21. Особливості структури господарського комплексу Північно-Східного економічного району. Роль машинобудування району в територіальному поділу праці.

Північно-Східний економічний район розташований на північному сході України. Включає територію Харківської, Полтавської і Сумської областей. Провідною галуззю економіки району є промисловість. Найрозвиненішими є машинобудування і металообробка. Також добре розвинені паливна промисловість, електроенергетика, легка і харчова галузі, хімічна, нафтохімічна, промисловість будівельних матеріалів.

Машинобудування спеціалізується на виробництві устаткування для електроенергетики, вугільної та залізорудної промисловості, чорної металургії, транспортних засобів, сільськогосподарських машин, приладів тощо. Найбільшим центром машинобудування є Харків. Тут розташовані підприємства літакобудування, енергетичного машинобудування, локомотиво-, тракторо-, верстатобудування, електроніки, виробництва приладів, інструментів.

У Полтаві і Конотопі розташоване електротехнічне машинобудування; в Кременчуку – виробництво будівельно-шляхових машин і вантажних автомобілів; у Сумах – електронних мікроскопів; в Лубнах, Сумах та Чугуєві – верстатобудування.

Господарства в основному спеціалізуються на вирощуванні зернових культур, цукрових буряків, соняшнику. Серед зернових культур виділяється озима пшениця. Картоплю й овочі вирощують скрізь, найбільше в приміських зонах. Тваринництво в цілому має молочно-м’ясний напрям. На південному сході розвинуте вівчарство.

22. Значення хімічної промисловості у народному господарстві України. Структура галузі та провідні виробництва.

Хімічна промисловість – комплексна галузь промисловості, яка забезпечує всі галузі господарства хімічними технологічними матеріалами та виробляє товари масового споживання.

Значення хімічної промисловості надзвичайно велике. Вона зумовлює науково-технічний прогрес інших галузей, може створювати нові матеріали з наперед заданими властивостями, сприяє найбільш повній переробці відходів інших галузей господарства, виготовляє товари народного споживання.

Підприємства гірничо-хімічної промисловості розміщуються в районах видобутку корисних копалин. Сірку видобувають у Новому Роздолі, Немирові (Львівська область), кам'яну (кухонну) сіль – у Слов’янську, Артемівську (Донецька обл.) і в Криму (Сиваська затока), калійну сіль – у Калуші (Івано-Франківська область) і Стебнику (Львівська обл.).

Основна хімія – це галузь хімічної промисловості, що включає коксохімічне виробництво, виробництво мінеральних добрив, кислот, соди.

Виробництво азотних добрив розміщується поруч з коксохімічними підприємствами (Дніпродзержинськ, Запоріжжя, Горлівка) або тяжіє до спожива.

Виробництво калійних добрив розміщено поблизу родовищ сировини (Калуш, Стебник).

Підприємства, що виробляють фосфорні добрива, працюють на імпортній (Вінниця, Одеса, Суми) та місцевій (Костянтинівна) сировині.

Виробництво сірчаної кислоти має значну сировинну базу і розміщено у Костянтинівні, Калуші, Первомайському.

Виробництво соди розміщується поблизу родовищ, оскільки це дуже матеріаломістка галузь. Основні центри – Слов’янськ, Лисичанськ, Красноперекопськ.

Промисловість органічного синтезу розвинена в Донбасі (Лисичанськ, Сєверодонецьк, Горлівка) і на Наддніпрянщині (Дніпродзержинськ, Запоріжжя). Виробництво полімерних матеріалів базується на використанні продуктів нафтопереробної, газової, коксохімічної промисловості (Донецьк, Запоріжжя, Луцьк – виробництво синтетичних смол і пластмас; Київ, Черкаси, Чернігів – виробництво хімічних волокон).Все більшого значення в Україні набувають виробництво синтетичних миючих засобів, фармацевтика. Ці галузі належать до наукоємних, тому їхні виробництва розміщені у великих містах – Донецьку, Дніпропетровську, Києві, Запоріжжі, Одесі.

Хімічна промисловість є однією з найважливіших ланок господарства України. Галузь має достатню сировинну базу і складну структуру. Значна частина продукції хімічної промисловості використовується підприємствами інших галузей як сировина і напівфабрикати.

23. Сучасна галузева структура народного господарства та тенденції її розвитку. Міжгалузеві комплекси. Народногосподарський комплекс України відзначається складною структурою: галузевою, територіальною, функціональною та організаційною. Галузева (компонентна) структура відображає співвідношення, зв’язки і пропорції між групами галузей. Головними її компонентами є дві сфери – виробнича і невиробнича. Виробнича сфера складається з окремих ланок (їх ще називають народногосподарськими галузями). Зокрема, це промисловість (добувна й обробна), сільське господарство, будівництво та ін. (Рис. 1). Сектори (ланки) виробничої сфери поділяють на галузі – крупні і вузькі. У невиробничій сфері виділяють п’ять ланок: – апарат органів державного та громадського управління; – житлово-комунальне господарство і побутове обслуговування; – охорона здоров’я, спорт, соціальне забезпечення; – освіта, культура, наука, мистецтво; – сфера фінансів, кредитування, страхування. Найголовніші з них – освіта, наука, охорона здоров’я та ін. Кожна з цих сфер виконує певні функції. Виробнича – забезпечує саму себе, невиробничу сферу та населення різноманітними засобами виробництва, товарами та послугами, а невиробнича – в основному послугами матеріального та нематеріального. Найчастіше в народному господарстві виділяють такі МВК: паливно-енергетичний, машинобудівний, хімічний, лісовий, будівельно-індустріальний, агропромисловий, транспортний, рекреаційний тощо.