
- •3. Зв'язок науки про регіональну економіку з іншими економічними науками. Її роль у подальшому розвитку економіки регіонів.
- •5. Доведіть необхідність теоретичного обгрунтування розміщення продуктивних сил та розвитку економіки регіонів.
- •6.Поясніть, у чому полягають цілі і завдання державної регіональної політики України в економічній та соціальній сфері.
- •7.Визначити основні закономірності розміщення продуктивних сил. Доведіть їх роль у підвищенні ефективності роботи існуючого і перспективного виробництва регіонів в сучасних умовах.
- •8. Визначити основні принципи розміщення продуктивних сил. Доведіть їх роль у підвищенні ефективності роботи підприємств регіонів в сучасних умовах.
- •10. Розкрити основні принципи сучасного економічного районування України. Районний господарський комплекс, його галузева структура (три групи галузей).
- •12.Сучасний стан розвитку машинобудівного комплексу. Провідні центри машинобудування. Проблеми і перспективи розвитку галузі.
- •15. Особливості структури господ. Комплексу Донецького (та всіх інших) екон. Району.Промислова спеціалізація регіону.
- •16. Роль паливно-енергетичного комплексу в економіці України, його стуктура. Основні райони видобутку вугілля. Сучасний стан, проблеми і перспективи розвитку галузі.
- •18. Сутність регіональної економічної політики. Об'єкти і суб'єкти державної регіональної політики.
- •20. Проаналізувати мінерально-сировинну базу України, показати регіональні особливості розміщення найважливіших видів мінеральних ресурсів.
- •21. Особливості структури господарського комплексу Північно-Східного економічного району. Роль машинобудування району в територіальному поділу праці.
- •22. Значення хімічної промисловості у народному господарстві України. Структура галузі та провідні виробництва.
- •24. Особливості галузевої структури господарського комплексу Придніпровського економічного району України. Його роль в економіці країни.
- •25. Місце і роль промисловості в сучасній економіці України. Провідні галузі. Форми територіальної організації промисловості.
- •26. Рослинництво України та його структура. Основні зернові й технічні культури, їх розміщення.
- •27. Роль апк Подільського економічного району в територіальному поділі праці країни.
- •28. Паливно-енергетичний комплекс України, його структура. Особливості сучасного паливно-енергетичного балансу. Проблеми розвитку комплексу.
- •29. Типи економічних районів. Сучасне економічне районування України та необхідність його вдосконалення.
28. Паливно-енергетичний комплекс України, його структура. Особливості сучасного паливно-енергетичного балансу. Проблеми розвитку комплексу.
(ПЕК) включає в себе паливну промисловість та електроенергетику.
Паливна промисловість – комплекс галузей гірничодобувної промисловості, що займається видобутком і переробкою різних видів паливно-енергетичної сировини.
Вугільна промисловість. представлена видобутком кам’яного й бурого вугілля. Вугільна промисловість є базою для розвитку електроенергетики, металургії, коксохімії.
Найбільшого розвитку промисловість має в місцях поширення кам’яного вугілля – Донбасі і Львівсько-Волинському басейні..
Нафтова промисловість. Основні родовища нафти зосереджені в Карпатській, Причорноморсько-Кримський нафтогазоносні провінціях, Дніпровсько-Донецькій нафтогазоносній області.
Газова промисловість. Великі родовища природного газу розташовані в Дніпровсько-Донецькій області: Шебелинське, Західнохрестищенське, Єфремівське. Зростає видобуток газу з дна Чорного моря.
Торф’яна промисловість розвивається у Поліссі на півночі України.
Електроенергетика – основа розвитку економіки країни. Розвиток електроенергетики, будівництво потужних електростанцій сприяють створенню нових промислових вузлів. Окремі галузі промисловості тяжіють до джерел дешевої електроенергії (електрометалургія), інші здатні обмежуватись транспортом електроенергії.
Електроенергетика. Теплові електричні станції ДРЕС: Вуглегірська, Старобешівська, Курахівська. Слов'янська, Криворізька-2, Придніпровська, Бурштинська, Запорізька, Ладижинська, Трипільська та ін. ТЕЦ: Київська ТЕЦ-5, Дарницька (Київ), Київська ТЕЦ-6, Харківська ТЕЦ-5, Одеська, Калуська, Краматорська та ін. Атомні електростанції : Південноукраїнська, Запорізька, Рівненська, Хмельницька. Гідроелектростанції (ГЕС). Основні гідроелектростанції, побудовані на Дніпрі – Дніпрогес, Кременчуцька, Дніпродзержинська, Каховська, Канівська і Київська; на Дністрі – Дністровська ГЕС-ГАЕС; у Закарпатській області – Теребле-Ріцька. Збудовано каскади невеликих ГЕС на річках Рось (Корсунь-Шевченківська, Стеблівська та ін.) і Південний Буг. У 2006 році введена в дію Ташлицька ГАЕС, добудовується Дністровська.
