Практичне завдання

Змінна бригада цеху складається з 8 чол. За звітний місяць відрядний заробіток бригади склав 4 800 грн. (базовий варіант). Нарахована сума премій 800 грн. (базовий варіант). Дані про фактично відроблений час, розряд робочого й КТУ членів бригади приведені в табл. 4.

Розрахувати заробіток кожного члена бригади за тарифом за відроблений час.

Розподілити суму відрядного приробітку й премії між членами бригади.

Визначити заробітну плату кожного робочого за місяць.

Розрахунок заробітної плати членів бригади

№ п\п	Розряд	Погодинна тарифна ставка	Відроблений час, год.	Тарифний заробіток за відроблений час	КТУ	Тарифний заробіток 3 урахуванням КТУ, грн.	Сума приробітку й премії, грн.	Заробітна плата робочого, грн.
1	2	3	4	5=3x4	6	7=5x6	8	9=5+8
1,	3		140		1,1
2.	3		150		1,0
3.	2		160		0,9
4.	4		160		1,1
5.	4		146		1,2
6.	5		152		0,95
7.	3		168		1,1
8.	3		168		1,0
				11		12	ІЗ	14=
								11+13

4. Методи роботи

Для виконання ІНДЗ з дисципліни «Економіка праці і соціально-трудові відносини» використовуються наступні методи:

– пояснювально – ілюстративний;

– репродуктивний;

– частково-пошуковий;

– дослідницький.

Для виконання ІНДЗ студент користується проблемним методом, коли висувається гіпотеза дослідження, визначаються його шляхи, добираються необхідні матеріали і прилади самими учнями. Труднощі спонукають до самостійної роботи, ставлять його в позицію активного дослідника; він збирає й оцінює основні та допоміжні дані, альтернативні гіпотези, обґрунтовує вибір способів накопичення інформації тощо. Вирішення проблеми активізує продуктивне мислення, збільшує кількість пізнаних предметів та явищ і, найголовніше, формує творчий підхід до навчання.

Індукція — метод пізнання, що ґрунтується на формально-логічному умовиводі, який дає можливість одержати загальний висновок на основі окремих фактів. Інакше кажучи, це є рух нашого мислення від часткового, окремого до загального.

Під час виконання ІНДЗ використовуються методи дедукції та індукції. Індукція виявляє подібні ознаки, властивості багатьох об'єктів певного класу, дослідник робить висновок про наявність цих ознак, властивостей у всіх об'єктів даного класу. Наприклад, у процесі експериментального вивчення електричних явищ використовувалися провідники струму, виготовлені з різних металів. На підставі численних одиничних дослідів було сформульовано загальний висновок про електропровідність усіх металів. Поряд з іншими методами пізнання індуктивний метод відіграв важливу роль у відкритті деяких законів природи (всесвітнього тяжіння, атмосферного тиску, теплового розширення тіл та ін.).

Індукція, що використовується в науковому пізнанні (наукова індукція), реалізується у вигляді таких методів:

1) метод єдиної подібності (у всіх випадках при спостереженні якогось явища виявляється лише один спільний фактор, всі інші — різні; отже, цей єдиний подібний фактор і є причиною даного явища);

2) метод єдиної відмінності (якщо обставини виникнення якогось явища та обставини, за яких воно не виникає, майже в усьому подібні й розрізняються лише одним фактором, що присутній тільки в першому випадку, то можна зробити висновок, що цей фактор і є причиною даного явища);

3) з'єднаний метод подібності й відмінності (являє собою комбінацію двох вищевказаних методів);

4) метод супровідних змін (якщо певні зміни одного явища кожного разу спричинюють певні зміни іншого явища, то звідси випливає висновок про причинний зв'язок між цими явищами);

5) метод залишків (якщо складне явище зумовлене багатофакторною причиною, причому деякі з цих факторів відомі як причина якоїсь частини даного явища, то звідси випливає висновок: причина іншої частини явища — інші фактори, що складають разом загальну причину цього явища).

Вищевказані методи наукової індукції використовуються головним чином для встановлення емпіричних залежностей між властивостями об'єктів і явищ, які виявляються в процесі експерименту. У цих методах систематизовано найпростіші формально-логічні прийоми, які вчені-натуралісти стихійно використовували в ході будь-якого емпіричного дослідження. Дедукція— метод, який полягає в одержанні часткових висновків на основі знання якихось загальних положень. Інакше кажучи, це є рух нашого мислення від загального до часткового, окремого. Наприклад, із загального положення, що всі метали мають електропровідність, можна зробити дедуктивний умовивід про електропровідність конкретного мідного дроту (знаючи, що мідь — метал). Якщо вихідні загальні положення є встановленою науковою істиною, то завдяки методу дедукції завжди можна дістати вірний висновок. Загальні принципи й закони не дають ученим у процесі дедуктивного дослідження збитися зі шляху: вони допомагають правильно зрозуміти конкретні явища дійсності.