Розділ 1. Вступ

1.1.Основні поняття

Розглянута нижче непроцедурна мова SQL (Structured Query Language - структуризована мова запитів) орієнтована на операції з даними, представленими у виді логічно взаємозалежних сукупностей таблиць. Особливість пропозицій цієї мови полягає в тому, що вони орієнтовані в більшому ступені на кінцевий результат обробки даних, чим на процедуру цієї обробки. SQL сам визначає, де знаходяться дані, які індекси і навіть найбільш ефективні послідовності операцій варто використовувати для їхнього одержання: не треба вказувати ці деталі в запиті до бази даних.

На початку 80-х років SQL став фактичним стандартом таких мов для професійних реляційних СУБД. У 1987 році він став міжнародним стандартом мови баз даних і почав упроваджуватися в усіх розповсюджених СУБД персональних комп'ютерів.

Реалізація в SQL концепції операцій, орієнтованих на табличне представлення даних, дозволила створити компактну мову з невеликим (менше 30) набором команд. SQL може використовуватися як інтерактивний (для виконання запитів) і як убудований (для розробки прикладних програм). У ньому існують:

• команди визначення даних (визначення баз даних, а також визначення і знищення таблиць і індексів);

• запити на вибір даних (пропозиція SELECT);

• команди модифікації даних (додавання, видалення і зміна даних);

• команди керування даними (надання і скасування привілеїв на доступ до даних, керування транзакціями й інші). Крім того, він надає можливість виконувати в цих командах:

• арифметичні обчислення (включаючи різноманітні функціональні перетворення), обробку текстових рядків і виконання операцій порівняння значень арифметичних виражень і текстів;

• упорядкування рядків і (чи) стовпців;

• створення представлень (віртуальних таблиць), що дозволяють користувачам мати свій погляд на дані без збільшення їхнього обсягу в базі даних;

• запам'ятовування виведеного по запиті вмісту таблиці чи таблиць представлення в іншій таблиці.

• агрегатування даних: групування даних і застосування до цих груп таких операцій, як середнє, сума, максимум, мінімум, число елементів і т.п.

1.2.Типи даних в sql

У SQL використовуються наступні основні типи даних, формати яких можуть трохи розрізнятися для різних СУБД:

ІNTEGER - ціле число (звичайно до 10 значущих цифр і знак);

SMALLІNT - "коротке ціле" (звичайно до 5 значущих цифр і знак);

DECІMAL(p,q) - десяткове число, що має p цифр (0 < p < 16) і знак; за допомогою q задається число цифр праворуч від десяткової крапки (q < p, якщо q = 0, воно може бути опущене);

FLOAT - дійсне число з 15 значущими цифрами і цілочисловим порядком, обумовленим типом СУБД;

CHAR(n) - символьний рядок фіксованої довжини з n символів (0 < n < 256);

VARCHAR(n) - символьний рядок перемінної довжини, що не перевищує n символів (n > 0 і різне в різних СУБД, але не менше 4096);

DATE - дата у форматі, обумовленому спеціальною командою (за замовчуванням mm/dd/yy);

TІME - час у форматі, обумовленому спеціальною командою, (за замовчуванням hh.mm.ss);

DATETІME - комбінація дати і часу;

MONEY - гроші у форматі, що визначає символ грошової одиниці ($, грн, руб, ...) і його розташування, точність дробової частини й умова для показу грошового значення.

У деяких СУБД ще існує тип даних LOGІCAL, DOUBLE і ряд інших. СУБД ІNGRES надає користувачу можливість самостійного визначення нових типів даних, наприклад, площинні чи просторові координати, одиниці різних метрик, п'яти- чи шестиденні тижні (робочий тиждень, де відразу після чи п'ятниці суботи випливає понеділок), дробу, графіка, великі цілі числа (що стало дуже актуальним для російських банків) і т.п.

Орієнтований на роботу з таблицями SQL не має достатніх засобів для створення складних прикладних програм. Тому в різних СУБД він або використовується разом з мовами програмування високого рівня (наприклад, такими як Си чи Паскаль), або включений до складу команд спеціально розробленої мови СУБД (мова систем dBASE, R:BASE і т.п.).