Проблеми й перспективи розвитку ПЕК. Відповідно до «Національної енергетичної програми» пов'язані із збільшенням масштабів геологічних досліджень традиційних видів палива – нафти, газу в Причорноморській низовині, Прикарпатті й Закарпатті, Дніпровсько-Донецькій западині. У Донецькому басейні збільшувати видобуток вугілля, технічно переоснастити й реконструювати застарілий шахтний фонд.Будувати нові блоки АЕС під землею з багаторазовим рівнем захисту.
Збільшувати виробництво електроенергії з нетрадиційних джерел. Використовувати енергію термальних вод, малих річок, вітру, сонця, морських хвиль, сірководню.
29. Типи економічних районів. Сучасне економічне районування України та необхідність його вдосконалення.
Науково обгрунтованим є об'єктивне існування двох типів економічних районів — галузевих і загальних або багатогалузевих (інтегральних).Галузеве (спеціальне) економічне районування потрібне для вивчення особливостей розміщення і проблем розвитку окремих галузей виробництва. Галузеве районування посилює наукову обгрунтованість визначення території загальних економічних районів.Загальне (інтегральне) економічне районування базується на регіональних народногосподарських комплексах, в основі яких знаходяться територіально-виробничі комплекси різного ступеня сформованості або їх складові частини.
Північно-Східний(Харків,Суми,Полтава), Столичний(Житомир,Київ,Чернігів), Центральний(Кіровоград,Черкаси), Волинський(Волинська,Рівненська), Подільський(Вінниця,Тернопіль,Хмельницьк), Карпатський(Закарпатська, Львівська, Чернівецька, І-Фр.), Причорноморський(Миколаїв, Одеса, Херсон, АРК).
30.Лісопромисловий комплекс України, його структура.Особливості розміщення целюлозно-паперової та деревообробної промисловості. Лісогосподарський підкомплекс. Він складається з двох підгалузей: лісового господарства та лісозаготівельної промисловості. Лісове господарство займається лісовідтворенням, у тому числі розширенням площ лісів, поліпшенням їх видового складу, підвищенням продуктивності лісів та їх охороною. Заліснення України становить 14,3%.Підприємства деревообробного підкомплексу розміщені у районах як лісозаготівлі, так і споживання деревини. Однією з найважливіших є лісопильна галузь, 80% підприємств якої зосереджені в Карпатському економічному районі. Найбільші підприємства в Закарпатській та Чернівецькій областях. Щороку вони переробляють 2,3 млн м3 деревини. Головна проблема галузі – відсутність сучасного обладнання. Потужності підприємств не завантажені повністю. Підприємства випускають пиломатеріали, паркет, тару тощо.Найбільші центри лісопиляння: Брошнів, Рожнятів, Вигода, Надвірна в Івано-Франківській, Чернівці, Сколе, Стрий і Турка у Львівській, Рахів і Свалява в Закарпатській, Костопіль і Сарни у Рівненській, Ковель та Камінь-Каширський у Волинській, Малин, Овруч і Коростень у Житомирській областях (350 підприємств).Целюлозно-паперова промисловість в Україні розвинена недостатньо, а тому й дефіцит паперу й картону. Виробництво їх зосереджене на Жидачівському целюлозно-паперовому комбінаті (Львівська область), Рахівській картонній фабриці (Закарпатська область), Херсонському целюлозному заводі, паперовій фабриці в Понінці (Хмельницька область) і Малині (Житомирська область), Ізмаїльському целюлозному комбінаті.Ще є: Фанерна промисловість, меблева промисловість, виробництво будівельних матеріалів із дерева Лісохімічний підкомплекс.Перспективи розвитку лісового комплексу пов'язані із зменшенням використання ділової деревини в окремих галузях господарства, поглибленням комплексної переробки деревини, розширенням використання її замінників. Збільшення виробництва паперу, картону, деревно-стружкових плит, меблів.