7.Методи обчислення ввп.

1) виробничий (сума валової дод.варт всіх галузей+ прод.податки за мінусом субсидій. ВВП = СУММ(ВВ-МВ)+(ПП-С) МВ – мат.витр, С-субс, ПП-прод.под.

2) метод кінцевого використання (за витратами) ВВП – сума окремих елементів сукупних витрат, здійснених в середині країни і повязаних зі створенням кінцевого продукту. ВВП=СВ+ВІ+ДЗ+ЧЕ (ЧЕ – чистий експорт, ВІ – валові внутр..інвест., СВ-споживчі витрати

3) розподільчий метод (за доходами) ВВП – сума первинних доходів створених резидентами за рік. Види доходів: з\п найманих працівників, включаючи відрахування до страхових фондів.

ВКП – валовий корпоративний прибуток (розподіляється на 3 частини –дивіденди, податок, нерозп.прибуток як власне джерело інвестування, ключаючи амортизац.) ЗД –змішений дохід, НП –неприбуткові податки, що включають податки на продукти та інші под..на виробн.. С-субсидії,

ВВП = ЗП+ВКП+ЗД+(НП-С)

ВНП=ВВП+надходження з-за кордону –платежі та фактори решти світу.

8.Номінальний, реальний ввп. Інфлювання, дефілювання ввп.

Номінальний ВВП — це обсяг виробництва, обчислений у діючих цінах. В умовах інфляції він завищує ре­зультати діяльності економіки і потребує коригування. Реальний ВВП — це обсяг виробництва, вартість якого скоригована на індекс зростання цін.

Індекс цін – показник який характеризує відношення цін поточного періоду до цін базового. Індекс цін показує як змінилися ціни у поточному періоді у порівнянні з базовим (базовий – період з яким здійснюється порівняння). Індекс цін розраховується у відсотках. Ціни у базовому періоді приймаються за 100%. Якщо цей показник виражено у вигляді коефіцієнта, то його називають рівнем цін.

Існує кілька методів розрахунку індексу цін.

1. Обсяги виробництва фіксуються на рівні базового періоду. Такий метод розрахунку отримав назву індексу Ласпейреса:

,

де - кількість і-того товару в базовому періоді;

та - ціна і-того товару відповідно в базовому та поточному періоді.

Індекс Ласпейреса використовуються для розрахунку індексу споживчих цін. Він розраховується по стандартному набору товарів, які входять до споживчого кошика. Індекс споживчих цін – це відношення вартості споживчого кошика у поточному періоді до його вартості у базовому періоді. Недоліком такого індексу є те, що він не враховує зміну структури виробництва і споживання.

2. Обсяги виробництва фіксуються на рівні поточного періоду. Такий метод розрахунку отримав назву індексу Пааше:

,

За таким методом розраховують дефлятор ВВП. Дефлятор ВВП ­– це відношення і ВВП, розрахованого в поточних цінах, до його вартості, розрахованої у базових цінах. Дефлятор враховує зміни у структурі виробництва, проте не враховує зміни цін на імпортні товари

3. Розрахунок індексу, як середнього геометричного від двох попередніх. Такий метод розрахунку отримав назву індексу Фішера.

.

Даний індекс виправляє недоліки попередніх.

Щоб розрахувати реальний ВВП, необхідно номінальний поділити на дефлятор ВВП.

9. Циклічність як форма ек розвитку. Причини циклічних коливань. Нециклічні коливання в розвитку економіки.

Національна економіка ніколи не перебуває у стані спокою. На практиці завжди спостерігаються відхилення від стану рівноваги, які зачіпають різні ринки та сектори економіки. Тому для ринкової економіки характерна стихійність, яка проявляється у макроекономічній нестабільності: циклічних коливаннях ВВП, порушенні стабільності рівня цін (інфляції) та відхиленні рівня безробіття від його природного значення. Протягом останніх 2 століть економіка розвивається циклічно.

Економічний (діловий) цикл-рух суспільного виробництва від одного кризового явища до ін через послідовність фаз(криза, депресія, пожвавлення, підйом).

