Психолого-педагогічний експеримент

Психолого-педагогічний експеримент - метод, що забезпечує простежування змін психологічних характеристик дитини в процесі активного педагогічного впливу дослідника на особистість.

Він дає змогу не тільки реєструвати факти, а й завдяки створенню спеціальних ситуацій розкривати закономірності, механізми, динаміку, тенденції психічного розвитку, становлення особистості, виявляти можливості оптимізації даного процесу. Саме тому метод широко застосовують до вивчення умов, принципів, способів формування особистості дитини, поєднуючи психологічні дослідження з педагогічним пошуком та проектуванням найефективніших форм навчально-виховного процесу.

Під час експерименту вносяться необхідні корективи у навчально-виховний процес. При цьому видозмінені явища навчання і виховання (умови, форми, засоби, зміст, методи роботи вчителя і учнів) можуть бути відтворені і повторені стільки разів, скільки це потрібно для перевірки сформульованої гіпотези.

Згідно з методикою психолого-педагогічний експеримент передбачає три етапи:

1. Констатуючий експеримент першого порядку. Він спрямований на встановлення існуючих на момент експерименту характеристик та властивостей досліджуваного явища. В ньому беруть участь основна і контрольна групи. Основну групу задіюють у всі процедури експерименту, піддаючи її всьому циклові формуючих впливів. Контрольна є еталоном, взірцем, за яким оцінюють розвиваючий та формуючий ефект експерименту. Завдяки цьому дослідження відбувається в паралельному режимі.

2. Формуючий експеримент. Реалізується за допомогою спеціально побудованої дослідником експериментальної моделі розвиваючих та формуючих впливів на предмет дослідження. Може поєднувати в собі різні процедури: навчальні, ігрові, практичні тощо. Особливо важливою при цьому є аналітична модель «розвиваючого ефекту» експерименту - своєрідний «ідеальний образ» сподівань дослідника щодо результатів експерименту. Цю модель педагог, психолог спеціально конструюють та вибудовують на підготовчому етапі дослідження, включаючи в дослідження основну групу учасників.

3. Констатуючий експеримент другого порядку. На цьому етапі організують «контрольне» дослідження, залучивши обидві групи учасників (основну та контрольну). Метою його є фіксація показників з досліджуваного об’єкта після проведення процедури формуючих впливів. Показники контрольної вибірки використовують як еталон для з’ясування формуючого ефекту, досягнутого в роботі з основною групою. Далі результати дослідження піддають відповідному аналізу та використовують для встановлення або обґрунтування певних закономірностей розвитку психологічних властивостей особистості.

За місцем проведення розрізняють лабораторний і природний педагогічний експеримент.

Лабораторний експеримент. Відбувається в штучних умовах, коли експериментатор спеціально організовує ситуацію для з’ясування явища або окремих його характеристик, ініціює очікуваний процес і моделює штучно всі необхідні для цього умови. Він дає змогу точно враховувати досліджувані зовнішні впливи (силу, тривалість, послідовність подразників або їх комбінацій) та реакції-відповіді (дії та висловлювання) людини на ці подразники.

Результати лабораторного експерименту аналізують, враховуючи його особливості: штучність експериментальної ситуації; аналітичність та абстрактність процедури експерименту; ускладнюючий ефект впливу експериментатора на хід і наслідки експерименту. Експеримент завжди доповнюють певними методичними засобами, що дає змогу розширити дослідницьку сферу експерименту й підвищити ефект дослідження в цілому.

Природній експеримент. Він запропонований російським психологом О.Ф.Лазурським (1874-1917). Проводять його в звичайних життєвих умовах; піддаючи експериментальному впливу умови, в яких досліджувана діяльність, об’єкти експерименту спостерігають в їх природному вияві. Вибір природної ситуації не може бути спонтанним, випадковим. Дослідження відбувається згідно із підібраними умовами, що відповідають цілям дослідження, а досліджувані процеси протікають природно та послідовно, без втручань експериментатора. Цей вид експерименту поєднує у собі позитивні риси спостереження і лабораторного експерименту, однак, порівняно з лабораторним, є менш точним і тому нерідко доповнюється ним.

На відміну від педагогічного спостереження педагогічний експеримент дає змогу штучно відокремити досліджуване явище від інших, цілеспрямовано змінювати умови педагогічного впливу на вихованців, повторювати окремі педагогічні явища приблизно в таких же умовах.

Зафіксовані дані експерименту піддають кількісній, математичній обробці, перевіряють результатами спостережень та застосуванням інших методів дослідження, іноді контролюють повторним проведенням експерименту.