11.12. Генеральна і вибіркова сукупність, порядок їх визначеня

Розробка методичної частини програми соціологічного дослі­дження включає вирішення питань методики і техніки дослідження, вибір найбільш прийнятних методів збирання, обробки й аналізу первинної інформації. У вирішенні цих питань вихідним є визна­чення генеральної та вибіркової сукупностей. Генеральна – це вся сукупність явищ, об'єктів (одиниць досліджуваного об'єкта), стосо­вно яких досліджується проблема. Пізнати всю генеральну сукупність дуже важко. За великої кіль­кості досліджуваних одиниць об'єкта таке вивчення потребуватиме великих матеріальних, фінансових витрат та затрат часу. Вирішити цю проблему допомагає знання того, що найбільш суттєві якості є спільними для однотипних соціальних явищ, і для того щоб з'ясувати ці явища, зовсім не обов'язково досліджувати всю гене­ральну сукупність. Достатньо обстежити частину сукупності і на підставі частини робити висновок про ціле. Ця частина називається вибірковою. Вибірка має бути репрезентативною – за окремими параметрами склад обстежуваних елементів має наближатися до відповідних пропорцій генеральної. Складові вибіркової сукупності – об’єкти репрезентації. Існує декілька способів відбору. За випадкового кожна одиниця генеральної може потрапити в вибіркову. Спрямований відбір – такий, за якого одиниці сукупності відібрані спрямовано. Випадкові способи: ймовірнісний, районований, статистичний. Спрямовані – квотний, стихійний. Систематична вибірка – добір здійснюється з певним кроком. Гніздова – добір певних статистичних груп. Стратифікована – вибірка в кілька етапів, на кожному з яких змінюється одиниця добору.

11.13 Методи аналізу соціологічних документів.

Аналіз документів — один з методів збирання первинної соціо­логічної інформації, що характеризує соціальні процеси на різних рівнях дослідження (суспільному, інституційному, груповому, осо­бистому), їх динаміку, свідомість людей, види, зміст і результати їхньої діяльності. Методи аналізу документів можна поділити на дві основні групи: неформалізовані (традиційні) та формалізовані (якісні та кількісні). Неформалізовані (традиційні) методи аналізу включають усе розмаїття розумових операцій, спрямованих на тлумачення тексту, інтерпретацію відомостей, що містяться в документах, виділення смислових блоків ідей, тверджень, що цікавлять дослідника. Неформалізований аналіз документів грунтується на загальних логіч­них міркуваннях, синтезі, порівнянні, визначенні, оцінці, осмислен­ні. Його можна поділити на зовнішній (перевірка істинності документа, аналіз його «історич­ного контексту» і обставин, що супроводжують його появу) і внутрішній (вивчення змісту документа, суті викладених у ньому матеріалів, логіки тексту, соціальних чинників, що зумовили його по­яву). Неформалізовані методи значною мірою грун­туються на інтуїції дослідникатенденційність і суб'єктивізм. Фор­малізований аналіз грунтується на переведенні текстової інформа­ції в кількісні показники, що надає результатам аналізу належної об'єктивності. В основі формалізованого аналізу лежить квантифікація тексто­вого матеріалу. Контент-аналіз — переведення масової текстової (чи звуко­вої) інформації в кількісні показники з подальшою обробкою її. При цьому в текстах документів мають бути виявлені такі властивості, які легко вимірюються і відображають найбільш суттєві сторони його змісту. Для цього вибирають одиниці аналізу (змістові), які можна фіксувати й одночасно переводити за допомогою одиниць рахунку в кількісні показники. Недоліком формалізованого аналізу є те, що зміст документа не можна виміряти тільки за допомогою формальних показників.