Криза: спостерігається спад вир-ва, тобто зменшення обсягів випуску продукції. Рівень зайнятості зменшується, ставка з/п знижується, ставка відсотка підвищується, знижуються темпи ек. росту;

Депресія: спад вир-ва припиняється. Рівень зайнятості падає. Обсяг інвестицій скорочується, тому що скорочується національний дохід. Ставка відсотка зменшується;

Пожвавлення. Випуск продукції збільшується до передкризового рівня, тобто спад вир-ва заміняється піднесенням. Рівень зайнятості починає зростати, ставка відсотка зростає, ціни зростають;

Підйом. Обсяги вир-ва збільшуються до нового максимального рівня, що перевершує передкризовий. Зайнятість досягає природного рівня. Ціни ростуть, ставка відсотка збільшується, ставка з/п збільшується, збільшується обсяг інвестицій, спостерігається ек. бум.

Циклічність, хоча й відновлює втрачені пропорції та економічну рівновагу, пов’язана з рядом негативних наслідків. Затяжні та глибокі спади гальмують довгострокові тенденції розвитку. А коливання ділової активності збільшують нестабільність економічної системи, що обумовлює прийняття суб’єктами економіки неадекватних рішень та бажання перестрахуватись. В результаті економіка буде відновлювати рівновагу на рівні вир-ва нижчому від потенційно можливого та при неповній зайнятості.

Причини циклічних коливань:

При вирішенні цього питання вчені поділяються на 2 групи. Одні вважають, що головними причинами є фактори,які перебувають за межами ек. системи-екстернальні (революції, сонячні плями).

Інші вважають, що головними причинами є внутрішні фактори – інтернальні (вдосконалення техніки, зміни відсоткових ставок).

Нециклічні коливання-не всі коливання ділової активності пояснюються впливом економічних циклів. Існують сезонні коливання ділової активності. Наприклад: збільшення попиту перед Різдвом .С\Г, авто промисловість, будівництво підвернені сезонним коливання.

10. Сутність та структура ек. циклу. Класифікація макропоказників відносно їхніх циклічних властивостей.

Національна економіка ніколи не перебуває у стані спокою. На практиці завжди спостерігаються відхилення від стану рівноваги, які зачіпають різні ринки та сектори економіки. Тому для ринкової економіки характерна стихійність, яка проявляється у макроекономічній нестабільності: циклічних коливаннях ВВП, порушенні стабільності рівня цін (інфляції) та відхиленні рівня безробіття від його природного значення. Протягом останніх 2 століть економіка розвивається циклічно.

Економічний (діловим) циклом-рух суспільного виробництва від одного кризового явища до ін через послідовність фаз(криза, депресія, пожвавлення, підйом).

Циклічність, хоча й відновлює втрачені пропорції та економічну рівновагу, пов’язана з рядом негативних наслідків. Затяжні та глибокі спади гальмують довгострокові тенденції розвитку. А коливання ділової активності збільшують нестабільність економічної системи, що обумовлює прийняття суб’єктами економіки неадекватних рішень та бажання перестрахуватись. В результаті економіка буде відновлювати рівновагу на рівні виробництва нижчому від потенційно можливого та при неповній зайнятості.

Криза: спостерігається спад вир-ва, тобто зменшення обсягів випуску продукції. Рівень зайнятості зменшується, ставка з/п знижується, ставка відсотка підвищується, знижуються темпи ек. росту;

Депресія: спад вир-ва припиняється. Рівень зайнятості падає. Обсяг інвестицій скорочується, тому що скорочується національний дохід. Ставка відсотка зменшується;

Пожвавлення. Випуск продукції збільшується до передкризового рівня, тобто спад вир-ва заміняється піднесенням. Рівень зайнятості починає зростати, ставка відсотка зростає, ціни зростають;

Підйом. Обсяги вир-ва збільшуються до нового максимального рівня, що перевершує передкризовий. Зайнятість досягає природного рівня. Ціни ростуть, ставка відсотка збільшується, ставка з/п збільшується, збільшується обсяг інвестицій, спостерігається ек. бум.

Для оцінки стану ділової активності використовують показники, які класифікують відповідно до їх циклічних властивостей:

3 групи макропоказників:

1.Проциклічні,мають тенденцію до зростання в період ек. піднесення та скорочення у фазі падіння (інфляція). 2.Ациклічні. Їх динаміка не пов`язана безпосередньо з діловим циклом (експорт, імпорт). 3.Антициклічні. Мають тенденцію до зростання у фазі ек. падіння та скорочення у фазі піднесення (рівень безробіття ,банкрутство).