2.20 Порівняльний аналіз концепцій “економічної людини” Тейлора і “соціальної” Мейо.

Тейлорівська теорія. Гол мотив трудової діяльності – матеріальна зацікавленість. Робітник – це “економічна людина”, яка реагує тільки на заробітну плату. Принципи:1) відокремити розумову працю, пов’язану з організацією та управлінням, від фізичної. 2)робітники мають виконувати безпосередньо виконавські функції, а організаторські і управлінські мають бути передані працівникам управлінського персоналу. 3) стимулювання max. продуктивності праці за допомогою диференціювання відрядної плати виконання чи перевиконання прогресивної норми. Спрямування: на раціоналізацію виробничої діяльності робітників, на застосування прогресивних технологій. Доктрина “людських стосунків” Е. Мейо.Принципи доктрини: 1) людина – це соц істота, орієнтована і включена в контекст групової поведінки. 2) жорстка ієрархія підпорядкування і бюрократична організація несумісні з природою людини і її свободою. 3) керівники мають орієнтуватися насамперед на людей, а вже потім на продукцію. Ця доктрина мала велике практичне значення.

Тейлор був інженером, оцінював працю з енергетичних позицій Мейо – психологом (виріш виробничих проблем з соц-псих позицій). Тейлор брав за основу індивідуальну працю і відрядну оплату, Мейо – створення певних неформальних стосунків між людьми. Робітники Тейлора сліпо виконували інструкції; Мейо радився з пробітниками, розгляд пропозиції. Тейлор визнавав лише 2 стимули – загрозу покарання і грошову винагороду. У дослідах Мейо з’ясувалось, що робітник не просто “економічна людина”, а є стимули сильніші, ніж з/пл., причому їх досить багато (похвала, гордість, робітник прагне виявити творчі здібності, є повноправним членом групи – соц і псих стим). Основними функціями майстра Т вважав управління, нагляд, вміння добирати кадри. Мейо – важливі не тільки технічні знання майстра, скільки його здатність керувати, налагоджувати довірчі стосунки. Ця доктрина мала велике практичне значення. На фірмах почали створювати служби соціологічних досліджень і налагодження людських стосунків. Керівників і майстрів учили індивідуальному підходу до робітників, умінню вести бесіду, вислуховувати. Також мала теоретичне значення: замінила тейлорівську концепцію “економічної людини” концепцією “соціальної людини”, яка крім матеріальних стимулів передбачала використання соц-псих чинників.

2.21Сорокін – видатний соціолог хх ст

Пітірім Олександрович Сорокін (1889-1968) - найбільший учений соціолог ХХ століття. Творчу діяльність Сорокіна поділяють на два періоди –російський (з початку 10-х по 1922р.) і американський. До початку 60-хроків П.Сорокін уже біля сорока років був «американським соціологом, що міцно займав одне з місць у першій «десятці» ведучих соціологів світу.

У своїй праці «Система соціології» П.А. Сорокін висуває основніпринципи, на базі яких він пропонував створити соціологію. Він розробив структуру соціології, головні її напрямки й основні задачі кожного зних.

«Соціологія представляє науку, що вивчає життя і діяльність людей, що

живуть у суспільстві собі подібних, і результати такої спільної діяльності». «Соціологія вивчає суспільство з трьох головних точок зору:- його будови і складу-даних в ньому процесів чи його життєдіяльності- походження і розвитку суспільства і громадського життя - такі

основні задачі вивчення соціології»

Сорокін розділив соціологію на теоретичну і практичну. Теоретична соціологія вивчає явища людської взаємодії з погляду сущого. Теоретична

соціологія поділяється на:

-соціальну аналітику, що вивчає побудову, як найпростішого соціального

явища, так і складних соціальних єдностей, утворених тією чи іншою

комбінацією найпростіших соціальних явищ.

-соціальну механіку, що вивчає процеси взаємодії людей і тих сил, якими

воно викликається і визначається.

-соціальну генетику; «Задача генетичної соціології - дати основні історичні тенденції в розвитку громадського життя людей»

Соціологія практична, за Сорокіним, містить у собі соціальну політику.