету політичної економії.
- •Метод політичної економії.
- •Товарне виробництво. Причини виникнення та основні риси.
- •2. Просте та капіталістичне товаровиробництво: загальні риси й відмінності.
- •3. Товар і його валстивості: споживна вартість та вартість. Мінова вартість.
- •Двоїстий характер праці, втіленої в товарі. Внутрішні протиріччя товару.
- •Величина вартості. Продуктивність та інтенсивність праці, їх вплив на величину вартості.
- •Фрма вартості та її історичний розвиок.
- •7. Сутність і функції грошей.
- •8. Закон ваартості – основний економічний закон товарного виробництва.
- •9. Товарний фетишизм.
- •Перетворення грошей у капітал.
- •Робоча сила як товар.
- •Процес створення і зростання вартості в процесі виробництва.
- •Сукупність капіталу. Постійний і змінний капітал.
- •Норма і маса додаткової вартості.
- •Способи виробництва додаткової вартості.
- •Стадії підвищення продуктивності праці капіталізмом. Формальне і реальне підпорядкування праці капіталу.
- •Сутність заробітної плати.
- •Форми і системи заробітної плати.
- •3. Рівень з/п та закономірності її змін. Номінальна та реальна з/п.
- •Зміст і типи відтворення.
- •Нагромадження капіталу.
- •Технічна, вартісна та органічна будова капіталу.
- •Концентрація та централізація капіталу.
- •Кругооборот капіталу та його три стадії.
- •Виробництво та обіг.
- •Оборот капіталу. Основний та оборотний капітал.
- •Фізичний та моральний знос основного капіталу. Амортизація.
- •Загальний та реальний оборот капіталу. Час обороту та його складові частини.
- •Оборот змінного капіталу та річна норма і маса додаткової вартості.
- •Індивідуальний та суспільний капітал, проблема їх відтворення.
- •Сукупний та суспільний продукт та його натуральна та вартісна структура. Два підрозділи суспільного виробництва
- •Умови реалізації сукупного суспільного продукту при простому відтворенні.
- •Умови реалізації сукупного суспільного продукту при розширеному відтворенні.
- •Вартість товару та капіталістичні витрати виробництва. Визначення витрат виробництва.
- •2. Сутність прибутку. Норма і маса прибутку.
- •3. Витрати виробництва і конкуренція.
- •4. Перетворення вартості товару в ціну виробництва.
- •5. Закон тенденції норми прибутку до зниження та протидіючі фактори.
- •1. Торговий капітал як відокремлена частина промислового капіталу. Купецький та торговийкапітал.
- •2. Торговий прибуток та механізм його утворення. Відшкодування витрат обігу. Власне торговий капітал і торговий прибуток.
- •3. Форми торгівлі.
- •3. Кредит та його форми.
- •4. Акціонерний капітал.
- •1. Аграрні відносини в докапіталістичних формаціях.
- •3.Абсолютна земельна рента. Монопольна рента.
- •Абсолютна та монопольна земельна рента.
- •3. Фінансовий капітал. Фінансова олігарцхія і методи її економічного планування.
- •3. Міграція капіталу: сутність, можливість і необхідність. Наслідки і сучасні явища тнк.
- •5.Державно-монополістчна стадія капіталістичної економічної системи.
ПРЕДМЕТ І МЕТОД ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ
Матеріальне виробництва як основа існування та розвитку суспільства. Процес праці та його прості моменти.
Виробництва – це процес діїї людини на речовину природи з метою створення матеріальних та духовних благ, необхідних для існування суспільства.
Головним змістом процесу виробництва є процес праці.
У процесі праці людина взаємодіє з природою, накопичує знання, досівд, підвищує свою кваліфікацію, змінюється сама людина.
Процес праці у будь-якому суспільстві включає в себе три простих моменти: працю, предмети праці та засоби праці.
Праця – процес цілеспрямованої, цілесообразної діяльності людини на речовини природи з метою завдоволення власних потреб.
Предмети праці – ті речовини природи, на я кі спрямована людська діяльність.
Засоби праці – те, за допомогою чтого людина впливає на речовини природи.
Спосіб виробництва
Сукупність предметів праці та засобів праці називають засобами виробництва. Для того, щоб засоби виробництва привести до дії необхідна робоча сила.
Робоча сила – це здатність людини до праці.
Сукупність засобів виробництва та робочої сили називають продуктивними силами суспільства. Продуктивні сили – це чинники, які забезпечують перетворення речовин природи в продукти відповідно до потреб людей, створюють матеріальниі та духовні блага, визначають зростання продуктивності праці. Існують також суспільні продуктивні сили, до яких відносять поділ праці та кооперацію. У сучасних умовах до продуктивних сил відносять науку та інформацію.
Люди здійснюють процес виробництва не поодинці, між ними створюються певні економічні виробничівідносини.
Виробниці відносини – це відносини, які об’єктивно формуються між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних та духовних благ.
Відносини, які скаладаються в процесі виробництва визначають, якими будуть відносини розподілу, обміну та споживання.
Відносини розподілу – це відносини з приводу розподілу засобів виробництва, робочої сили та предметів особистого споживання.
Відносини обміну – це відносини, які складаються в процесі обміну засобами виробництва і предметами особистого споживання.
Відносини споживання – це відносини, які складаються в процесі споживання засобів виробництва і споживання предметів, необхідних для завдоволення особистих потреб.
Сукупність, взаємозв’язок, єдність продуктивних сил та виробничих відносин, які склалися в суспільстві, устворюють спосіб виробництва.
Продуктивні сили, як відношення людей до природи, створюють зміст способу виробництва, а виробничі відносини – його соціальну форму.
Виробничі відносини можуть бути такими, що сприяють розвитку продуктивних сил, а можуть і гальмувати іхній розвиток.
Економічна система.
Економічна система – це особливим чином впорядкована система зв’язків між виробниками і споживачами матеріальних та нематеріальних благ і послуг.
Грегорі і Стюарт вважають, що «Економічна система – це сукупність механізмів та інститутів для прийняття рішень, що стосуються виробництва, доходу і споживання в межах певної економічної території».
Інші вчені (Прайєр) вважають, що на розвиток економічної системи впливають традиції, національні особливості, певні правила і норми поведінки. Але для того, щоб бути економічною системою система повинна мати 2 основних структурних елемента:
Виробничі відносини.
Продуктивні сили.
Які в сукупності взаємодії утворюють спосіб виробництва.
В економічні системі господарська діяльність завжди скоординована певним чином. Це може бути:
- Централізоване керівництво.
- Ринкова система.
- Змішана економіка.
- Перехідна економіка.
В економічній літературі існують різні підходи до типізації суспільства. Це може бути формаційний підхід (первіснообщинний, рабовласницький, феодальний, капіталістичний та соціалістичний) та цивілізаційний.