27. Безробіття, його причини та види. Природна норма безробіття.

Закон Оукена. Особливості безробіття в Україні

Проблема безробіття є характерною рисою ринкової економіки. Вона має особливо велике значення для України. Оскільки економіка нашої країни не спроможна утримувати велику кількість незайнятих.

Зростання кількості безробітних збіглося з ухваленням нового Податкового кодексу, одним із нововведень якого стало обмеження прав дрібних підприємців, зокрема, і щодо сплати єдиного податку, а також винайму робочої сили. До ухвалення кодексу низка аналітиків попереджали, що саме малий бізнес зазвичай є більш мобільним зі створення нових робочих місць, і що обмеження бізнесових можливостей дрібних підприємців може призвести до збільшення кількості безробітних.

Рівень зареєстрованого безробіття в цілому по Україні на 1 травня 2011 становив 2,1% населення працездатного віку. Про це свідчать дані Державного комітету статистики України.

Кількість зареєстрованих безробітних на 1 травня 2011 становило 579,9 тис. осіб

Важливе також питання сільського безробіття на Україні. У прогнозах початку 90-х років очікувався різкий сплеск безробіття в містах у підсумку розвалу промисловості, що сформувалася за радянський період (гігантські підприємства, що працювали в основному на оборону, виявилися нездатні адаптуватися до ринкових відносин)

Проблема працевлаштування молоді полягає сьогодні не стільки у

відсутності робочих місць, як у нездатності держави, роботодавців і самих

молодих спеціалістів знайти спільну мову. Роботодавці, зазвичай, бажають

відразу мати відданого суперпрофесіонала, який був би готовий працювати за

середню зарплату 12 годин на день без вихідних. Натомість молоді невіддані

несуперпрофесіонали бажають здебільшого протилежного.

Вимоги роботодавців до майбутніх робітників щороку стають усе

жорстокішими. До переліку стандартних вимог на сьогодні входить не лише

обов’язковість відмінного навчання, а й досконале знання комп’ютера та

принаймні однієї іноземної мови. Окрім того, все більшого значення працедавці

надають наявності у претендентів на працевлаштування практичного досвіду

роботи.

Приховане безробіття означає, що на підприємствах є надлишкова

кількість працівників. Така неповна зайнятість працездатного населення

спостерігається тоді, коли працівники підприємства переводяться на роботу в

умовах неповного робочого дня, а також, коли працівники перебувають у ви-

мушених відпустках без збереження чи з частковим збереженням заробітної

плати.

28. Суть інфляції, її причини та види. Наслідки інфляції.

Інфляційна ситуація в Україні

Суть інфляції полягає в тому, що національна валюта знецінюється по відношенню до товарів, послуг та іноземної валюти. Інфляція є своєрідним  прихованим податком, зокрема, на заощадження, вона звужує можливості нагромадження.

Інфляція, особливо в умовах істотного росту цін, підсилює соціальну диференціацію населення, розрив між крайніми групами одержувачів доходів.

У 1992-1995 рр. спостерігалася гіперінфляція, яка призвела до значного поширення бартерних відносин та збільшення значення американського долара. За цей час інфляція досягла свого піку в 1993 році, і становила 10256%. Подальші зміни пов'язують перш за все із введенням  нової грошової одиниці – гривні. Найменший рівень інфляції зареєстрований у 2002 р.(99,4%), проте під впливом світової економічної кризи ситуація докорінно змінюється. Вже в 2003 р. становить 118,2%., потім простежується тенденція до спаду  і знову зростання цін.

2004 рік характеризується постійним зростанням соціальних виплат населенню, значним зростання вартості енергоносіїв, що в свою чергу призвело до зростання цін на продукцію.

У 2005 році спостерігається різке зростання внутрішніх цін до світового ринку. Тому підвищення цін уже в 2006 році пов’язують перш за все із розбалансуванням внутрішнього ринку продовольства.

Можемо зазначити також те, що 2009 рік, в свою чергу, характеризувався зниженням цін на продукти харчування, але, водночас, зростання тарифів на житло, воду, газ та електроенергію.

Для 2010 року характерне зростання цін як і на продукти харчування, так і на комунальні послуги, що зокрема пов'язане із зростанням ціни на газ на 50%. Також відбувається зростання номінальних доходів населення на 17,8%, при цьому наявний дохід, який може бути використаний населенням для придбання товарів і послуг збільшився на 21,2%. 

Протягом 2008 року відбулося рекордне зростання цін, яке не спостерігалася ще з 2000 року. Інфляція споживчих цін прискорилася з 14,2% в 2007 році - до 30,2% у 2008 року. Щомісяця, за цей період споживчі ціни зростали на 2-4%. Головною причиною став відбиток світової економічної кризи, що не минув і України. Зміни цін пояснюються переважно зовнішніми чинниками: збільшення виробництва біопалива, що зумовило різке зростання світових цін на сільськогосподарські товари; підвищення цін на імпортований газ та постачання із Росії продукції тваринництва. Харчова промисловість та сільське господарство України, як виявилось, не були пристосованими до нових ринкових умов. Проте, головним чинником інфляції стала стимулююча монетарна політика. Велика різниця між процентними ставками в Україні і за кордоном, стимулювала значні потоки капіталу в Україні. Ще одним чинником стали високі соціальні витрати і значне підвищення оплати праці в бюджетному секторі. Зростанню інфляції сприяло зростання доходів бюджету. Водночас спостерігалося зростання видатків з 51% у 2007 році - до 57%  у 2008 році.

Потім простежується уповільнення інфляції, це зумовлено тим, що НБУ зобов’язав комерційні банки розміщувати резерви у розмірі 20%   на окремих рахунках нерезидентів [5].

Підсумовуючи, слід підкреслити, що на розвиток інфляції в Україні різним чином впливають і впливали як внутрішні, так і зовнішні фактори. В до кризовий період простежувався відносно невеликий рівень інфляції, проте під впливом світової економічної кризи ситуація змінюється не в кращу сторону. Стимулююча монетарна політика, як виявилося не принесла очікуваних результатів. Проте з 2009 року простежується динаміка до спаду загального рівня цін, який коливається в межах 100,9 – 99,5.

Тому, у складній економічній ситуації важливу роль повинен відіграти комплекс державних заходів, спрямований на врегулювання грошового обігу, зменшення грошової маси, припинення не помірного зростання цін, тобто використання антиінфляційної політики. Основними методами антиінфляційної політики повинно бути зниження дефіциту державного бюджету, припинення фінансування збиткових підприємств, зменшення не продуктивних витрат, фінансування бюджетного дефіциту шляхом емісії державних цінних паперів, контроль за зростанням заробітної плати, підтримка стабільності грошової одиниці як всередині так і зовні, досягнення цілей стабільного зростання економіки тощо.

Серед ефективних методів боротьби з інфляцією виділяють наступні: контроль за грошовою масою; стабілізацію інфляційних очікувань населення; збільшення ступеня товарності економіки; зменшення податків; регулювання валютного курсу. 

Для сприяння економічному зростанню та зайнятості монетарна політика має бути орієнтована на довгострокові цілі, необхідна стабільність національної грошової одиниці.