
- •Лекція 1 Опори валів осей (продовження). Несуча здатність підшипників кочення за статичною та динамічною вантажопійомністю.
- •Література
- •Муфти. Призначення, класифікація та розрахунок. Глухі, компенсууючі, керовані та самодіючі муфти.
- •Література
- •З’єднання. Загальні відомості. Заклепочні з’єднання.
- •Література
- •Зварні, клейові та паяні з’єднання. Конструкція. Розрахунок на міцність.
- •Література
- •Зварні, клейові та паяні з’єднання. Конструкція. Розрахунок на міцність.
- •Література
- •Нарізні з’днання. Класифікація різей. Типи крипільних деталей. Момент загвинчування, к.К.Д. І умови самогальмування.
- •Література
- •Зварні, клейові та паяні з’єднання. Конструкція. Розрахунок на міцність.
- •Література
- •Нарізні з’єднання (продовження). Розрахунок гвинта навантаження осьовою силою. Розрахунок з’єднаь, навантажених зсуваючим зусиллям в площині стику. Розрахунок групового з’єднання.
- •Література
- •Клемові з’єднання. Шпонкові, шліцьові, клинкові та профільні з’єднання. Конструкція методика розрахунку.
- •Література
- •Пружини. Ущільнення, мастильні матеріали та змащувальні пристрої. Класифікація. Матеріали та розрахунок
- •Література
- •Основи конструювання.Основні поняття проектування і конструювання. Етапи створення технічних об’єктів. Види виробів та їх характеристики. Загальні вимоги до машин та їхніх елементів.
- •Література
Література
Решетов Д.Н. Детали машин: Учебник для студентов машиностроительньїх и механических специальностей вузов.- 4-е изд., перераб. и доп.- М- Машино-строение, 1989.-496 с.
Иванов М.Н. Детали машин: Учеб. для студентов вьісш. техн. учеб. заведений.- 5-е изд., перераб.- М.: Вьісш. пік., 1991.- 383 с.
Заблонский К.И. Детали машин.- К.: Вища шк. Головное изд-во, 1985.-518 с.
Иосилевич Г.Б., Строганов Г.Б., Маслов Г.С. Прикладная механика: Учеб. для вузов/ Под ред. Г.Б.Иосилевича. - М: Вьісш. шк., 1989. - 351 с.
Эрдеди А.А., Эрдеди Н.А. Техническая механика. Детали машин: Учеб. для машиностр. спец, техникумов. - М.: Вьісш. шк., 1992. - 272 с.
Прикладная механика: Учеб. пособие для вузов/ Руков. авт. кол. проф. К.И.Заблонский. - 2-е изд., перераб. и доп.- К.,: Высшая шк. Головное изд-во, 1984.-280 с.
Лекція 4
Зварні, клейові та паяні з’єднання. Конструкція. Розрахунок на міцність.
Зварні з'єднання
Зварні з'єднання належать до нерознімних з'єднань, утворюються за рахунок міжатомних зв'язків між звареними деталями при нагріванні або деформуванні і є найбільш досконалими, оскільки краще за інші наближають з'єднання до суцільних деталей. За видом джерела енергії, способом розігрівання металу існують різні способи зварювання. Найпоширеніші газове, електродугове, контактне, дифузійне зварювання.
Контактне електрозварювання відбувається за рахунок розігрівання стику деталей невеликої товщини теплотою, яка виділяється при проходженні електричного струму. Газове зварювання супроводжується оплавленням матеріалу деталей і дроту присадочного металу високотемпературним газовим полум'ям. Воно застосовується для зварювання деталей невеликих товщин або при ремонті виробів з чавуну, бронзи, алюмінієвих та інших сплавів.
Електродугове зварювання - це різновидність зварювання оплавленням. Джерелом енергії в цьому випадку є електрична дуга. При електродуговому зварюванні з'єднання відбувається за рахунок металу електрода або металу з'єднуваних деталей. За технологічним використанням дугове електрозварювання поділяється на автоматичне (сила струму І = 1000...3000 А), яке використовується в загальному машинобудуванні, напівавтоматичне і ручне (сила струму І = 200...500 А), що застосовується в ремонтному та індивідуальному виробництві.
