24.Інфрастуктура фінансового ринку

Розвиток фінансового ринку неможливий без наявності розвинутої інфраструктури. Під інфраструктурою слід розуміти систему інститутів, які функціонують на фінансовому ринку.

Склад інфраструктури:

-професійні учасники — торговці цінними паперами;

-організатори торгівлі — фондові біржі та позабіржові фондові торговельні системи;

-посередники в торговельних угодах — брокери та дилери;

-посередницькі фінансові інститути — комерційні банки, небанківські депозитні установи, кредитні асоціації, спілки, ощадні інститути, страхові компанії,пенсійні фонди, фонди грошового ринку, інвестиційні компанії, інвестиційні фонди, реєстратори цінних паперів,депозитарії, клірингові депозитарії, розрахунково-клірингові банки,саморегулівні організації ринку цінних паперів;

-інформаційно-аналітичні інститути.

В Україні поступово створюється інфраструктура ринку: функціонують шість фондових бірж.Потрібно з’ясувати значення посередництва на фінансовому ринку.

Посередник має кращий доступ і можливості придбати інформацію з широкого кола питань, які стосуються обігу цінних паперів.Посередництвом між емітентами та інвесторами займається досить значна кількість фінансових інститутів, багато з яких мають власні функціональні обов’язки. Так, комерційні банки обслуговують свою клієнтуру, залучають грошові кошти на рахунки, надають позички на різноманітні строки. Але, окрім цього, вони на замовлення клієнтів купують і продають цінні папери, виплачують по них дивіденди та проценти. Або, наприклад, пенсійні фонди за своїм призначенням мають нагромаджувати кошти членів фонду для наступних виплат пенсій (за укладеним договором між адміністрацією фонду та його членами). Нагромаджені грошові вклади учасників вкладаються в цінні папери, і фонд отримує певні доходи. За своєю суттю операції фонду з цінними паперами являють собою спільне інвестування членів фонду.

Крім посередників, велику роль на фінансовому ринку відіграють організатори торгівлі — фондові біржі, а зі зростанням масштабів операцій — позабіржові фондові торговельні системи. В Україні організаторами торгівлі є також центри сертифікатних аукціонів. Потрібно знати, що ринок цінних паперів поділяється на організований та неорганізований. Організований ринок цінних паперів — це функціонуючі на ньому фондові біржі та позабіржові торговельні системи. Неорганізований ринок — укладання угод з цінних паперів поза біржею, найчастіше по телефону. В Україні тільки 5 % обігу цінних паперів припадає на організований ринок.

В Україні сьогодні на передньому плані два завдання — створити систему обліку руху цінних паперів та забезпечити ліквідність фондового ринку.

Значення інформації підвищується у всіх сферах економіки, в тому числі і на фінансовому ринку.

25.Класифікація конкуренції.

1)За впливом на сфери економіки:

- внутрішньогалузева

- міжгалузева, виявляється у регулюванні пропорції капіталів між галузями.

- міжнародна, переливання товарів і капіталів між державами задля рівноваги.

2)За характером ринкових умов і завдань:

- креативна конкуренція

- конкуренція пристосування

- конкуренція забезпечення

3)За методами реалізації:

- цінова

- нецінова(зміна якості, надійності, термінів служби, ефективності)

4)За кількістю учасників та характером конкуренції:

- досконала(вільна) регулюється виключно автоматичними ринковими механізмами без інституцій. Велике число продавців і покупців. Однорідність продукції. Незалежність дій продавців і покупців. Об’єктивність ціноутворення. Вільний вхід та вихід.

- недосконала поділяється на:

*Монополістична – відносно велика кількість п-ємств, диференція товару, обмеження контролю цін, відносно вільний вступ і вихід.

*Чиста монополія – наявність єдиного продавця, виробництво специфічного продукту що не має замінників, ринкова влада п-ства, заблокований вхід і вихід.

*Олігополія – декілька фірм на ринку, однорідна або диференційована продукція, взаємозалежність п-ємств, значний контроль над ціною, значні перешкоди входу.

5)За відповідністю законодавству:

- добросовісна

- недобросовісна(демпінг, зловживання панівним становищем на ринку, встановлення дискриміна-ційних умов)

26.Конкуренція: сутність, функції та форми прояву.

Конкуре́нція — економічний процес взаємодії і боротьби товаровиробників за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів, за отримання найбільших прибутків. Водночас — механізм стихійного регулювання виробництва в умовах вільних ринкових відносин.

Залежно від співвідношення між кількістю виробників і кількістю споживачів розрізняють на-ступні форми економічної конкуренції:

Велика кількість самостійних виробників деякого однородного товару і маса відокремлених спо-живачів даного товару. Структура зв`язків між ними є такою, що кожен споживач може купити товар у будь-якого виробника, виходячи з власної оцінки корисності товару, його ціни, його ціни і власних можливостей придбання даного товару. Кожен виробник може продати товар будь-якому спожива-чеві, виходячи тільки з власної вигоди. Жоден зі споживачів не придбаває якусь істотну частку сукупного попиту. Дана структура ринку називается поліполією і породжуєт так звану досконалу конкуренцію.

Величезна чисельність відокремлених споживачів і мала чисельність виробників, кожен з яких може задовольнити значну частку сукупного попиту. Така структура называеться олігополією, і поро-джує так звану недосконалу конкуренцію. Граничним випадком даної структури, коли масі спожива-чів протистоить єдиний виробник, здатний задовольнити загальний попит всіх споживачів, є моно-полія. В разі, коли на ринку є відносно велика чисельність виробників, що пропонують гетерогенну (різнорідну) продукцію, то говорять про монополистичну конкуренцію.

Єдиний споживач товару і багато самостійних виробників. При цьому єдиний споживач придбаває весь обсяг пропозиції товару, який постачається всіма виробниками. Дана структура породжує особливий тип недоконалої конкуренції, який називають монопсонією (монополія попиту).

Монопсонія – панування 1 споживача.

Функції:

1)Регулююча реалізується за рахунок закону вартості, що відображає підтримку рівноваги між потребами людей та можливостями їх задоволення у суспільстві. Закон вартості – товари на ринку обмінюються відповідно до якості та кількості витраченої праці на їх виробництво.

2)Алокаційна полягає у формуванні досконалого ринку на всій території країни, сприяє рівномір-ному та ефективному розміщенні виробничих сил та ресурсів.

3)Іноваційна виявляється у фінансуванні НТП завдяки якому реалізується поява нових товарів та послуг.

4)Розподільча реалізується у середовищі споживачів, у їх боротьбі за одержання максимальної суми матеріальних благ та послуг.

5)Адаптаційна реалізується у швидкому пристосуванні суб’єктів ринку до зміни ринкових умов.

6)Контролююча виявляється у недопущенні монополістичного господарювання крупних п-ємств на ринку.

27.Крива виробничих можливостей суспільства.

Крива виробничих можливостей указує на комбінацію товарів та послуг, які можуть бути вироблені за умови використання факторів виробництва та повної віддачі. Крива демонструє доступні та недоступні комбінації обсягів виробництва. Кожна з них, яка лежить на кривій або посередині її, досяжна. Інші поєднання, які лежать поза кривою, не можуть бути досягнуті за існуючих технологій та ресурсів.

Фактори виробництва: земля, праця, капітал, підприємницькі здібності, інформація, наука, екологія.

Закон спадної віддачі ресурсів: збільшення частки одного з чинників виробництва за решти незмінних призводить до збільшення обсягу виробництва. Проте з деякого моменту зумовлений цим приріст обсягу виробництва стає все меншим і меншим.