17.Поясніть, чому радянська історіографія називала визвольні змагання в Україні 1917-1920 років контрреволюцією?

1917—1920 pp. — один з героїчних і драматичних періодів в історії українського народу. У цей час у запеклій і безжальній боротьбі зійшлися численні претенденти на владу в Україні, зброєю вирішуючи, хто і яка форма правління мають право на утвердження. Події цього періоду були революцією не лише соціально-економічною, а й національною. У 1917—1920 pp. процес національного будівництва зробив значний крок уперед. Було проголошено Українську Народну Республіку. Проте Україна втратила шанс уже на початку XX ст. стати незалежною демократичною державою.Радянська історіографія національно-визвольні змагання українського народу 1917—1920 pp. назвала "контрреволюцією".У період 1917–1921 рр. Відновлення державної незалежності України сприяло рішучій відмові дослідників від стереотипів радянської історіографії, яка розглядала революційні перетворення в Україні лише під кутом здійснення соціалістичної революції та “тріумфального” встановлення радянської влади в Україні, а діяльність національних урядів як контрреволюційні дії української буржуазії. Встановлення радянської влади в Україні слід трактувати однозначно як насильницьке насадження більшовиками радянського режиму. Це виявилося для більшовиків нелегкою справою, адже це був період протистояння і жорстокої боротьби, а не “тріумфальна хода радянської влади”, як це трактувалось радянською історіографією. З трьох збройних походів на Україну перші два були невдалими, закріпитись надовго їм тут не вдалось.

18. Поняття "перебудова", що виникло у сер. 80-х років, з часом зазнало трансформації, набуло розпливчатості і невизначеності. Як би ви визначили суть і зміст цього поняття?

Перебудова- це політичний курс КПРС, який розпочався у 1985 р. і спрямований на оздоровлення суспільно-політичної, економічної та ідеологічної сфер життя.

Перебудова відбувалася в два етапи:

1-й етап(1985-1988) – період розробки структури перебудови, здійснення перших економічних реформ, визрівання політичного курсу перебудови:

Квітень 1985 р. - програма приско­рення соціально-економічного розвитку

країни, яка передбачала:

> до 2000 року створити виробничий по­тенціал, що дорівнював би вже створено­му за 70 років радянської влади;

> вирішити традиційні соціальні пробле­ми - продовольчу, житлову, забезпечення населення товарами повсякденного вжитку.

Червень 1987 р. - реформа М.Риж-кова - Л.Абалкіна.

Сутність реформи виражена в трьох "С" - самостійність, самоокупність, самофінан­сування.

У результаті: програма виявилася утопіч­ною і свідчила про нерозуміння керівницт­вом глибини соціально-економічної кризи. Перш ніж проводити прискорення, необхід­но було здійснити глибоку перебудову всьо­го господарського механізму.

Замість очікуваного прискорення темпів економічного розвитку, продовжувалося їх падіння, загострювалися соціальні проблеми.

2-й етап (1988-1991) – період активних політичних перетворень, курс на перехід до регульованої ринкової економіки

-прийнято рішення про кардинальне реформування політичної системи, взято курс на гласність.

- проведення перших демократичних виборів до Верховної Ради

-погіршення економічної ситуації

-неспроможність союзних структур здійснювати ефективне управління економікою республіки.

-перехід до регульованої ринкової економіки.

У результаті безсистемна перебудова призвела до розвалу народного господарства, зростання інфляції, розбалансованості економіки.