1. Тіньовий сектор в економічному відтворенні. Масштаби, структура та особливості тіньової економіки в Україні.

До тіньової економіки відносять:

1) ті види економічної діяльності, що приховуються їх учасниками у зв'язку з небажанням афішувати її, а з нею — і одержувані при цьому доходи, з метою приховування останніх від оподаткування;

2) протизаконну криміногенну діяльність, спрямовану на особисте збагачення;

3) неформальну економіку, в якій офіційний облік діяльності є ускладненим через її непостійний характер і малий обсяг, а також через відсутність об'єктивних вимірників.

Нерідко під „тіньовою економікою” розуміють усю економічну діяльність, яка з різних причин не враховується офіційною статистикою і, відповідно, не включається до складу ВВП. Деякі автори сюди відносять і так звану „фіктивну економіку” — приписки, спекулятивні угоди, хабарництво, шахрайство, пов'язане з грошовим обігом, а також діяльність, спрямовану на одержання суб'єктами господарювання необґрунтованих вигод і пільг, які здобуваються на основі підкупу посадових осіб.

Тіньову економіку як економічну категорію можна визначити як сукупність специфічних економічних відносин, пов'язаних з діяльністю з виробництва, розподілу, обміну і споживання товарів і послуг, приховуваною від державного контролю з метою одержання доходів і особистого збагачення.

За розрахунками Світового банку, в 1994 р. частка неофіційної (тіньової) економіки досягла в Україні 48,1 % сукупного обсягу ВВП, а в 1995 р. — 42,4 %, нині на неофіційний сектор української економіки припадає 60-65 % ВВП.

Критичний рівень, який, за західними оцінками, становить 30-35 % ВВП, у нашій країні вже перевершено.

До основних причин, які сприяють посиленню і зростан­ню тіньового сектору економіки в Україні та інших країнах СН Д, можна віднести:

• відсутність стабільного і збалансованого законодавства;

• недосконалість (в окремих випадках - відсутність) систе­ми обліку і звітності;

• нестабільність податкової політики, суттєвий податковий прес;

• відсутність інвестицій, альтернативних тіньовому капі­талу;

• адміністративні бар'єри, правова незахищеність суб'єктів економічної діяльності;

• безконтрольне зростання числа кримінальних структур;

• втрата історичних традицій, моральних і етичних норм сто­совно до приватної власності, кодексу підприємницької і ро­бітничої честі тощо.

Тіньова економіка:

а) відволікає значну частину ресурсів країни з метою задо­волення не загальносуспільних потреб, а вузько корпоратив­них інтересів окремих осіб та груп людей;

б) суттєво зменшує податкові надходження, доходи бюдже­ту, а отже, джерела суспільного розширеного відтворення;

в) негативно впливає на пропорції відтворювальних процесів;

г) нерідко сприяє відпливу матеріальних та грошових ре­сурсів за кордон тощо.

Усе це веде до загострення суперечностей товарного вироб­ництва й обігу, зменшення темпів економічного зростання та інших негативних наслідків.

Коли підрив тіньовою економікою об'єктивних законів то­варного виробництва й обігу досягає певної критичної межі, ринкове господарство починає пробуксовувати, що впливає і на саму тіньову економіку, різко скорочуючи її можливості. Звідси об'єктивною межею тіньової економіки є нормальне функціонування ринку. Одночасно для протидії тіньовій еко­номічній діяльності та її легалізації в Україні та інших країнах СН Д необхідна спеціальна комплексна державна програма, в ос­нову якої повинна бути покладена лібералізація й оптимізація