Широке використання зварювання деталей у машинобудуванні пояснюється його перевагами порівняно з іншими видами нерознімних з'єднань:
менша (приблизно на 20%) витрата матеріалу порівняно з заклепочними З'єднаннями;
мала трудомісткість і висока продуктивність зварювальних робіт;
низька вартість (в 1,5...2 рази дешевше порівняно з литими деталями і поковками);
- можливість автоматизації процесу.
До недоліків зварних з'єднань належать залишкові температурні напруження, які знижують здатність чинити опір при вібраціях і ударному навантаженні, і нестабільність якості шва, яка зменшується при автоматизації процесу.
Залежно від взаємного розміщення зварених деталей з'єднання дуговим або газовим зварюванням розрізняють стикові (рис. 9.1,а), кутові (рис. 9.1,6), таврові (рис. 9.1,в) з'єднання і з'єднання внапуск (рис. 9.1,г). У свою чергу, кожний вид з'єднань залежно від кількості швів, форми розробки кромок з'єднуваних деталей тощо, У1 - У15, таврові ТІ - Т16, внапуск НІ - Н8 (рис. 9.1).
При зварюванні деталей у з'єднання можуть застосовуватись два типи зварних швів: стиковий (рис. 9.2) і кутовий (рис. 9.4). Основними параметрами швів є його довжина і товщина (для стикового шва) та довжина і катет шва k «5 (рис. 9.4) для кутового шва.поділяються на: стикові - СІ - С25, кутові
Рис. 9.1. Основні види зварних
з'єднань: а
- стикові; б - кутові; в - таврові; г -
внапуск
номер ГОСТа (ГОСТ 5264-80), вид зварного з'єднання (наприклад, У8, ТЗ), розмір катета (наприклад, (\$, М) і конструктивні особливості шва (може бути відсутній).Розрахунок зварних з'єднань. Розглянемо спочатку розрахунок стикових зварних з'єднань. При роботі стикового з'єднання можливі такі види руйнувань з'єднання (рис. 9.2):
Рис. 9.2. Схема стикового
з'єднання
1)по самому шву (лінія 1-1);
2)по місцю сплавлення шва з основним металом (лінія 2-2);
3)по лінії 3-3 у зоні термічноговпливу, в якій в результаті нагрівання при зварюванні можуть змінюватись механічні властивості матеріалу.
Практикою експлуатації зварних стикових з'єднань встановлено, що їх руйнування відбувається переважно в зоні термічного впливу. Тому розрахунок на міцність таких з'єднань прийнято виконувати за розмірами перерізу деталі в цій зоні. Розрахунок стикового зварного з'єднання проводять як суцільної деталі з тією різницею, що за допустимі приймають допустимі напруження для зони
термічного впливу [ ]:
(91)
де [ ]р - допустимі напруження розтягу основного металу.
Таким чином, розрахунок стикового з'єднання, зображеного на рис. 9.2, зводитиметься до наступного.
Напруження розтягу (стиску):
Зварні з'єднання внапуск виконують, як правило, кутовими швами. За розміщенням шва відносно навантаження розрізняють флангові, лобові, косі та комбіновані шви. Внаслідок нерівномірності розподілу напружень по довжині шва (рис. 9.3,а,б) їх довжина повинна бути обмежена (наприклад, для флангових швів < (50...60) к, де к - катет шва).
Флангові шви з'єднання внапуск працюють на зріз (рис. 9.4,а). При цьому руйнування відбувається по лінії m-m, де площа зрізу найменша. Висота шва h< 0,7<k Розрахунок таких з'єднань ведеться за формулою: }
(9.2)
де - довжина шва; = (0,5...0,65) - допустимі напруження зварного шва на зріз.
9.4. Паяні та клейові з'єднання
Паяні з'єднання - це нерознімне з'єднання за рахунок сил молекулярної взаємодії між деталями і припоєм. Припій - це сплав або метал, який вводиться в розплавленому стані між деталями і має нижчу температуру плавлення, ніж
з'єднувані деталі. Відмінність паяння від зварювання у відсутності розплавлен-ня деталей, що з'єднуються.
Міцність паяного шва вища за міцність припою за рахунок розчинення (дифузії) в ньому металу деталей і внаслідок стиснення деформацій у шві.
Пайкою з'єднують деталі різної форми (листи, стержні, труби тощо) з однорідних або різнорідних матеріалів (чорних і кольорових металів, сплавів, кераміки, скла тощо). Неметалічні матеріали при цьому попередньо покривають шаром срібла або графіту з наступним покриттям шаром міді гальванічним способом.
