МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Дніпропетровський національний університет

Н.П.Волкова, А.Д.Шевченко

ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОГО ШКІЛЬНИЦТВА ТА ПЕДАГОГІКИ

Ухвалено вченою радою університету

як навчальний посібник

Дніпропетровськ

РВВ ДНУ

2003

ББК 74.00я73

В 67

Рецензенти: канд. пед. наук, доц. С. В. Крамаренко

канд. психол. наук, доц. О.В. Шевяков

В 67 Волкова Н.П., Шевченко А.Д. Історія українського шкільництва та педагогіки: Навч. посіб. – Д.: РВВ ДНУ, 2003.- 60с.

Викладені загальні питання історії українського шкільництва. Висвітлений розвиток педагогічної думки від найдавніших часів до наших днів.

Для студентів педагогічних спеціальностей університету. Може бути корисним для слухачів інститутів підвищення кваліфікації учителів, учнів та викладачів педагогічних училищ.

 Волкова Н.П., Шевченко А.Д., 2003

ВИХОВАННЯ Й НАВЧАННЯ У ПЕРВІСНИХ ТА РОДОВИХ ПЛЕМЕН НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

Навчання й виховання дітей праукраїнців¹ епохи палеоліту

Землі сучасної України з найдавніших часів заселялися людьми. Матеріальні свідчення, що залишило прадавнє населення на території сучасної України, дозволяють реконструювати суспільні взаємини, які існували ще у дородових племен. Археологами віднайдено і досліджено більше 60 пам’яток ранньопалеолітичного часу, майже стільки ж пам’яток середнього та пізнього палеоліту на території нашої країни.

На території України відкрито немало стоянок первісних людей. Найбільш відомі: Кодацька (біля Дніпропетровська), Межирічі (Черкащина), Гінцівська (Полтавщина), Городище (біля Павлограда), у с.Добронічівка на Київщині.

Відкриття українських археологів змушують переглянути питання про термін і шлях заселення України та Східної Європи, початок яких переноситься в часі на мільйони років у глибину історії (наприклад, стоянка Королеве в Закарпатті). Крім археологічних знахідок джерелом сучасних знань про виховання у найдавніші часи слугують дослідження етнографів, мовознавців, палеографів, антропологів, вивчення ізольованих примітивних племен.

За сучасними даними, історія людини на Землі розпочалась близько трьох мільйонів років тому. Населення палеолітичного² періоду вело мандрівний спосіб життя, переходячи з місця на місце в пошуках їжі, полюючи. Основою його організації стали роди (об’єднання окремих родин, пов’язаних кровними зв’язками; мали спільне майно – пасовиська, отари, худобу; очолювали старшини) і племена (об’єднання родів; мали свою мову, звичаї, вірування, побут).

Формування підростаючого покоління населення України епохи палеоліту і підготовка його до життя відбувалися відповідно до загальних законів і закономірностей, традицій і особливостей родового й племінного виховання.

Виховання дітей мало наслідувальний характер, проте вже існували заборони – застереження: “Обережно, можеш пошкодитись; не смій, залиш у спокої” тощо. Беручи безпосередню участь в усіх видах діяльності дорослих, діти поступово вростали в суспільство. Виховання здійснювалось в процесі трудової діяльності шляхом наслідування. Виділяли три вікові групи: діти й підлітки, повноцінні й повноправні учасники життя (здобували засоби для життя, народжували дітей) та старики (передавали досвід дітям через легенди, казки, бувальщину, пісні, ритуали, закони тощо).

Через панування групового шлюбу батько залишався невідомим і провідна виховна роль належала матері. Основними формами материнського впливу на дитину були пестощі, годування, формування певних рис характеру. Матріархат¹ тривав протягом всіх етапів палеоліту. Це був період, коли склалися перші уявлення про жінку–матір (від неї вівся родовід), її роль у вихованні дітей.

Діти виховувались під орудою матері до 5-6 років. Потім хлопчики й дівчатка розділялися. Хлопці передавалися до чоловічих жител, дівчата – до жіночих, де вони виховувалися стариками, старшими дітьми до повноліття. Незважаючи на відсутність парної сім’ї, хлопці набували необхідного статевого виховання, переймали риси характеру дорослих, знайомились з чоловічими видами діяльності (полювання, виготовлення зброї, знарядь), залучались до чоловічих розваг тощо. Зростання дівчат відбувалося в жіночих житлах, процесі засвоєння праці жінок. Виховання ще не стало окремою формою суспільної діяльності, здійснювалось в дусі віри магічним діям, забобонів, прикмет, що здійснювалося в сім’ї. Основними методами родинного виховання дітей населення України епохи палеоліту були пояснення, наслідування, переконання, заохочення й спонукання.

Поступово, під впливом економічних змін, рід утратив своє значення, розпавшись на малі родини, які мали своє господарство, житло, поле, худобу.

Поступово виховання ставало окремою формою суспільної діяльності, забезпечуючи передачу первинного досвіду виховання, етнізації і соціалізації дитини в давній сім'ї і суспільстві, що у майбутньому допоможе українському народові зберегти риси національної належності, самобутності й менталітету².