Тип паяного з'єднання визначається формою і розміщенням деталей та навантажень і може виконуватись: внапуск, встик, втавр, вдотик тощо.
Припої повинні бути легкоплавкими, мати достатньо високі міцність, пластичність, непроникність. Коефіцієнти лінійного розширення з'єднуваних деталей і припою не повинні сильно різнитися. Найпоширеніїїшми з них є: сплави олова і свинцю ПОС 61, ПОС 40, ПОС 50, ПОС 10 тощо; олова, свинцю і кадмію (ПОСК); олова, свинцю і сурми (ГОСТ 21930-76*); срібні, олов'яні та олов'яно-свинцеві з вмістом срібла до 10% (ГОСТ 19738-74*); мідно-цинкові сплави.
Розрахунок паяних з'єднань проводять за номінальними напруженнями. Границя міцності на зріз для олов'яно-свинцевих припоїв залежно від матеріалу деталей тзр = 22...32 МПа, на розтяг - для більшості марок сталей на 30...40% вище тзр.
Клейові з’єднання - це з'єднання неметалічною речовиною за рахунок поверхневого зчеплення (адгезії) і внутрішніх міжмолекулярних зв'язків (когезії) в шарі клею.
Перевагами цих з'єднань є: можливість з'єднання деталей з різнорідних матеріалів, з'єднання тонких листів, менша концентрація напружень, можливість забезпечення герметичності. Основний недолік клейових з'єднань -низька теплостійкість, для більшості клеїв не перевішує 60° С (250° С для теплостійких).
Вибір клея залежить від матеріалів, які потрібно склеїти, і робочих температур. Метали і сплави склеюються між собою і різними неметалевими матеріалами клеями БФ2, БФ4 (розчини синтетичних смол у спирті чи ацетоні), які забезпечують границю міцності при зсуві тв > 10 МПа. Епоксидні клеї ЗД-5, ЗД-6 (гв > 4...5 МПа) застосовують для склеювання сталі, міді, алюмінію та його сплавів, пластмас. Для склеювання інструмента застосовують клеї на епоксидній основі ТКЛ-75 і ВК-28 (тв відповідно дорівнюють 22,0 та 12,0 МПа); на основі епоксидних смол, кремнію та органічних матеріалів - ТКМ-75, ВК-13 та інші.
Рис. 9.4. Напруження, що виникають у кутових швах
Розглянемо кутник (рис. 9.5), приварений двома швами довжиною l1 і 12 до пластини і навантажений зусиллям F, прикладеним по центру ваги перерізу кутника. Необхідно підібрати довжину зварних швів з умови рівноміцності.
Запишемо умову міцності для двох швів довжиною її і 12:
де через F1 і F2 позначені зусилля зрізу в швах відповідно довжиною l1 і 12. Звідси маємо:
(9.3) З рівняння рівноваги з'єднання відносно осі О:
(9.4) З виразів (9.3) і (9.4):
Сумарну довжину швів можна знайти з умови міцності:
У лобових швах зварного з'єднання внапуск (рис. 9.4,6) виникають нормальні напруження розтягу а на площадках, перпендикулярних до напрямку дії зусилля, і дотичні напруження зрізу т. Але, виходячи з практики експлуатації зварних з'єднань, прийнято проводити розрахунок цих з'єднань по перерізу m-m, тобто умова міцності цих з'єднань буде мати вигляд (9.2).
Р ис. 9.5. З'єднання фланговими швами Рис. 9.6. До розрахунку лобових
швів на міцність
Для прикладу наведемо розрахунок зварного з'єднання двох зварених смуг, навантажених зосередженою силою F і моментом М (рис. 9.6). Виходячи з умовного розрахунку з'єднання на зріз матимемо умову міцності у такому вигляді:
де момент опору небезпечного перерізу шва; Аш = 0,7kh
площа небезпечного перерізу шва.
Зварне таврове з'єднання може бути виконане двома типами швів: стиковим (рис. 9.7,а) і кутовим (рис. 9.7,6). Залежно від виду шва умови міцності матимуть різний вигляд.
Рис. 9.7. Схема до розрахунку таврового з'єднання
Для з'єднання, виконаного кутовим швом, умови міцності приймуть вигляд:
на розтяг -
на згин -